Дулю вам, а не “один народ”. Що не так із соціологією, де 41% українців возлюбило Путіна?

“Рейтинг” змішав в одну купу довіру до президента, ставлення до ПЦУ і о, боги, статтю Путіна про “один народ”. І вийшли там дивні цифри, що 41% громадян наче як підтримує цю тезу, що українці, росіяни і білоруси — це один і той же куліш.

Поясню,  що тут не так, і чому такі цифри — скоріше свідома маніпуляція. Таке собі ювелірне підривання національного психічного здоров’я із середини. По-перше, одна справа, якби “мама рідна, який жах” — поширювали проросійські рупори всередині України. З оцією традиційною зверхністю і відчуттям безкарності: “ну, мы же вам говорили”. Інше — коли участь у несвідомому розповсюдженні наративів Кремля беруть поважні редактори і журналісти. А хто вигрібатиме наші авгієві конюшні, якщо проукраїнські ЗМІ начисто повторюватимуть головну тезу Кремля? Ті самі наративи зі статті Путіна, які віднедавна офіційно введені в курс навчання армії РФ.

Що не так із цим опитуванням? 

Так і незрозуміло, хто його замовник. Яка мета цього дослідження? Бо підтримка партій і влади — це зовсім не про правонаступництво Київської Русі і статті окупантів. Мені написала мешканка Запорізької області, яка стала учасником цього опитування. Не буду нічого стверджувати, але враження, що це замовляв хтось із проросійського табору чітко висне у повітрі. 

Останнім часом у мене викликають питання опитування, де в позиції “Кому із політиків ви симпатизуєте?” є Зеленський, Шмигаль, Медведчук, Мураєв, але кудись ділись Разумков, Гройсман, Кличко, які навесні уже або переганяли Зеленського, або серйозно наступали йому на п’яти. Врешті — де хтось із регіональних лідерів — може, там є цікаві люди? Бо, вибачте, на тлі Медведчука і Зеленський - пиріжок. І намальовані 45% довіри. І тут з’являється легка підозра, що в ОПУ бояться реальних конкурентів і зробили вигляд, що їх не існує в природі. Другий пункт —  антирейтинг — тут за добрим звичаєм лідером антисимпатій чомусь виявився знову Петро Порошенко. Про що буквально в унісон не забули згадати усі дружні до Банкової блогери. Типу, що б там не було — а Порошенко уже ніколи не прийде у владу.

Так от видавати подібні опитування “41% один народ” — дуже дивно. Це - щедро розмазувати ворожий наратив як смалець на хліб. Їжте, щоб по православній бороді текло. 

І нарешті: як з’явились ті самі 41% латентних однонародовців. Питання звучало так: “Недавно Путін заявив, що українці та росіяни, це один народ, який належить до одного історичного і духовного простору. Чи згодні ви з цим?” Відкрию секрет Полішинеля: я не думаю, що 41% населення читали цю статтю. Поза соціальними мережами людей цікавлять тарифи, зміни в оподаткуванні, COVID-19 і свобода пересування, якісь топові загальнополітичні новини. Та й усе. Ні в кого, крім журналістів та політологів, немає часу читати опуси Путіна на десятки сторінок. Саме питання дуже складне і, думаю, більшість почула другу частину його і кивнула головою. Власне, політичний психолог Світлана Чуніхіна теж підводить до думки, що кожен через незнання — почув у формулюванні щось своє.

Країна у нас складна, подекуди клаптикова і хаотична, а чимало наших громадян так і лишились ментально у спільному просторі чи ранніх 90-х, коли не було особливої різниці між тим — з України ти чи із Ульяновська. Є відсоток тримачів українського паспорта, які поводять себе десь так із Мурік із Green Gray. Коли тобі п’ятдесят років і час стати респектабельним чоловіком, а тебе вистачає лише на те, щоб імітувати блювоту і показати фак в інстаграмі. Бо тебе дуже бентежить закон про мову. Або ти маленька і амбітна дівчинка, як я Юля Мендель, яка трошки попрацювала на Банковій. А зараз хочеш стати зіркою спільного культурного простору. Даєш інтерв’ю про переваги СРСР і називаєш Дмітрія Пєскова “колегою”. Так, люди у нас складні — і за багатьма плаче або кабінет психіатра, або батіг по сраці. Але іншого народу у нас нема. І те, що останні роки він активно займається власною справою і самоосвітою — це клас. І з роками пара Мурік і Мендель викликає хіба шок, а не бажання повторити шлях до успіху. Боже збав від такої слави! 

Читайте також: Мендель, Зеленський і “лісапєт”

Чому новинні заголовки в стилі “41% українців вважають себе одним народом із росіянами” я вважаю небезпечними? Таку маніпуляцію можуть використати наші безсоромні зелені ділки ватного спрямування, щоби протягнути якусь зраду через Верховну Раду. І нікого кращого немає ніж прикрити її “так народ же вимагає зробити саме так”. Подібну тезу може використати російська пропаганда. Мовляв, 41% українців каже, що ми - один народ. Тому, давайте відчепимо 41% території, бо це “історично російські землі”. Страшна перспектива, але реальна. Адже росіяни ніколи не відмовляться від ідеї гризти Україну до стану маслаків. Два уже є — Крим і ОРДЛО. А стаття Путіна, яку так прагнули популяризувати замовники соціології “Рейтингу” — це якраз інструкція по Новоросії на тілі України для наступних поколінь росіян. 

Що робити, запитаєте ви? Я твердо знаю, що наше ходіння по пустелі — як і в Мойсея, не завершено. І сам Мойсей може не побачити нового вільного життя в Землі Обітованій. Але ті 55% твердих українців мають гуртувати тіло і дух у своїй пустелі. І дбати, щоб на зміну Мойсею прийшов Ісус Навин, а не Василь Голобородько, Іван Будько чи Толя Шарій із Барселони. Навин був полководцем і втілив те, що намітив натхненник звільнення від рабства Мойсей. І це наш шлях теж. Ми не одні у світі в цьому випробуванні. Є Литва, Латвія і Естонія — Росія теж вважає їх частиною свого світу. В їхніх Apple Music молодь теж слухає російське реп-лайно. Їхні російськомовні теж активно протестують проти “естонізації”, закриття локальних офісів RT чи обов’язкового переходу шкіл на державні мови. Але і наші сусіди по радянському нещастю, і ми — з часом асимілюємо всіх цих завезених нахаб. Незалежність це не про крутий літній вайб. Це робота до порепаних рук. І ми нарешті знаємо ціну справжній свободі…