Чому державне управління – не Lego

Якщо в першій половині року в тренді були розмови про скорочення міністерств на третину, то в другому півріччі навпаки – лунали ідеї створити нові. Зрештою, з двох поганих варіантів обрали найгірший. З одного боку, це свідчить про відсутність бачення, куди рухається держава, а з іншого –  про нерозуміння, як ефективно нею управляти. 

Кінець року – гарний привід поміркувати про причини й наслідки такої управлінської недалекоглядності.

Читайте також: Колообіг міністерств у природі, або Чому МКСК не врятує ні культуру, ні стратегічні комунікації

Скорочуємо, щоб створити. Створюємо, щоб скоротити 

Навіщо взагалі створюють нові міністерства? 

Виникнення нових загроз або проблем (наприклад, пандемія, криза у сфері екології, війна) може вимагати зосередження зусиль у межах окремої структури. 

Наприклад, вже неіснуюче Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій створили у відповідь на анексію Криму та війну на Донбасі. 

Уряд може створити міністерство для реалізації нових стратегічних пріоритетів, які з'являються під час зміни політичного курсу чи економічної ситуації. Іноді є потреба в спеціалізованому підході або чіткішому розмежуванні функцій між органами влади або уникнути дублювання завдань (хоча в нас виходить здебільшого навпаки).  

І, звісно, створення нового міністерства може бути символічним або політичним жестом. І схоже на те, що це якраз про появу Мінʼєдності. Перейменування Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій на Міністерство національної єдності України може мати низку негативних наслідків та спровокувати нові виклики. 

Читайте також: Міністерство єдності: порятунок чи імітація?

Чому не можна перескладати міністерства, як пазли

Здавалося б, зміна назви – лише формальність, але насправді вона може відображати трансформацію підходів до розв'язання складних викликів. Нова назва акцентує на єдності всієї країни, а не лише на інтеграції тимчасово окупованих територій. Може здаватися, що це – ширший підхід, який охоплює не лише повернення територій, а й консолідацію суспільства, подолання розколів і впровадження політик, спрямованих на зміцнення спільної національної ідентичності.  

Але перед тим як ставити перед собою такі амбітні цілі нових політик, варто чесно відповісти на питання: а що зараз із політикою реінтеграції? 

Чому тисячі громадян, ризикуючи життям, обирають повернутися на окуповані Росією території? І чи допоможе зміна назви міністерства цим людям? 

Адже зміна назви без реального змісту – це як нова вивіска на старій будівлі, яка все ще потребує капітального ремонту. 

Попри існування низки ініціатив і вже колишнього профільного міністерства, сьогодні зрозуміло, що уваги до реінтеграції було недостатньо. Брак координації між різними органами влади, дублювання функцій, розмита відповідальність і слабка комунікація з громадянами (особливо з тими, хто залишається на окупованих територіях) – усе це нерозвʼязані проблеми, які, радше за все, плавно перетечуть з Мінреінтеграції у Мін'єдності. Чому? Бо без детального плану роботи, ресурсного забезпечення та координації дій ця реформа ризикує залишитися лише зміною вивісок. 

І якщо це рішення є суто політичним жестом, то в довгостроковій перспективі воно не принесе результатів, а лише збільшить видатки та ще більше розізлить людей. Про яку єдність може йтися, коли й уваги до ВПО недостатньо, і з діаспорою незрозуміло, що відбувається, і гроші платників податків десь тануть? 

Читайте також: Демографічна стратегія ціною в 4 млн життів

Побажання на 2025 рік

Утворення нового органу влади чи зміна його назви має супроводжуватися переосмисленням стратегій та пріоритетів роботи. Раціональне рішення мало б включати чіткі механізми координації, оцінки та звітності, щоб не було дублювання функції й марного витрачання грошей. Адже перейменувати, створити або ліквідувати міністерство – це справді дорого. 

Питання національної єдності потребує ширших стратегій і комплексного підходу, а не символічної зміни назви. А державне управління – це не Lego, де можна нескінченно перебудовувати блоки. Щоб система працювала, вона має бути послідовною, прогнозованою і стабільною, а не працювати на політику вау-ефекту. Це був би одним із найкращих подарунків українським громадянам. 

Спеціально для Еспресо

Про авторку. Ірина Корженкова, аналітикиня Центру спільних дій 

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок.