9 зворушливих історій собак із зони АТО

Ларс

Сапер Станіслав та його собака на ім'я Ларс у зоні АТО рятують людей від вибухівки. Ларс - німецька вівчарка. Їй вісім років і вона - чотирилапий офіцер Центру розмінування ЗСУ. Пес - спадковий військовий: його мама служила в МВС, а батько - в лавах Держприкордонслужби. «Я почав займатися з Ларсом, коли йому було шість місяців. Він дуже здібний і вже в рік приступив до служби в Центрі розмінування», - розповідає Станіслав.

Ларс - досвідчений сапер, він служив в Косово. В АТО Ларс одного разу врятував життя нашим хлопцям. Бійці їхали в машині, і під час руху пес дав сигнал про небезпеку. На дорозі була міна спрямованої дії. Якби не Ларс, всі б підірвалися.

Пес-герой  "працює" в Міноборони і харчується звичайною солдатською їжею - кашами та консервами. «Ще Ларс їсть сухий корм, а після успішних операцій я намагаюся його балувати. Ковбаса, краще сирокопчена, - ось його нагорода», - каже Станіслав.

Дизель

У алабая Дизеля - трагічна історія, яка, втім, добре закінчилася. На блокпост 25-ї аеромобільної бригади в Луганській області привезли надзвичайно агресивну собаку - просили, щоб її застрелили. Але десантники не стали цього робити, а почали з'ясовувати історію пса. Виявилося, його господар виїхав з України, а пса віддав охоронцям на нафтобазу. Місцевий «кінолог» вирішив, що домашнього Дизеля потрібно видресирувати, і використовував для цього електрошок. Дизель одного разу не витримав знущань і покусав горе-вихователя. За це собаку й привели на розстріл до десантників.

Бійці доглядали за Дизелем – годували, вигулювали і усюди брали з собою: пес пройшов безліч блокпостів. Недолік в характері залишився - Дизель вночі підпускав до себе не всіх. Десантники знайшли псу господаря за межми небезпечної зони АТО, віддали в хороші руки в Дніпропетровську.

Поки пес жив з військовими, від його імені вели сторінку у Facebook. На ній публікували зворушливі хокку, наприклад:

«Стриж пролетів, бистрокрилий, веселий, -

Упав я і голову швидко прикрив.

Війна - хороший дресирувальник».

Пси-ОУНівці

Собаки, яких врятували в зоні АТО, стали добровольцями батальйону ОУН.

"Втікаючи від війни, місцеві мешканці покинули своїх чотириногих, от вони й прибилися до нас. Бійці їх годують, навіть можна сказати взяли на повне забезпечення, по-людськи розділивши з собаками свій нехитрий солдатський пайок. Ті відповідають бійцям просто таки нелюдською вірністю і готові вчепитися в горло кожному сєпару, який надумає в темряві підкрастися до нас", - розповів боєць батальйону Борис Гуменюк.

Коли починається обстріл наших позицій з мінометів і всякої іншої зарази, собаки туляться до людей і починають голосно плакати. Серед тварин є загиблі, контужені і поранені, є такі, які переживають глибоку депресію та стрес. Словом – все як у людей.

Гільза

Вона прибилася до наших хлопців, і з часом перестала боятися автоматів і вибухів. Вірно служила бійцям, стала їм відданим другом, товаришем і помічником.

Одного разу спецназівці пішли на завдання і потрапили в оточення російських військ. Гільза весь час була поруч і тихенько сиділа в окопі. Ворог почав наступати. Нашим бійцям довелося відступити. У метушні бою Гільза загубилася. «Ми втратили найвірнішого друга, через що боліла душа. У нас жевріла надія, що вона жива і ми її знайдемо» - розповідає Олег Кошовий, спецназівець батальйону МВС «Миколаїв».

«Одного ранку чую, мене кличе мій бойовий товариш. Дивлюся - сидить Гільза: брудна, худа, голодна, але вірна нашій солдатській дружбі». З тих пір Гільза завжди була поруч - спала з бійцями в автобусі, знову стала вірно служити і вже не відходила ні на крок. Бійці повернулися в рідний Миколаїв і привезли її з собою.

Феліція

Полтавську міліцейську собаку Феліцію за службу в зоні АТО нагородили золотою медаллю.

Кінолог Сергій Кузьменко тридцять днів разом з нею шукав у звільнених від терористів містах Донбасу вибухівку, боєприпаси, зброю. За заслуги Феліцію, яка «працює» в міліції вже 6 років, нагородили золотою медаллю, грамотою та спеціальним кормом.

Собаки-волонтери

Собаки, які не можуть воювати на фронті, допомагають своїм братам-бійцям, як можуть в тилу. В Бердичеві провели всеукраїнську виставку собак. Кошти, зібрані на виставці, пішли на потреби поранених військовослужбовців.

Зокрема, на лікування бердичівлян, що перебувають у шпиталях. За словами Нелі Бишко, організатора виставки, кошти для бійців збирали не лише містяни, але й гості з інших регіонів країни.

Карат

Службу в АТО Андрій Бланар ніс у Луганській області у містечку Попасна. Хлопець побачив стаффордширського тер’єра на вулиці, коли патрулював місто.

Собака був худим і наляканим, бігав по вулиці і намагався кудись сховатися. Андрій почав розпитувати сусідів власників собаки. Ті розповіли, що господарі виїхали до Росії, а тварину залишили. Повідомили, що звати пса Карат і йому трохи більше року. «Я заговорив до тварини, вона підійшла та притулилась до мене» - згадує Андрій. Так Карат знайшов собі нового хазяїна і вірно дослужив з ним до кінця весь термін в АТО. Зараз Карат живе у рідному селі  Андрія та має нову будку і вольєр – Андрій збудував.

Тузик

Під Дебальцевому в таборі 25-ї бригади ВДВ живе щеня по кличці Туз. Дворняга з вигляду, але благородний в душі пес. «Розумний малюк.

Спочатку крав тапки і берци, а потім підріс, став розумніший. Дивимося якось, а Тузик ямки риє, потім лягає туди. Стали жартувати, що він, як справжній військовий, окопався. Коли по нас стріляли з «Граду», пес з нами в окопі сидів», - розповідали про бойового друга військові.

Юраб

Аляскинский маламут по кличці Юраб пішов на фронт разом зі своїм господарем - киянином В'ячеславом. Військовий хірург пішов служити в Нацгвардію і взяв в зону АТО свого чотирилапого друга.

Юраб та В'ячеслав були на передовій під Донецьком, а коли позиції наших військових стали обстрілювати з установок залпового вогню «Град», В'ячеслав вирішив будь-якою ціною зберегти бойовому товаришу життя. З тривожної зони маламута вивезли волонтери. За мужність і витримку, проявлені в АТО, Юраб був нагороджений курочкою гриль.