Благодійний фонд "Ранок-Україна": чому "потім" не буває

Благодійність це щоденна, системна, часом рутинна робота, де кожна передана книжка — частина довгострокової стратегії. Де за цифрами стоять долі, але цифри теж мають значення. Бо без аналітики, без планування, без чіткого розуміння ресурсів і deпотреб навіть найкращі наміри не зможуть допомогти ефективно.

За понад десять років роботи в HR Юлія навчилася того, що емоційний інтелект і стратегічне мислення це зовсім не антоніми. Вони працюють разом. Так само і в благодійності. Можна щиро співчувати, але без системи співчуття не перетвориться на реальну допомогу. А в умовах війни, коли потреби величезні, а ресурси обмежені, системність стає не просто перевагою, а радше необхідністю.

Трохи цифр

Доречно поговорити про цифри і провести аналіз, адже вони показують масштаб, динаміку, результат, яким є жива карта змін.

За рік фонд передав понад 20 тисяч книг. Це не абстрактна цифра, а 20 тисяч можливостей для дитини втекти від війни у світ пригод, вивчити щось нове, відчути, що хтось про неї подбав. Це і 20 тисяч точок дотику між видавництвом, фондом і тими, хто потребує підтримки.

Також підтримали 133 ініціативи впродовж року, з яких 75 унікальних проєктів для дітей, де "Ранок-Україна" виступив подарунковим партнером. Це означає, що в середньому реалізується 11 ініціатив щомісяця.

Найціннішою є сформована мережа довіри, побудована роками, а саме, йдеться про 107 партнерських організацій. Це ті люди, які знають: якщо фонд "Ранок Україна" каже "ми допоможемо" — він допоможе регулярно, передбачувано і системно.

Саме слово "системно" є ключем до того, чому благодійний фонд працює вже понад 11 років, чому люди до нього повертаються і довіряють.

Від емоцій до стратегії: уроки HR для благодійності

У HR Юлія Євсєєва навчилася, що люди це не ресурси, які можна "витрачати". Це капітал, який потрібно розвивати, підтримувати, мотивувати. І що найважливіше, бачити в кожній людині унікальність, але водночас будувати процеси, які працюють незалежно від настрою чи обставин.

Так само і в благодійності. Можна один раз провести яскраву акцію, зібрати кошти, роздати подарунки і відчути задоволення. Але що потім? А якщо завтра знову буде потреба? А якщо через місяць? Через рік?
"Ранок-Україна" обрав довгу дистанцію. Вже п'ятий рік поспіль фонд підтримує партнерство з 5-ю Слобожанською бригадою НГУ "Скіф". Директор фонду Олександр Ганюшкін і генеральний директор видавництва "Ранок" Віктор Круглов відвідують бригаду 2–3 рази на місяць. Привозять книги для бібліотеки, подарунки для дітей військових. 

Але географія його роботи охоплює не лише Україну, а й 12 країн Європи, де живуть українці. Фонд передав понад 2000 книг за кордон — не тому, що хоче показати "ми всюди", а тому, що розуміє, що зараз такий час, коли українська дитина в Польщі чи Німеччині так само потребує зв'язку з рідною мовою і культурою, як і дитина в Харкові чи Одесі.

І знаєте, що найцікавіше? Аналізуючи ці дані з точки зору HR-менеджера, голова наглядової ради фонду бачить ідеальну модель сталого розвитку, коли команда не вигорає і не працює на межі. А навпаки, має чіткі процеси, розподіл ролей, партнерську мережу, саме це дозволяє бути ефективними без виснаження.

Коли емпатія зустрічається з прагматизмом

Юлія ділиться тим, що часто чує у свій бік: "Ти ж жінка, тобі природно бути емпатійною, турботливою". І так, попри те, що вона мама трьох дітей і знає, що таке піклуватися, захищати, створювати затишок. Але жіноче лідерство це не тільки м'якість і турбота. Це в першу чергу баланс між серцем і розумом, співчуттям і прагматизмом, між бажанням допомогти всім і розумінням, що ресурси обмежені.

