Сенсаційний тунель у Добромилі і байдужа влада

Як реагують на такі новини  у цивілізованому світі? Негайно відправляють археологів і припиняють роботи, хоч би не знати скільки це коштувало. Бо історія важливіша.

Так, ви не помилились. У Добромилі, попри те, що там завдяки небайдужим громадянам, відновили міський арсенал XV ст., є ще влада, для якої всі ці крики обурення нічого не означають. Вона прислухається хіба до шелесту зелених папірців у своїх кишенях.

Зрештою, що там хотіти від маленького Добромиля, коли у Києві та Львові творять те саме. Незліченні скарби ховає наша українська земля, чорні археологи шастають по ній з металошукачами й торгують на такому самому чорному ринку раритетами. Якщо їх не проженуть місцеві мешканці, то нічого їм не буде. Нам терміново потрібен Комітет із  захисту культурно-історичного спадку, подібний до мовного, з гарячою лінією.

Незліченні скарби ховає наша українська земля, чорні археологи шастають по ній з металошукачами й торгують на такому самому чорному ринку раритетами. Якщо їх не проженуть місцеві мешканці, то нічого їм не буде

Читайте також: Синдром вдаваної безпорадності

Кілька років тому до городища в Ступниці (VIII ст.)  серед білого дня заїхали ті чорні археологи з бульдозером. Думали, що селу байдуже. Але люди прогнали цих спритників вилами й ніхто туди, окрім легітимних археологічних експедицій не має права доступу.

У Добромилі, видно, скандал з міським арсеналом, де зберігали картоплю, а також скандал із єврейськими надгробками, якими було вимощено обійстя в центрі міста, нічого не навчив міських очільників. Але тепер шанувальників добромильської старовини відчутно побільшало, і вже бояться агресивно реагувати на критику і погрожувати всілякі містечкові лизоблюди. Бо депресивне містечко відроджується потрохи й славне воно не торгівлею китайським ширпотребом, а історією.

У Добромилі, видно, скандал з міським арсеналом, де зберігали картоплю, а також скандал із єврейськими надгробками, якими було вимощено обійстя в центрі міста, нічого не навчив міських очільників

Провал засипали шутром. Причому, це не траса і нею не їздять буси на кордон в Нижанковичі. Бізнес не збідніє, і контрабандисти також. Це просто підла звичка приміряти свій низький інтелект до інших.

Читайте також: Прогрес, що виявляється регресом

Правда, бували й гірші часи, коли наші городища  у Звенигороді й Спасі розкопували під орудою московитів, які забирали все найцінніше, а потім писали нам історію, всіляко применшуючи й принижуючи наше минуле, щоб звести усе до "древнерусского народа" .Мишебратья, одне слово.  Про цензуру для істориків годі й казати – ще не одне десятиліття нам доведеться позбуватися фальсифікаторів історії України. Та в нас і досі довіряють більше чужинецьким історикам.

І зараз, коли українці спливають кров’ю від ран, завданих "братами", коли пограбовані музеї, бо чиновники не подбали про евакуацію, нищаться історичні  будівлі, храми, кургани, у тиловому містечку Добромилі з не меншим завзяттям добивають ще не добитий історичний спадок. Як на мене, це теж воєнний злочин.

Спеціально для Еспресо.

Про авторку: Галина Пагутяк, письменниця, лауреатка Національної премії імені Тараса Шевченка.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.