Мавчики дочимчикувалися. Як Green Grey ображалися на “агресивний наступ” української мови

Так формується інститут репутації. І чималу роль у цьому процесі відіграють знаменитості. Так суспільство приходить до моделі, коли публічно щось чи когось, наприклад, ображати - не можна. Чи можна, але дорого. Не сказати, що інститут цей у нас сформований. Навіть дуже навпаки. Але кейси, так би мовити, усе ж трапляються.

Отже, Мурік, він же Дмитро Муравицький з гурту Green Grey не витримав тяжкої долі та записав відео, в якому намагається підкреслити своє критичне ставлення до мовного закону. З якоїсь загадкової причини ролик багатьом людям не дуже зайшов.

Можливо збіг, а може й ні, проте за тиждень Офіс Президента бере і роздумує запрошувати Green Grey співати на концерті до Дня Незалежності хіт 90-х “Под дождем”. Мотивуючи тим, що концепція змінюється і програму формуватимуть лише з україномовних пісень. На що музиканти страшенно ображаються і пишуть гнівний пост. Мовляв, скільки ж можна нас, російськомовних музикантів, утискати.

Концепція концерту - 30 легендарних гуртів з легендарними піснями. І трек “Под дождем”, безумовно, один з таких. Тому прибирати його з програми, особливо попередньо затвердивши, якось не надто послідовно. Утім, можливо, в ОП згадали свій досвід організації минулорічного концерту і захотіли усіляко настелити соломки та згладити потенційно гострі кути. А ще ймовірніше - хтось з Офісу зайшов до Муріка в Інстаграм, схопився за голову і побіг казати колегам, що соломки треба стелити значно більше, ніж думалося.

Це, звісно, мої конспірологічні теорії, але на місці ОП я б зробила саме так. Проте, напевне, не пояснювала б відмову не тією мової пісні, а тим, що людина, яка дозволяє собі публічно ображати державну мову не може брати участі у державних концертах. Тому що своїм роликом пан Мурік зробив саме це.

Я довго не могла збагнути, про які це він “мавчики” веде мову і куди вони мусять “чимчикувати”. Поки не зрозуміла, що це реклама акції у “Сільпо”, яка водночас є промоцією українського мультика “Мавка. Лісова пісня”. “Чимчикуй за мавчиками” - це слоган акції, яка закликає збирати фігурки головних героїв. Вже і не знаю тепер - супермаркет і виробники фільму мусять дякувати музикантові за додаткову рекламу, чи йти з ним на серйозну бесіду.

Вочевидь, фраза “чимчикуй за мавчиками” здалася Дмитрові Муравицькому кумедною та безглуздою. Ну, знаєте, є такі українські слова, які багатьом здаються кумедними та безглуздими. Ну, “краватка”, приміром. Это же маленькая кровать! “Гаманець”, «капці», «кватирка» - умора. Практично кожну людину, не конче (ще одне куменде слово) україномовну, але яка любить і поважає українську, таке висміювання буде страшенно тригерити. І злити. Сильно злити. Ми десятками років чуємо це від росіян, а наші предки це чули задовго до нашої появи. То на яку ж реакцію очікував Дмитро, коли це все записував? Про його неадекватну поведінку (оціночне судження) я вже навіть не згадую.

І справа не у критиці закону про мову. Як і кожен закон його можна критикувати. Я би теж дещо підправила. Утім зайве нагадувати, що форма має часом вирішальне значення. Бо тикати “факи” у камеру та імітувати блювання - це не найсильніші аргументи у суперечці. Можливо, наш герой згадав, що він рокер і бунтівник? Проте бунтівники та усілякі панки, здається, не надто рвуться виступати на державних концертах. Хтось у коментарях навіть поіронізував, що Green Grey невдовзі ще і звання «народних артистів» попросять.

Мовна позиція гурту, до речі, доволі послідовна. У 2005 році вони гучно обурювалися, що після Помаранчевої революції настала “тотальна українізація” і їхні пісні почали ігнорувати. Навіть рух організували - “Наше право” та розпочали тур Кримом. Він скінчився у Ялті скасуванням концерту. Музиканти заявили, що все це через Віктора Ющенка, який був на той час на півострові. Практично одразу гурту Green Grey відмовили у виступі на День Незалежності. Ось таке дежавю. Після цього Мурік та Дизель заручилися підтримкою партії СДПУ(о), але так і не змогли розвинути свій рух.

Музиканти не змогли тоді зрозуміти (не розуміють цього і нині), що їхня проблема взагалі не у мові. Їхня популярність просто лишилася у 90-х. На жаль. Вони робили дійсно хорошу музику і долучилися до формування українського шоубізу. Пісня “Под дождем” - була тим самим довгоочікуваним вітчизняним якісним і модним продуктом. Вони написали ще багато хороших пісень, які і нині звучать доволі актуально і не старомодно. Але в якийсь момент щось пішло не так і хіти перестали писатися. Буває. Але не тому, що таланти Муріка і Дизеля задушили україномовністю. А вже тим паче зараз, коли є інтернет-платформи і телебачення та радіо не є вирішальними майданчиками для музикантів. Чи варто взагалі перейматися мовними квотами чи законами, якщо можна успішно розвиватися у Ютубі чи Інстаграмі? Хоч російською, хоч японською. Питання риторичне.

І ще одне. Багато пишуть, що у репертуарі Green Grey немає жодної україномовної пісні. Це не так. Є аж одна! У 2016 вони випустили трек “Хто зна?”. Раніше ж вони зробили каверверсію “Шукаю тебе” - україномовної пісні російського “Морального кодекса”. У фронтмена цього гурту, Сергія Мазаєва, якось поєдналися ніжні почуття до української мови та Путіна одночасно. А ще Green Grey колись переклали та заспівали хіт від “ДДТ” “Не стреляй”. Хотілося б вірити, що музиканти, нарешті, припинять скиглити і візьмуться за справу. І в пошуці Ютубу найперше видаватиме не їхні старі пісні, а і нові. Навіть російською.