Ціна оборони Покровська стрімко зростає: як Росія намагається замкнути "ворота" Донеччини. Пояснюємо

Україна додатково кинула в бій спецпідрозділи розвідки, якими особисто керує керівник ГУР Кирило Буданов, щоб не допустити повторення ситуації, як це було в Авдіївці. Також на фронті головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський, а 4 листопада повідомлялося, що навіть президент України відвідав позиції поблизу Покровська.

Однак, чи потрібна Україні ще одна "фортеця Бахмут" зі всіма її великими жертвами, чи краще відійти на вигідніші позиції? Про все це розповість Еспресо.

Передісторія: від Авдіївки до Покровська

фото: 24 ОМБр імені короля Данила

Бої за Покровськ неможливо зрозуміти поза ширшим контекстом донбаського фронту. Преамбулою до теперішньої ситуації послужила окупація росіянами Авдіївки ще на початку 2024 року. Ця битва стала однією з найкривавіших за час війни. 

Після падіння Авдіївки російські сили, скориставшись перевагою у живій силі та тактиці поступового просування масованими атаками піхоти із використанням дронів, артилерії, КАБів і легкоброньованої техніки, почали рухатися на захід, до великого логістичного хабу – Покровська. Це місто з довоєнним населенням близько 60 тис. осіб є ключовими "воротами" в Донецьку область, контролюючи важливі залізничні та автомобільні шляхи, що з'єднують фронт із тилом. 

Тобто росіянам знадобилося півтора року, щоб пройти 40 км і почати оточувати Покровськ та його найближчого сусіда – місто Мирноград.

Зрозуміло, що ціль Кремля – повністю захопити Донеччину. А Покровськ для України - не просто місто, а важливий центр оборони Донеччини. Його втрата (а з ним і автоматично Мирнограда) відкривають шлях до Костянтинівки, Краматорська та Слов'янська, останніх великих міст Донеччини, які під контролем України. До того ж за Покровськом знаходиться єдина в Україні коксохімічна шахта, яка становить критичне значення для металургійної промисловості країни.

Ключовий момент: спроба перерізати логістику і постачання

Восени цього року російські підрозділи активізували маневри навколо Покровська та сусіднього Мирнограду, намагаючись перерізати ключові шляхи постачання й відтинати українські підрозділи у цій частині Донецької області. Це супроводжувалося посиленим застосуванням безпілотників для виявлення й артилерійських ударів по під’їзних шляхах, а також тактичним наступальним тиском у кількох секторах одночасно. У підсумку росіяни змогли закріпитися на ряді позицій навколо міста, створивши передумови для фактичного оперативного оточення, яке у Кремлі одразу голослівно назвали повним блокуванням українських сил і навіть почали розсилати журналістам запрошення на "престур" у місто.

Тож основна проблема, яка призвела до теперішньої ситуації – це відсікання росіянами українських логістичних шляхів. Окупанти почали активно атакувати головну артерію для міста – дорогу на Павлоград. А це почало створювати все більші проблеми з підвезенням боєприпасів, евакуацією й ротацією підрозділів. Як нещодавно сказав Еспресо старший офіцер відділення комунікації 59 окремої штурмової бригади безпілотних систем імені Якова Гандзюка Тарас Мишак, "на більшість позицій тепер треба заходити пішки" через велику кількість російських дронів.

Як наслідок, росіяни почали проникати у місто. Спершу це були диверсійні групи, яких фіксували ще у липні. А вже наприкінці жовтня українська влада визнала про кілька сотень окупантів, які закріпилися всередині Покровська.

Варто додати, що завдяки контрнаступу ЗСУ в районі Добропілля, вдалося сповільнити просування росіян на півночі над Покровськом. Однак це не зупинило окупантів, які продовжують проникати у місто з південної частини.

Відповідь України: десанти, ГУР і зачистки у місті

фото: gettyimages

На сьогодні, за різними даними, росіяни змогли захопити від половини Покровська (якщо дивитися на карти DeepState) до 85% (думка оглядача Bild). Однак Україна такі тези спростовує, оскільки ситуація динамічна і багато є сірої зони - невизначеної території.