Коли вона очолила наглядову раду фонду, перше, що зробила команда — ребрендинг. Не тому, що старий логотип був поганим. А тому що світ змінився, і фонд теж має змінюватися. Разом з тим розширили напрями діяльності, оновили комунікацію, зробили роботу фонду більш прозорою і зрозумілою.

І це теж жіноче лідерство — вміння не боятися змін, навіть коли щось працює. Бо ж "працює" і "працює краще" це теж різні речі.

Якщо поглянути на цифри ще раз, але цього разу під іншим кутом, можна провести паралель діяльності фонду з материнством, коли ти, наприклад, знаєш, що дитині скоро знадобляться нові черевики, і купуєш їх не тоді, коли старі вже розвалилися, а трохи раніше.

А під час свят у 1,5 раза зростає обсяг допомоги. Чому? Бо фонд не лише реагує на потребу, а й передбачає її. Вони звикли працювати на випередження, адже знають, що перед Новим роком, Різдвом, Великоднем, Днем Святого Миколая потреба в подарунках для дітей зростає.

Це і є жіноче лідерство в розумінні Юлії Євсєєвої. Вміння бачити на крок вперед, і не тільки цифри, а людей за ними. Чути не тільки слова, а й емоції під ними. Турбуватися не тільки серцем, а й розумом. А головне, розуміти, що справжня сила не в тому, щоб тримати все у своїх руках, а в тому, щоб будувати команди, де кожен відчуває свою значущість. Бо найбільші зміни відбуваються не тоді, коли хтось один "найкращий", а тоді, коли всі разом створюють щось більше за себе.

Небайдужість як бізнес-модель

Може здатися, що небайдужість це щось ефемерне, неформалізоване. Але насправді небайдужість можна і потрібно інтегрувати в бізнес-модель. І видавництво "Ранок" — яскравий приклад того, як це працює.

Благодійний фонд "Ранок-Україна" — це не окремий проєкт, який існує десь збоку. Це частина екосистеми видавництва. Видавнича корпорація RNK — головний партнер і опора фонду. Це означає, що благодійність вбудована в бізнес-процеси, а не є "доброю справою по залишковому принципу".

Погляньте на конкретні кейси:
Співпраця з "Будинком іграшок" і фондом "Таблеточки", в процесі якої фонд долучився до збору для 350 дітей, які борються з раком. Частина коштів з кожної покупки книг видавництва "Ранок" йде на допомогу. Вже зібрано майже 3 мільйони гривень із 5 запланованих. Допомогу отримали 205 дітей. І цей механізм працює щодня, тому що він інтегрований у бізнес.

Або меморандум з 1-м корпусом НГУ "Азов", підписаний 17 вересня. Це не PR-акція. Це довгострокове зобов'язання: військові та їхні родини стають підопічними фонду. У рамках співпраці діє програма "Ранок з Ранком" у КнигоЛенді — інтерактивні зустрічі, читання, майстер-класи для дітей азовців як регулярна підтримка.

Проєкт Бібліобус для Харківщини і його амбітна мета — зібрати 3000 книг для поповнення полиць пересувної бібліотеки, яка їздить селами і надає доступ до книг мешканцям уразливих територій. Благодійний фонд вже двічі передавав книжки, і це тільки початок.

Усі ці проєкти об'єднує одне — вони вбудовані в стратегію компанії. Небайдужість тут в тому, щоб бізнес приносив користь не тільки акціонерам, а й суспільству.

Що стоїть за цифрами: особисті історії

Але аналітика і стратегія це лише одна сторона медалі. За кожною цифрою стоїть людина. І іноді одна історія може сказати більше, ніж тисячі статистичних даних.

В грудні в інстаграмі фонду оголосили збір на протезування для восьмирічного Матвійчика, який втратив ліву руку через ракетну атаку по дитячому майданчику у Кривому Розі. Юлія пригадує, як дивилася на його фото і думала: це могла бути моя дитина. Або дитина будь-кого з нас. І ця думка не абстрактна, а до болю конкретна в наших реаліях.

Кошти зібрали. Розіграли серед благодійників книжкові комплекти як подяку за чуйність. Але найголовніше — дали Матвійчику шанс. І це те, чого не виміряти цифрами.

