Україна-Польща. У політиці ображаються або ідіоти, або неймовірно сильні гравці

Останніми днями багато хто пише, що нинішнє загострення Україно-польських стосунків має, перш за все (виключно), раціональну основу. На жаль, причини значно ширші й простих відповідей та рішень тут вже не існує.

Які головні причини нинішнього загострення. Не приводи, а саме причини?

1. Багаторічна кампанія "Волинська різня", яку започаткував ще в часи Януковича Вадим Колісниченко. За останні чотирнадцять років ця історія вийшла за межі історичного дискурсу і стала одним з ключових наративів польського ресентименту. 

Я багато років говорив і говорю, що наша позиція виключної глорифікації української сторони була непродуктивною і зараз ми бачимо, серед іншого, і наслідки цієї історії. 

Як і будь-який подібний міжетнічний конфлікт — Волинська трагедія не має виключно чорно-білих тонів. А ми роками пробували затиснути його саме в цю палітру. 

Але, якщо ширше, нам все одно доведеться писати свою історію Другої світової. Дуже складну і неоднозначну. Чим довше ми це відтягуємо, тим більше ми будемо потрапляти в пастки ресентиментів (власних і наших сусідів).

Читайте також: Є принципи, від яких Україна, на відміну від Польщі, ніколи не відмовлялася

2. Відносно невелика частина польського суспільства не має бажання визнавати українців рівними собі. Це не визначальний фактор, але через практично одномоментний великий наплив українських мігрантів ми маємо загострення цієї "хвороби". І ця хвороба перекидається на тих, хто ще пару років навіть не мислив такими категоріями. Тут ми маємо проблему з одним із ключових законів піару: "Ті, хто живе в негативному полі, навіть позитивні події перетворює на нейтральні або нейтрально-негативні". 

Раз на тиждень ми маємо великий скандал за участю українця. То якийсь блогер заїхав в парк на автомобілі й хизується тим, що він єдиний, хто собі це дозволив. То інший виловив сома, який був улюбленцем місцевої публіки. Все це призводить до створення загального негативного фону. І Бандера, тут є лише фоновою історією.

3. Загострення боротьби на правому фланзі, на жаль, каталізує антиукраїнські процеси. Зараз уже проблема не в ПіС, а в її майбутніх сателітах — відносно невеликих партіях, які особливо підкреслюють свою радикальність щодо українців. Соціологія зараз показує, що партія Качинського не може отримати більшість без цих сателітів. І це той випадок, коли великий змушений більш активно і радикально мімікрувати під меншого.

4. Острах польських фермерів перед вступом України в ЄС. Як казав колись один наш міністр: поляки не так бояться ядерної ракети з РФ, як українського аграрія. 

До останнього часу частина польського політикуму вважала, що завдяки Орбану можна буде і так не допустити Україну в ЄС. Зараз Орбана немає, а тому потрібно думати над іншими способами обмежити українську аграрку. 

5. Існують також і конспірологічні мотиви, які стали активно ширитися останніми тижнями. Найяскравіший — це німці напоумили Зеленського назвати на честь героїв УПА, для того, щоб потім поляки образилися і не змогли стати головним розпорядником фондів з відновлення України. А цими фондами керувала Німеччина. І в нашому випадку я не схильний применшувати роль конспірології. 

Читайте також: Про найбільшу помилку у відносинах України та Польщі

Тепер головне питання, а що з цим робити, зважаючи на те, що простих відповідей тут немає. До простих відповідей належить і найбезглуздіше: образитися. 

1. Почати потрібно з того, що ні в якому разі не можна допустити ескалації, яка б перейшла в реальне річище і дозволила б справді забрати Орден Білого Орла. Наскільки я розумію, певні кроки вже робляться.

2. Наріжним каменем залишається і буде залишатися "Волинська трагедія". Ми вже дали дозволи на ексгумацію. Але ми не інституціоналізували цю історію. У нас немає умовного "головного історика" з цього питання, який має бути ключовим спікером і виразником ідей України. Це не може бути президент. Ми маємо побудувати інформаційну екосистему навколо цієї історично події, яка має з однієї сторони відійти від чорно-білого сприйняття, а з іншої повинна мати інформаційні та фінансові спроможності міняти наративи.

3. Переговори про польську аграрку і вступ до ЄС збігаються з виборами в Польщі (жовтень 2027). Тому вже зараз потрібно розробити окремий інформаційний план з цього приводу і надати йому інституційних важелів. Знову-таки, це не має затягувати на себе президент. Це має бути складна і розгалужена горизонтально орієнтована кампанія. 

І наостанок я ще раз хочу повторити те, що писав вище: ми не маємо права ображатися. В політиці ображаються або ідіоти, або неймовірно сильні гравці. Слабкий має грати гру, а не ображатися.

Джерело

Про автора: Вадим Денисенко, політолог, керівник аналітичного центру Ділова Столиця

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.