Наприкінці жовтня у 7-му корпусі швидкого реагування ДШВ ЗСУ, який працює у Покровську, повідомляли, що у місті тривають вуличні бої з групами ворога, які завдяки чисельній перевазі у силах та засобах зуміли просочитися та накопичитися у різних частинах міста. Тому, мовляв, про повноцінний контроль над жодним із районів Покровська не йдеться.

Як повідомив 1 листопада Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський, у Покровську працюють зведені групи Сил спеціальних операцій, ВСП, СБУ, інших частин Сил оборони України, в тому числі Головного управління розвідки МО України. Він додав, що оборона агломерації буде підтримана додатковими підрозділами, озброєнням, технікою, зокрема безпілотними системами та засобами БпЛА.

"Продовжуємо звільнення та зачистку території на Добропільському виступі. Покровськ - тримаємо. Мирноград - тримаємо", - запевнив він.

Спецпризначенці ГУР, здійснивши десантну операцію на вертольотах Black Hawk, як писали у Reuters, почали зачищати ту частину Покровську, де закріпилися вороги. За операцією особисто відповідає керівник ГУР Кирило Буданов. 4 листопада у відомстві повідомили, що після успішної десантної операції до спецпризначенців ГУР, які зайняли визначені рубежі, пробили наземний коридор та приєднались додаткові сили спецпідрозділу.

"Триває злагоджена робота разом з усіма складовими Сил безпеки та оборони України", - запевнили у ГУР і показали світлини Буданова у виїзному штабі з картами.

Тож різні українські формування намагаються проводити зачистки та локальні контратаки у місті й довкола, але просування противника робить це важким і все більш небезпечним завданням.

ситуація довкола Покровська та Мирнограда станом на 3 листопада, фото: DeepState

Та й за словами президента України Володимира Зеленського, війська РФ зосередили на Покровському напрямку близько 170 тисяч військових РФ. Це дає їм велику перевагу у просуванні коштом "м’ясних штурмів", адже співвідношення сил 1 до 8, за словами Зеленського. Тобто українських сил на цьому напрямку – близько 21 тис. військових.

Фактично, основне питання зараз, чи вдасться Україні відкинути росіян від логістичних шляхів дороги на Павлоград. Адже без цього Покровськ та Мирноград буде все складніше і дорожче втримувати, а в підсумку доведеться екстрено "планово" виводити війська. Про це особливо наголошують у своїх зведеннях в Інституті вивчення війни (ISW).

3 листопада Сили оборони зупинили просування росіян на півночі Покровська і не допустили перерізання дороги на Родинське. Якщо цей успіх вдасться розвинути, тоді українські сили зможуть покращити шанси на втримання оборони міста. 

Думки експертів: скільки протримається оборона і чи є сенс?

Покровськ, 7 жовтня 2025 року, фото: gettyimages

Проблема ситуації в тому, що вона вже критична і стає критичнішою, тому всі українські контрдії можуть мати тимчасовий ефект, але ціною великих втрат. Відповідно, чи потрібна ще одна історія, як це сталося у Бахмуті, з численними втратами? 

Аналітики й експерти мають різні думки стосовно цього. За песимістичним сценарієм, місто буде у все більшому напівкотлі й це призведе до того, що українські сили так чи інакше відійдуть до західних рубежів Донеччини, де активно розбудовують нові лінії оборони. Таким чином це буде найбільший російський здобуток після Бахмута та Авдіївки. За іншим сценарієм стримування, якщо вдасться зберегти логістику постачання, евакуації та ротацій, швидкого успіху в росіян не буде, що дозволить довший час втримати частину Покровська та Мирнограда. Оптимістичного сценарію з повним відкиданням противника не проглядається через брак ресурсів.

"Сказати, що питання міста вирішено – ні, не сказати. Сказати те, що це вже наша переможенька – ні, такого говорити не можна. Є дуже і дуже чіткі завдання – забезпечити можливий вихід, знищити якомога більше ворога і протриматися якомога довше, щоб аналогічно збити ось цей наступальний потенціал русні", – зауважив виконавчий директор Українського центру безпеки та співпраці Дмитро Жмайло розповів в ефірі Radio NV.