Або візити до Happy Home — особливого місця для особливих дітей. Фонд передав книжки, команда поспілкувалася з вихованцями. І знаєте, що тут вражає найбільше? Не подяка (хоча вона була щирою). А те, як діти радіють книжкам. Не іграшкам, не гаджетам, а саме книжкам. Бо книжка це вікно у світ, який для них, на жаль, часто обмежений чотирма стінами.

Або участь у V Всеукраїнському творчому конкурсі "Що для мене Україна?", де Юлія Євсєєва була в складі журі. Діти малювали, писали, творили, і в кожній з цих робіт було стільки любові до країни, стільки надії, що стискалося серце. І коли переможці отримували книги від "Ранку" у подарунок, Юлія бачила їхні сяючі очі і розуміла: ось воно, справжнє.

Ці історії нагадують їй і всій команді, чому вони тут. Чому неможливо залишатися байдужими. І чому важливо робити не тільки великі проєкти, а й маленькі, особисті дотики.

Якби це був бізнес-звіт, можна було б сказати: фонд демонструє стабільне зростання при збереженні якості і не женеться за кількістю заради кількості, разом з тим працює системно, з розумінням того, що кожна книжка, кожен проєкт це інвестиція в майбутнє.

Юлія Євсєєва, голова Наглядової ради БФ "Ранок-Україна", HR-директорка видавництва "Ранок"

Виклики і уроки: чого навчив 2025 рік

Але це була б неповна розповідь без згадки про труднощі. Бо благодійність — це не завжди лише успіхи. Це ще й помилки, виклики, складні рішення.

Перший урок: не можна допомогти всім. І це найскладніше усвідомлювати і відмовляти. Коли ти бачиш потребу, але розумієш, що ресурсів не вистачить. Коли треба вибирати між двома проєктами, обидва з яких важливі. Тут і допомагає системність: чіткі критерії відбору, прозорі процедури. 

Другий урок: довіра будується роками, а втрачається миттєво. Саме тому "Ранок-Україна" так уважно ставиться до кожного партнера, до кожної передачі. Ніколи не можна обіцяти того, чого не можеш виконати, бо репутація це найцінніший актив, особливо в благодійності.

Третій урок: команда — це все. Без Олександра Ганюшкіна, директора фонду, без Віктора Круглова, без усієї команди видавництва і волонтерів — жоден з цих проєктів не став би реальністю. І тут знову працює принцип партнерства: не "я роблю", а "ми робимо разом".

Четвертий урок: емоційний інтелект — зовсім не слабкість. Вміння співчувати, розуміти, підтримувати — це сила. Але тільки тоді, коли воно поєднується зі стратегічним мисленням і здатністю приймати раціональні рішення.

Чому Юлія Євсєєва робить те, що робить

Знову ж таки часом її питають: "Навіщо тобі це? У тебе і так багато роботи — HRD великого видавництва, троє дітей, сім'я. Навіщо ще й благодійність?"

А вона відповідає просто: "Бо не можу інакше".

Неможливо бачити, як діти страждають, і залишатися осторонь. Неможливо важко знати, що існує можливість допомогти, і не робити цього. Неможливо жити в країні, яка воює, і не віддавати свій внесок у перемогу, хай навіть для когось це "всього лише" книжки.

Але найважливіше — системність. Віра в те, що коли ти робиш щось не раз на рік, а постійно, коли ти будуєш не хаос, а процеси, коли ти працюєш не на показ, а на результат, ти реально міняєш світ. 
І ці цифри — 20 тисяч книг, 133 ініціативи, 107 партнерів, варто сприймати не крізь призму статистики. Тут можна побачити 20 тисяч доторків до дитячих сердець. 133 моменти радості. 107 осередків добра, які разом з нами творять зміни.

І тоді це того варте. Варте кожної хвилини, кожної зустрічі, кожного рішення.

Бо благодійність — це не про те, щоб заспокоїти своє его і відчути себе хорошою людиною. Це про те, щоб зробити світ трохи кращим.

То навіщо їй це? Бо вона — жінка, лідерка, мама, бізнесвумен. І вона небайдужа. А небайдужість, помножена на системність, направду, є формулою справжніх змін.