Карта бойових дій 16-22 травня: генерали Путіна занурюють його у паралельну реальність війни

 Як би ми не захоплювалися нашими зростаючими можливостями вражати військові об’єкти як у Підмосков’ї так і за Уралом, але доля українців вирішується безпосередньо на лінії фронту. А на фронт значно більше впливають мідл-страйки в межах 100 кілометрової зони ураження.

Російська армія кілька років домінувала в повітрі завдаючи нам найбільше руйнівних ударів та смертей саме керованими авіаційними бомбами. 

І ось нарешті після 17 місяців розробок, міністр оборони Михайло Федоров оголосив про готовність до бойового використання першого унікального українського КАБу, який розвалюватиме російські укріплення 250-тьма кілограмами вибухівки. Це не тільки зброя захисту, але й необхідний елемент для наступу. І якщо до кінця року ЗСУ вийдуть на використання КАБів хоча б один до 5-ти, то це буде неймовірним проривом у війні.   

Ще одним вагомим кроком у нашу перемогу стало перше застосування некерованих ракет з бортів далекобійних дронів. Такі ракети використовують гелікоптери на лінії фронту, але їхня ефективність є доволі сумнівною. Натомість безпілотник, без ризику для життя людей може значно ближче підлетіти і краще прицілитися. Тим більше, 60 кг вибухівки ударний дрон може доставляти на відстань до 500 км, а це вже відкриває зовсім інші можливості застосування по всьому тилу ворога. Ще й розробники обіцяють, що згодом ракети можуть стати цілком керованими.      

Однак повернімось до подій, які відбуваються безпосередньо на лінії фронту. А тут російські генерали випробовують нову тактику захоплення міст і сіл. Ну як нову – вже випробувану у семиразовому "захопленому" Куп’янську. Однак якщо раніше ворог начебто окуповував населені пункти у кредит, тобто випереджаючи події, але все ж виходив із логіки тенденцій на полі бою, то зараз вони вийшли на новий рівень і почали створювати паралельну реальність для Путіна. 

16 травня міноборони РФ заявило про окупацію Борової, хоча лінія фронту проходить за 4-5 км від міста. Окрім того, вони оголосили, що розвивають наступ на захід від давніше "окупованого" Куп’янська у напрямку селища Шевченкове. Путін вірить у цю переможну маячню, а хтось за це отримує нагороди. І це чудово, що вони самі підпилюють ніжки свого трону. Адже перебуваючи у паралельній реальності війну виграти неможливо. 

Пам’ятаєте, як в КНДР, ще в 2014 році заявили про висадку свого космонавта на сонці. І Росія зараз почала наслідувати свого нового стратегічного партнера.    

У реальному ж світі на фронті відбуваються тектонічні зсуви, однак не ті, на які сподіваються росіяни. Так, за останній тиждень росіяни здійснили рекордну за два роки кількість штурмів. Понад 1700. Тобто за інтенсивністю літня наступальна кампанія вже вийшла на проміжний пік. Однак це майже не вплинуло на їхнє просування і навіть більше. 

ЗСУ набрали власні темпи деокупації. Головнокомандувач Сирський вразив заявою в інтерв’ю “Мілітарному”, що ЗСУ, які перебувають у стратегічному захисті, вперше!! перевищили окупантів за кількістю наступальних дій за добу. Мова не йде про масштабний контрнаступ, а лише про велику кількість локальних кинджальних ударів, спрямованих на знищення вклинювань у нашу оборону, а також зачистка сірих зон та окупованих ділянок, де росіяни стали слабшими.

В минулого тижня ми вже розбирали як ЗСУ звільняють території під Запоріжжям та на Харківському прикордонні. Тепер знову час повернутися до Дніпровщини та Гуляйпільського напрямку.

На стику Донеччини із Дніпровщиною та Запорізькою областю ЗСУ схоже розпочали другу стадію локального контрнаступу, яка відбувається не там де перша, а дещо північніше. На ділянці фронту протяжністю в 15 км між селами Зелений Гай і Воскресенка. Стратегічним задумом цієї кампанії може бути максимально притиснути окупантів до річки Мокрі Яли в районі сіл Комар і Зірка, а в перспективі й відкинути їх за річку, перетворивши останню на лінію оборони.

Карта бойових дій за 16-23 травня, фото: Еспресо

Нещодавно наші військові витіснили ворога біля Андріївки Клевцового та зуміли вклинитись в оборонні ряди окупантів орієнтовно на 3 км між селами Товсте і Новохатське. А також розширили зону контролю біля Піддубного, де перед тим вразили пункти управління безпілотниками. Саме на цій ділянці відстань до річки Мокрі Яли є найкоротшою, а отже наш наступ, який ще може тривати, має найбільший потенціал.

