У Росії продовжують проводити мобілізацію, ігноруючи всі попередні твердження, що будуть брати до війська лише тих, хто має військовий досвід та фах. Насправді зараз гребуть усіх, аби ця російська мобілізація розв'язала проблему з нестачею особового складу у російській армії. З огляду і на втрати, і на спроби армії Росії утримати достатньо протяжну лінію фронту, звісно особового складу у росіян катастрофічно не вистачає. Перехід до оборони та створення нових ліній оборони потребує значно більшої кількості особового складу.
За нашими оцінками прогнозувалось, що Росія буде проводити мобілізацію у два етапи. На першому етапі — це доукомплектувати до повного штату з‘єднання, які вже стоять на лінії зіткнення і ми вважали, що для цього буде потрібно десь місяць — два, але бачимо, що росіяни не планують проводити жодної підготовки для особового складу. І, як приклад, ми бачили в російських соцмережах, де дружина мобіка жалілася на те, що її чоловіка кинули на посилення танкового полку за добу перебування у військовій частині. До речі, йдеться про танковий полк, який діяв на Харківському напрямку, де у ході нашої наступальної операції майже вщент був розгромлений, а зараз цими зусиллями намагаються якимось чином поновити втрати російського потенціалу. Так само відбувається і з такою категорією, як водії. Їх у першу чергу беруть і кидають на лінію фронту, ігноруючи всі етапи підготовки.
Про якість мобілізованого "м‘яса" ми говорили, що вже були й бійки, і нетверезий стан, і також про літню форму, коли скоро зима. Все це ми вже бачили й до речі бачили вже полонених з першої партії швидко мобілізованих до російської армії. Динаміка достатньо показова.
Другий етап мобілізації за нашими оцінками стосувався того, що вони мають формувати нові військові частини, на кшталт третього армійського корпусу. Планувалося, що у кожному окрузі росіяни мають сформувати по одному такому додатковому корпусу, але ми зважимо на те, що час підготовки такого з‘єднання у росіян зайняв чотири місяці, коли вони намагалися сформувати цей 3-й корпус чисельністю у 15 тисяч військових особового складу, а сформували значно менше і так само кинули на фронт.
Тепер щодо кількісних показників мобілізації. Говорилося про те, що спочатку росіяни мобілізують 300 тисяч, але за оцінками західних експертів, з якими ми спілкуємося, стверджується, що протягом наступних шести місяців Росія ймовірно мобілізує від 700 тисяч до одного мільйона. Цікаво, що наводиться вже прогнозовані втрати такої кількості особового складу і вважається, що під час бойових дій на території України втрати росіян можуть скласти від цієї кількості 60-70%, з яких 15-20% - це безповоротні, а 40-50% - санітарні втрати. Такі прогнозовані показники втрат у російській живій силі, бо окрім людської підготовки нікуди не зникне проблема армії РФ з командуванням, управлінням, логістикою і моральним духом. Ось така картина цієї мобілізації.
Скоріш за все мобілізація у Росії буде проходити у декілька хвиль. Перша хвиля і її головне призначення буде у доукомплектуванні вже розгорнутих частин підрозділів, які ведуть бойові дії на фронті або знаходяться безпосередньо у зоні бойових дій. Реалізація першої хвилі мобілізації у РФ не вимагатиме від російського командування значних зусиль щодо розгортання, тобто будуть тільки доукомплектовувати вже наявні підрозділи. Однак, якщо російське командування отримає від військово-політичного керівництва Росії завдання переломити ситуацію на фронті або продовжувати війну шляхом активних наступальних дій, то воно буде вимушене комплектувати або створювати оперативні стратегічні резерви.
Російське командування зараз намагається вибудувати лінію оборони у північній частині Луганської області, але це не зовсім їм вдається.
Щодо району Лиману, то два батальйони мобілізаційного резерву другого армійського корпусу намагаються утримати район відповідно до задуму російського командування, що утримання Лиману начебто стримує наступ ЗСУ у район Кремінної. Вони сподіваються, якщо втримають лінію Лиман-Ямпіль, то це завадить ЗСУ прорватися у Кремінну. Адже якщо українські сили дістануться Кремінної, то вся ця схема оборони північної Луганщини зруйнується і противнику доведеться відходити на південніший рубіж.
Тобто у північній Луганщині назріває те, що відбулося нещодавно у північно-східній частині Харківської області.
Противник продовжить свої спроби вести активні наступальні штурмові дії на Бахмутському напрямку. Причина такої впертості, щоб протаранити оборону ЗСУ, полягає у тому, аби до появи на фронті нових мобілізованих створити певні зручні рубежі та позиції, а потім використовуючи оцю масу піхоти, досягнути якихось оперативних цілей. Очевидно, що район Бахмута важливий для подальших дій у бік Костянтинівки або Краматорська. За класикою жанру, вони намагаються обійти Бахмут з півночі та півдня, з півночі вони застрягли у районі Покровського та Соледару, а от з півдня ситуація більш тривожна, бо там коштом ведення значної кількості професійної штурмової піхоти намагаються вийти на Опитне, Озерне.
Не думаю, що ЗСУ будуть вибивати противника з Херсонського плацдарму, вони скоріше будуть противника там варити на малому вогні. У ситуації на Півдні більшого значення набуває Мелітопольський напрямок, де противник сформував два угрупування у Новопавлівському напрямку, а інше — на Запорізькому. І питання у тому, для чого вони їх сформували? Або для ведення наступу у майбутньому, або для якоїсь оборонної операції на цих напрямках.
Очевидно, що просування ЗСУ у цей бік суттєво погіршить ситуацію для противника, також українська армія почне контролювати шляхи постачання для ворожого угруповання не тільки мостові переходи на Дніпрі, а й у глибині бойових порядків ворога.