Кожна зі сторін говорить про успіхи у наступі/стримуванні, однак остаточне розв’язання ситуації наближається. Поки українське керівництво відмовляється відводити війська, кажуть у Der Spiegel, хоч успіхи росіян стають помітнішими. Тому ізраїльський історик Ювал Ной Харарі ще у вересні попереджав, що для України, з військового погляду, краще здійснювати тактичні відступи, щоб максимально берегти свої сили та життя солдатів, дозволяючи росіянам виснажувати себе дорогими атаками заради незначних здобутків.

За словами керівника безпекових програм Центру глобалістики "Стратегія XXI" Павла Лакійчука, теперішнє завдання російських окупантів у Покровську – дезорганізувати українську оборону. Якщо їм це вдасться, оборона перетвориться на розрізнений спротив, який не є надійним.

"Ось у цьому полягає задум нової тактики, яку називають тактикою просочування, коли ворог обирає лазівки в конфігурації нашої оборони. Ця тактика обумовлена нестачею нашого особового складу, що дозволяє їм діяти саме так. Це складно, але їм часто це вдається. Проте це не означає, що їхні дії обов'язково завершаться успіхом", - наголосив Лакійчук.

Військовослужбовець ЗСУ, співзасновник Центру підтримки аеророзвідки Ігор Луценко сказав Еспресо, якщо росіяни таки досягнуть успіху в Покровську, ЗСУ можуть організувати оборону так, щоб ворог заплатив за захоплення цих позицій максимально високу ціну.

"Згадаймо приклади міст, які росіяни брали роками. Попри те, що вони заходили в забудову, бойові дії відбувалися роками, наприклад, у Торецьку. Той факт, що зараз навіть батальйон зайшов у деякі спальні райони умовного Покровська, ще не означає, що Покровськ уже російський... Ця пастка нам вигідна, коли росіяни заявляють, що місто "наше" і намагаються терміново зробити його своїм. Натомість нам потрібно застосовувати концепцію співвідношення втрат. Тобто 1 до 10, 1 до 20 - це ті втрати, які дадуть нам можливість у перспективі виграти цю війну", - наголосив Луценко.

У Консорціумі оборонної інформації (CDI) вважають, що битва за Покровськ може стати новим критичним моментом війни, оскільки показує все більший розрив між українською владою та суспільством, який проглядається й у війську.

"Невідомо, чи на першому місці у переліку "проблем Покровська" (в широкому сенсі, бо зрозуміло, що загроза втрати міста стала наслідком накопичених проблем) справді реалістична боротьба із корупцією та зловживаннями на усіх щаблях влади. Але так чи інакше, розрив між суспільством та владою України восени 2025 року досяг рівня прірви із глибиною "Безодня Челленджера" у Маріанській западині. Внутрішньополітичні розбірки роз’їдають не тільки саму владу, а й армію", - пише директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак.

Він додає, що ймовірна втрата Покровська – удар більше психологічний, ніж втрата території сама по собі. Бо такий сценарій надає противнику нові можливості та стимули продовжувати наступ, щоб захопити всю Донецьку область, про що роками мріє Путін, який 4 листопада підписав ще й указ про цілорічний призов до армії. 

"Зараз тривають гойдалки: чи знайдемо ми сили побудувати периметр навколо лінії постачання, зачистити квартали й утримати кишеню, чи противник наростить прорив, посилить тиск – і треба буде виходити. Через горловину завширшки шість кілометрів, під вогнем з повітря – це загрожує втратами. Але й завчасний відхід у поле з міської щільної забудови теж загрожує втратами. Наразі вирішується, хто зустріне зиму в полях, під пресингом БпЛА, а хто сидітиме в підвалах", - констатує військовий оглядач Кирило Данильченко. 

Тож якою буде доля Покровська – покажуть найближчі дні й тижні. Якщо коридори постачання витримають, а командуванню вдасться маневрувати резервами та застосовувати принцип максимального завдання втрат противнику, місто можна ще утримувати, але ціна цього може виявитися дуже високою. Бо якщо росіяни зможуть замкнути півкільце і повністю перерізати шляхи евакуації й підвозу боєприпасів, українським силам доведеться поспішно з втратами відвести підрозділи на більш укріплені рубежі, щоб зберегти живу силу для подальшої боротьби.

Читайте також: Як Україні та Європі відвести російський бліцкриг проти НАТО