Ніхто більше не хоче бруднитися об ДНР та ЛНР

В той час, коли терористи на сході України гинуть від вогню вояків АТО, благаючи Московського царя про введення військ, президент Росії Володимир Путін продовжує офіційно відхрещуватися від «шапкових отаманів» Донбасу, наголошуючи, що Росія жодного стосунку до подій на Сході України не має і вимагаючи продемонструвати докази присутності росіян в гарячій точці.

Попри те, що всі все прекрасно розуміють, а доказів того, що на Донбасі воюють путінські піддані більш ніж достатньо, така позиція російського лідера вкотре свідчить, що Путін не збирається бруднитися в терористичній війні, яку сам і розпалив, і зацікавлений в дестабілізації ситуації на Донбасі, а аж ніяк не захистом «пригнічених російськомовних».

Звісно, Путін і далі продовжуватиме допомагати терористам і людьми, озброєнням та пропагандою у власних ЗМІ, але «шапковим отаманам» уже не варто чекати ані на втручання російської армії, ані на офіційне визнання від Путіна.

Серед проросійського спектра українського політикуму переважна більшість також дистанціюються від бравих хлопців Болотова, Пушиліна, Бородая і Гіркіна. Відверто проросійські регіонали на кшталт Новинського, Колеснікова, Левченка та інших намагаються заробити собі політичні вісти в якості таких собі миротворців, не вдаючись до підтримки самопроголошених республік. Навіть одіозний Микола Левченко уже пропонує «знищувати терористів», поки, правда, лише «точково». При цьому Партія регіонів активно розвалюється на більші чи менші політичні угруповання - регіонали тікають з очолюваної Олександром Єфремовим фракції десятками, а вічні москвофіли комуністи опинилися на межі переходу у підпілля. 

До того ж, останнім часом ніхто більше не закликає до «круглих столів» і переговорів з представниками самопроголошених республік. Більшості стало чітко зрозуміло, що, якщо раніше зв’язки та можливий вплив на сепаратистів були для політиків своєрідним козирем, оскільки могли бути використані в «діалозі зі Сходом», то тепер беззмістовність і безглуздість таких переговорів більш ніж очевидні, а зв’язки з терористами - це бита карта, яка не дає нічого окрім квитка на вихід з українського політичного життя.

Єдиними, хто продовжує покривати терористів залишаються маргінальний Олег Царьов, якого вже позбавили мандату і активно розшукують щоб заарештувати, та згадуваний вище Єфремов, який ще тримається на плаву, але активно рухається стежкою Царьова. З кожним днем Єфремову залишається все менше і менше простору для маневрів. Невідомо, чи все ще вітаються зараз з чинним главою фракції ПР його соратники, але, за даними  джерел Еспресо.TV, зараз в Луганську люди Єфремова активно шукають собі партнерів, пропонуючи їм посади в уряді бандитської республіки, але ніхто з тих, хто ще не вляпався в ЛНР, не виявляє жодного бажання зв’язуватися з терористами. 

Єфремов явно загрався в сепаратизм, намагаючись зберегти свій політичний вплив, і виторгувати собі преференції і в Києві і в Москві, і втратив зв’язок з реальністю. Він виявився не потрібен ані терористам Болотова, які можуть «безпрєдєльнічать» і без колишнього губернатора, і партнерам-регіоналам, які не хочуть перекреслювати своє майбутнє зв’язками з терористами, і навіть Москві, яка намагається перетворити Донбас на територію громадянської війни.