На Радбезі Путін пояснить, чому Гіркін має померти

Сьогоднішнє засідання Ради безпеки Росії буде присвячене „забезпеченню суверенітету і територіальної цілісності Російської Федерації”. Ні більше, ні менше.

Дивізії НАТО наче не перейшли російського кордону. Навіть в розбурханій уяві Гіркіна-Стрєлкова вони тільки-но почали намотувати на гусениці ДНРівських „повстанців”. Півмільйонна армія „озлоблених хохлобандерівців”, що збираються хвилею заполонити Ростовську область, поки що так і не вийшла далі хворобливого мозку Царьова. Ті персонажі російського медіа поля, які можуть претендувати на відсутність важких форм психічних захворювань – окрім хронічного пропагандистського психозу, говорять про „підготовку українських провокацій в Криму”.  Але Радбез говоритиме про територіальну цілісність.

І на цьому кривавому тлі глибоко вночі втомлений лідер великої держави записує відео звернення, в якому не згадує ні про „ДНР”, „ЛНР” чи „Новоросію”. Він говорить про переговори, про мир і про відповідальність. Говорить так, ніби це не він роздавав мавпам „Буки”, а крихкий мир може сам по собі розсипатися на сотні дрібних уламків. На сотні гарячих ДНРів – від Лісабону до Курил.

Не виникає сумнівів, що всі голосні фрази про „загрозу суверенітету”, старанно скопійовані російськими ЗМІ з сайту Кремля, – не більше, ніж чергова агітпропівська вистава на сцені колгоспного клубу. Суть вистави – пояснити „народу і світу”, що Росія опинилась у критичній, переломній ситуації – буквально стоїть над прірвою, підтримувана лише сильною, але стомленою і знервованою рукою Великого Вождя. Який саме зараз готується прийняти єдино правильне рішення.

Це пояснення максимально зручне для Путіна. Воно розширює його поле для політичного маневру в рази. Можна почати тотальну мобілізацію на війну з „бандерівцями”. Можна привести в оперативну готовність стратегічні ядерні сили – для захисту від НАТО.

А можна оголосити про закриття південно-східного кордону. І пояснити, що ДНР-івські терористи – правильні, „наші” хлопці – але виступили трохи зарано. Не дотерпіли до зручного моменту – чи не дочекались вказівки компетентного товариша. Тому нічого в них не виходить – не зважаючи на наші симпатії. Не зважаючи на „Буки”, „Гради” і танкові колони з Росії. І взагалі, передчасним виступом „донецькі ополченці” поставили під загрозу усю велику справу відродження Росії. А тому – мусять померти. По можливості, завдавши максимальних втрат ворогу. Останнє міркування преса не озвучить – але всі, кому треба, здогадаються самі.

Виглядає на те, що Великий Вождь і сам не знає, куди він піде. І це незнання дратує його більше, ніж нічні дзвінки із Заходу. Очі бігають, губи тремтять, а голос ламається. Тому й засідання російського Радбезу преса висвітлюватиме впродовж цілих 5 хвилин – не зважаючи на широкі анонси, режим буде закритим. Але складається враження, що результати цього засідання – або, радше, рішення, прийнятого за його результатами, буде значним і добре помітним. Доктрина „млявої війни”, успішно веденої впродовж трьох місяців, була зіпсована кров’ю безвинних європейців. Подальше наростання пресингу на Росію – за умови відсутності видимих результатів на сході України – не вигідне Кремлю. Конфлікт слід або нарощувати, або гасити, бо зараз час працюватиме проти Росії. І дрібненький чолов’яга у Ново-Огарьово гарячковито зважує, що йому сказати в Кремлі.

Прикро, що від його слів так багато залежить.