Тим більше це створить можливості для загрози тим окупантам, які нещодавно після річних боїв таки змогли зайняти весь лісовий масив біля села Філія, і таким чином закріпитися на правому березі річки Вовча. А це своєю чергою створює додаткову загрозу для нашої оборони у Новопавлівці. Наші дії під Новохатським можуть у перспективі частково зняти цю загрозу.

Карта бойових дій за 16-23 травня, фото: Еспресо

Дещо південніше біля Олександрограда та Січневого ведуться активні зустрічні бої під час яких росіяни намагаються закріпитися на околицях Олександрограда, а наші оборонці натомість контратакують у напрямку Воскресенки, де днями розширили сіру зону у бік села.  

Карта бойових дій за 16-23 травня, фото: Еспресо

Водночас в тій зоні, де ЗСУ контратакували у квітні, окупанти пішли у зворотній наступ, щоб відновити втрачені позиції. Однак вони мають тільки епізодичні просування, які глобально не змінюють нашого успіху. Так ЗСУ продовжують утримувати села Тернове і Березове, але з флангу ворог просунувся на кілька кілометрів у напрямку Вербового. А вздовж річки Янчур, вони протиснули Сили оборони на 1,5 км у напрямку села Привілля.

Нова хвиля наступу росіян на Оріхів

Поки що найгірше для нас ситуація складається біля села Солодке, де окупанти розширили зону боїв на відстань до 2 км до Нового Запоріжжя, а також просуваються до Добропілля. Через яке їхні штурмовики просочуються аж до Воздвижівської, в якій вони зараз намагаються закріпитися і тим самим обійти наш укріпрайон у Верхній Терсі. І це при тому, що більшість наших позицій вздовж річки Гайчур продовжують тримати оборону. 

Карта бойових дій за 16-23 травня, фото: Еспресо

Таким чином велика сіра зона в якій присутні позиції та штурмовики обох армій розтягнулася від річки аж на 9 км на захід. Що виглядає доволі загрозливо та матиме стратегічні наслідки для оборони Оріхова, якщо ситуацію швидко не вирішити. Зрештою, нещодавно аналогічні штурмові групи Сили оборони вже знищували як у самій Верхій Терсі так і у навколишніх селах.     

Аналогічно події розвиваються і в районі Гуляйполя. Цей напрямок знову вийшов на друге місце за інтенсивністю боїв. Попри те, що ЗСУ утримують позиції як в самому місті, так і в його околицях, однак росіяни поступово і дуже повільно, але все ж просуваються на південному фланзі в районі села Мирне. 

Карта бойових дій за 16-23 травня, фото: Еспресо

Тут ворог на семи кілометровій ділянці від Лугівського до Мирного затягнувся до околиць Чарівного, а поодинокі штурмовики зуміли пробігти 9 км аж до Новоселівки. Де поки що їх швидко знищують. Однак тенденції негативні. 

Втім не безперспективні, адже наші військові вдарили окупантів по найбільш болючому місці – по щонайменше тричі "окупованій" Малій Токмачці. Зокрема днями ЗСУ повністю звільнили село Білогір’я, що змусило росіян відійти із південних околиць Малої Токмачки у напрямку Новопокровки.

Як бачимо в цілому Гуляйпільський напрямок тримає оборону, хоча окупанти й намагаються наступати широким фронтом. А тому подальша ситуація тут залежатиме від залучення додаткових штурмових ресурсів з обох боків.

Після Покровська готується новий наступ на Добропілля

Тим часом головним місцем, де ворог концентрує свої зусилля залишається Покровський фронт, який поступово переходить у Добропільський. Російська армія днями закрила кишеню сірої зони між Покровськом і Мирноградом. Якою є доля наших військових, які утримували поодинокі позиції в цьому квадраті наразі невідомо. Офіційно про це мовчать. 

Закриття цієї кишені негативно позначиться на наші оборонні спроможності у Родинському, місті, яке головним чином стримує наступ росіян на Добропілля із півдня. 

Карта бойових дій за 16-23 травня, фото: Еспресо

Разом з тим, після окупації Гришиного, ворог продовжує спрямовувати свої атаки далі на захід у напрямку адмінмежі із Дніпровщиною. Таким чином вони поступово йдуть до реалізації свого класичного сценарію із взяття міста у лещата із трьох сторін перед тим як розпочати його штурм. Втім саме на Добропільському напрямку цей сценарій вже неодноразово провалювався. Окрім того, на відміну від штурму Бахмуту чи Покровська, зараз темпи просування російської армії є черепашачі. Тільки на село Гришине вони витратили 3 місяці, а на ще не захоплене Родинське – майже рік. Отже ЗСУ мають час, щоб гарно спланувати оборонну кампанію як Добропілля так і виходів на Дніпровщину, що може ще раз нівелювати наступальні плани рашистів. 

Карти створено на основі інформації, отриманої від Генерального штабу Збройних Сил України, а також з інших відкритих і перевірених джерел. Водночас карти не є максимально точними та лише умовно відображають тенденції в зоні бойових дій.