Примарні перспективи чи реальні гарантії: що означає аналог 5-ї статті НАТО для України

Таку інформацію підтвердив президент Володимир Зеленський. Крім того, європейські лідери пообіцяли підтримку української армії, чисельність якої має залишатися на рівні до 800 тис. осіб.

Президент Володимир Зеленський також заявив, що Україна може відмовитися від вимоги про членство в НАТО, якщо Захід надасть юридично обов’язкові гарантії безпеки, схожі на 5-ту статтю Північноатлантичного договору. Це частина можливого компромісу для просування мирних переговорів і закінчення війни, сказав він.

Компроміс, на який варто йти

Чи можуть безпекові гарантії на кшталт 5-ї статті стати альтернативою, і загалом, чи є членство України в НАТО реалістичною перспективою найближчого часу, в коментарі для Еспресо розповів співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова, координатор міжнародних проєктів Олексій Мельник.

На його думку, що питання НАТО — одне з небагатьох, де компроміс є не лише можливим, а й доцільним.

"Почнемо з того, що це один із пунктів, де дійсно не лише можна, але й доцільно піти на компроміс. Якщо об’єктивно оцінювати перспективи набуття членства в НАТО, то, по-перше, до закінчення активної фази бойових дій ці перспективи абсолютно нульові. Деякі члени НАТО відкрито про це говорять, бо вони не хочуть купувати, образно кажучи, квиток на війну. А друге – навіть після завершення бойових дій, немає консенсусу серед членів НАТО", – пояснює аналітик.

Мельник наголошує, що навіть позиція США вже зафіксована документально і саме тому Україна стоїть перед вибором.

"На сьогодні, крім тих традиційних опонентів, які були, зокрема Німеччини (хоча вона, можливо, й змінить свої позиції), додався ключовий опонент – Сполучені Штати. Щобільше, ця позиція США вже зафіксована документально в новій стратегії безпеки, де прямим текстом йдеться про те, що США не вітають розширення Альянсу. Тому треба обирати між примарною перспективою "колись" з гарантіями "вже зараз". Це абсолютно логічний крок. Ну і плюс, це один із тих ключових моментів, якими Росія любить обґрунтовувати своє військове вторгнення. Я особисто вважаю, що це було б важливе і правильне рішення", –  розповідає Олексій Мельник.

Що таке 5-та стаття НАТО і як вона працює насправді

Стаття 5 Північноатлантичного договору передбачає, що у разі, якщо союзник по НАТО зазнає збройного нападу, то кожен член Альянсу вважатиме цей акт насильства збройним нападом на усіх членів і вживатиме дій, які вважатиме за необхідне, аби допомогти тому союзнику, який зазнав нападу.

Вона часто сприймається як абсолютна гарантія захисту. Проте, за словами Мельника, є свої нюанси.

"Є така загальноприйнята думка, що на сьогодні це – найпотужніші міжнародні гарантії, на які можна розраховувати. Це система колективної безпеки, в яку входять США, як найбільша військова потуга у світі, і блок країн із найбільш потужними економічними та військовими спроможностями. Формулювання статті звучить справді переконливо. Там записано, що напад на одного з членів Альянсу вважається нападом на весь Альянс. Звучить потужно",  – каже він, однак зазначає, що на практиці все складніше.

На сьогодні колективних прикладів реалізації цих гарантій немає. Мельник звертає увагу на інші формально схожі механізми, які, однак, не мають реального наповнення.

"Якщо подивитись так званий Ташкенський договір (Організація договору про колективну безпеку, ОДКБ – ред.), то це та структура, де на пострадянському простору домінує Росія. Їхня стаття – це фактично переклад з англійської на російську. Тобто на папері начебто те саме, але зважаючи на те, хто там гаранти, важко сказати наскільки стаття гарантуватиме безпеку".

Навіть під час створення НАТО країни-засновниці не хотіли брати на себе надмірні зобов’язання.

"Про ту ж 5-ту статтю НАТО, коли підписувався Вашингтонський договір, тривали серйозні дискусії. У результаті прийшли до такого формулювання, в яке була закладена певна невизначеність. Навіть тоді члени Альянсу не хотіли зв’язувати себе надто сильними зобов’язаннями, що вони негайно мають вступати у війну", – каже аналітик.

Саме тому стаття 5 залишає простір для трактувань. Згідно з нею, держава – член Альянсу, яка зазнала агресії, спочатку проходить етап консультацій, а потім звертається із запитом на допомогу. А держави, до яких звертаються, можуть обмежитися постачанням фінансової допомоги і бронежилетів, але можуть і надіслати війська. Спектр допомоги доволі широкий.

За всю історію НАТО стаття 5 була активована лише один раз.

"Це сталося після терактів 11 вересня у США. І головна причина – запит надійшов від Сполучених Штатів, тому решта союзників не могли відмовити в його розгляді. Були й інші звернення, зокрема від Туреччини, але тоді Альянс обмежувався консультаціями", – пригадує Олексій Мельник.

Якими можуть бути гарантії для України

Переходячи до українського контексту, Мельник зауважив, що той обсяг допомоги, який Україна отримує з перших днів агресії і з її наростанням, – це майже те, на що Україна могла б розраховувати, якби була повноправним членом Альянсу. Ключова різниця у швидкості та процедурі ухвалення рішень.

"Усе це відбувалося б значно швидше, без додаткових дискусій. Члени Альянсу не розглядали б це в урядах, а могли б розглядати як реалізацію статті 5 для більш оперативних рішень і як міжнародні зобов’язання".

За словами експерта, партнери України, насамперед Сполучені Штати, а згодом і європейці, можуть сміливо робити "копіпаст із 5-ї статті", бо це не означає негайні зобов’язання вступати у війну.

"Принципово важливим є юридичний зміст таких домовленостей. Наші дипломати мають вивірити, щоб не повторилась помилка з Будапештським меморандумом. Це мають бути саме "гарантії" в англійському розумінні, а не "запевнення". Бо – це синоніми і, як ми бачимо, їх трактували по-різному. Зміст дуже важливий. Наступне – США мають ратифікувати це у своєму Конгресі. Це вже гарантія від того, хто б далі не був президентом – Трамп чи хтось інший – він не зможе перекреслити ці зобов’язання. Крім політичної декларації має бути планування: які ресурси, сили, терміни і засоби залучаються під виконання цих зобов’язань. Тоді це набуває практичного сенсу", – зазначив він.

Підсумовуючи, Мельник наголосив, що на сьогодні є цей варіант, який поки що до кінця не сформований, але він може бути еквівалентом тих гарантій, які дає повноправне членство в НАТО. Плюс, новий підхід може стати потужним аргументом у мирних домовленостях.