Карта бойових дій за період 1-8 травня: зс РФ втратили перемогу на 9 травня

Новини з фронту на Луганщині. Наступ зс РФ на Куп’янськ

Захопивши Кислівку ще наприкінці квітня, цього тижня рашисти очікувано розвинули свій наступ на захід і південь. Зайняли село Котлярівка та просунулися вздовж траси на Куп’янськ, до якого їм залишилося все ті ж самі 20 км. Окрім того, ЗСУ відійшли з невеликої ділянки траси між Крохмальним і Новоселівським та закріпилися біля Берестового. Несподівано біля самого Куп’янська наші воїни відбили кілька позицій на північ від Синьківки, яку росіяни не можуть взяти вже понад рік.  

На фронті біля Кремінної окупанти так сильно рвалися до Лимана, що пропустили хук від ЗСУ, які контратакували біля Ямполівки та відбили позиції, втрачені кілька місяців тому. 

Тим часом і російське, і українське військове керівництво активно говорить про можливий наступ з Білгородської та Курської областей на Харків та Суми. Втім російська угруповання військ на цьому напрямку збільшилось "аж" на 4 тисячі. Цього вочевидь недостатньо для повномасштабного наступу, а тому, радше за все, йдеться про рейди вглиб України для відволікання наших резервів. Рашисти банально скопіювали тактику, яку Російський добровольчий корпус реалізовував кілька місяців тому.  

Часів Яр готується до "переможних" штурмів

До 9 травня, як заповідав Путін, росіяни не тільки не зуміли взяти Часів Яр, а навіть не підготували поле бою для вирішального наступу на місто. Зокрема, біля Богданівки їхнє просування було дуже незначним, а ЗСУ навіть вдалося відбити у ворога позицію на південь від села. Сили оборони надалі утримують позиції на краю Іванівського, що унеможливлює рашистам здійснення їхнього улюбленого обхідного маневру. У Кліщіївці й Андріївці наша оборона також міцно тримається.

А оскільки наказу Путіна ніхто не скасовував, то, ймовірно, окупанти спробують наступати на Часів Яр у лоб без підготовки флангів. Що може закінчитися для них тотальною катастрофою. На це вказує низка подій. Зокрема, невеликі розвідувальні групи загарбників уже почали переходити канал. Попри запевнення ЗСУ, що ліквідували всіх, на окремих ділянках ще точаться бої за вихід до околиць міста. Але закріпитися тут вони точно не змогли. Крім того, ворог здійснив потужні авіабомбардування та знищив міст через канал, що сполучав основну частину Часового Яру з районом "Канал". Ще один міст вони підірвали в Іванівському, щоб ускладнити логістику для наших військ, які утримують частину цього села.

Карта активних бойових дій на Покровсько-Торецькому напрямку 

На пост-Авдіївському відтинку ситуація врешті почала нагадувати певну стабілізацію фронту. Найбільше це стосується південної ділянки, біля Уманського. Тут ворог просунувся на близько 100 метрів у Нетайловому та на кілька сотень метрів у напрямку Яснобродівки. Крім того, росіяни зайняли сіру зону на південь від Первомайського – це посилить їхній тиск на село Невельське, в якому ЗСУ тримають оборону вже понад 1,5 року.

Після окупації Семенівки й Бердичів на цій ділянці фронту Силам оборони вдалося повністю зупинити рух ворога на захід.  

Важливим районом оборони стало село Сокіл, в якому раніше були збудовані оборонні позиції. Тож окупанти не зуміли далеко відійти від захопленого раніше Соловйового. Крім того, саме на цій ділянці ЗСУ не допустили розширення контрольованої ворогом зони навколо вже повністю окупованого Очеретиного. Тому рашисти намагаються обійти село Сокіл з півдня і пробилися на кілометр у напрямку Новопокровського.

Натомість на північ від Очеретиного росіяни хоч повільно, але все ще просуваються. У західному напрямку вони підійшли на кілометр від околиць Новоолександрівки. А з півночі після захоплення Кераміка ЗСУ були змушені залишити й Архангельське, оскільки воно опинилося відрізаним від логістичних шляхів, а рельєф місцевості не дозволяв тримати тут оборону.

У росіян усе ще залишається вибір вектора наступу: на захід – на Покровськ, чи на північ – на Торецьк і Костянтинівку. Однак певні події вказують на те, що ЗСУ контролюють ситуацію. Зокрема, на авдіївський напрямок повернулася 110-та бригада, яка поповнила свій боєкомплект і відразу збила Су-25. Натомість 3-тя штурмова та 47-ма бригади відійшли на відпочинок. А отже, в них була така можливість.

Красногорівка, Мар'їнка і Вугледар - новини з фронту за тиждень

Через 5 місяців після повної окупації Мар’їнки рашисти все ще не можуть покинути межі цього зруйнованого міста. Їхній наступ у західному напрямку на Георгіївку повністю провалився. Так само як і наступ на південь, де максимальним успіхом є захоплення села Побєда, яке налічувало кілька десятків хат. Відтак окупанти зосередили свої зусилля на штурмі Красногорівки, що на північ від Мар’їнки. Вони наступають із двох боків – сходу та півдня. Якщо зі східного флангу Сили оборони не дозволили ворогу зайти в місто, то на південному росіянам вдалося закріпитися в кількох кварталах і регулярно атакувати центральні райони Красногорівки. Водночас ЗСУ так само регулярно вибивають ворога звідти й відкидають знову на околиці.  

Після окупації Новомихайлівки росіяни зашпорталися за Парасковіївку і їхній рух на захід зупинився. Окрім того, очевидною є їхня підготовка до нового штурму Вугледара. Наразі наші воїни відбивають усі атаки, однак зс РФ готують нові резерви для взяття цього стратегічного для оборони Донеччини міста. 

Південний фронт – ревізія результатів контрнаступу ЗСУ

Широкомасштабний наступ росіяни провели на Бердянському напрямку, де впродовж тижня штурмували Урожайне та Старомайорське. За кілька днів вони змогли зайняти кілька наших позицій біля обох сіл і підійти на кілометр ближче до їхніх околиць. Утім коштувало це ворогам дуже дорого – як мінімум 23 одиниці бронетехніки: танків, БМП і БТРів.   

Попри розширення сірої зони в центральних вулицях Роботиного та спроб ворога пробитися до північних вулиць села, Сили оборони продовжують контролювати більшу його частину, зокрема й західну та східну. На цій ділянці фронту зс РФ також мали завдання здобути перемогу до 9 травня, провівши ревізію результатів літнього контрнаступу ЗСУ, втім безрезультатно.   

Карти створено на основі інформації, отриманої від Генерального штабу Збройних Сил України, а також з інших відкритих та перевірених джерел. Водночас карти не є максимально точними та лише умовно відображають тенденції в зоні бойових дій.