Ілюзія швидкого миру: чому Україна готується воювати ще кілька років, попри продовження переговорів. Пояснюємо

У владних кабінетах говорили про підготовку до виборів президента, можливі компроміси та політичні домовленості. Однак уже за кілька місяців риторика різко змінилася: нині навіть провладні політики відкрито говорять про ще кілька років війни, а президент Зеленський не вірить у можливість досягнення угоди з Путіним. Як і чому цей оптимізм зник – і що стало переломним моментом? Більше про це розповість Еспресо. 

Як ейфорія швидко згасла: глухий кут переговорів

Тристороння зустріч, фото: infobae

Після перемоги Дональда Трампа на виборах, в Україні періодично спалахувала відчутна ейфорія. Адже американський президент неодноразово обіцяв завершити російсько-українську війну дуже швидко, даючи медіа поживу через свої одіозні висловлювання, численні телефонні розмови з головним винуватцем і воєнним злочинцем Володимиром Путіним, а також через посилення тиску (у більшості на Україну, а не на РФ) задля відновлення переговорів про мир.

Справді, наприкінці весни відновилися двосторонні переговори між українцями та росіянами, але останні приїхали тоді в Стамбул з тими самими інструкціями, що й у 2022 році. Результату, крім обмінів військовополоненими, так і не було. Військові дії росіян та атаки на українську інфраструктуру не припинялися, а навпаки посилилися. Наприкінці літа Трамп вирішив розіграти свій основний козир – запросив на зустріч до себе Путіна, вірячи, що розмова тет-а-тет може якось змінити бажання очільника Кремля. 

Однак знову відчутних змін не було, хіба у ЗМІ почали циркулювати промовисті "пункти Трампа" про припинення війни, де головним "каменем спотикання" стало питання долі Донбасу, однак Україна не готова віддати решту Донеччини просто так, а Росія не готова зупинитися на тому, що захопила. Кілька місяців Трамп очікував, поки не запровадив нові тарифи на російську нафту і Путін одразу погодився говорити далі (спершу по телефону відмовивши президента США від ідеї передати Україні ракети Tomahawk). 

Вдалося відновити переговори за посередництва американців. Мільярдер, знавець нерухомості Стів Віткофф та зять Трампа Джаред Кушнер багато разів зустрічалися з українською та російською делегаціями, також вони бували в Москві і годинами говорили (чи слухали монологи) з Путіним, поговорили з Зеленським та європейськими партнерами України. Всі ці розмови вилилися на початку цього року у новий формат тристоронніх зустрічей, яких, наразі, було три: дві в Абу-Дабі та одна в Женеві. А що головне, на двох з них головою російської делегації був не політичний профан історик Мединський, а голова  ГРУ Ігор Костюков, що натякало на можливість реальних розмов, а не на історичні тиради як раніше. 

Завдяки всім цим процесам, здавалося, що є шанс досягнути миру. У Києві готувалися до різних сценаріїв: опрацьовувалися пропозиції можливих компромісів (замість НАТО сильні американські гарантії безпеки); розглядалися формати припинення вогню (вдалося домовитися з союзниками та росіянами як монітори це); почалася підготовка законодавства до виборів навіть в умовах воєнного стану (у ВР запустили процес); у владі неофіційно обговорювалися строки політичного перезавантаження (лунали різні дати). Це був період, коли частина еліт вірила, що геополітична кон’юнктура змінюється, і Україна може отримати шанс хоча б на "паузу" у війні, бо зрозуміло, що найбільший після Другої світової війни конфлікт у Європі на цьому би не вичерпався. 

Однак експерти попереджали, що будь-які переговори з Путіним без реальної переваги на фронті – це просто папір, як нещодавно вдало висловив цю думку колишній спецпредставник США Курт Волкер. Тому в Інституті вивчення війни (ISW) неодноразово писали, що Кремль використовує переговори, щоб тягнути час, продовжуючи свій наступ, та очікуючи на якісь сприятливі для себе світові зміни. І вони не забарилися завдяки все тому ж Дональду Трампу.

Чому надії розвіялися: ключові фактори

Трамп на зустрічі з Путіним, фото: YouTube

Найважливіший перелом стався після початку повномасштабної війни США та Ізраїлю проти Ірану наприкінці лютого. Світова увага різко змістилася на Близький Схід, а Трамп, замість тиснути на Путіна, зіткнувся з новими пріоритетами. Європейські співрозмовники газети Financial Times зазначили, що тепер увага президента США Дональда Трампа повністю змістилася з Європи на Близький Схід. Тому один із них назвав це "катастрофою" для Європи та України.

Нова тристороння зустріч, яка мала відбутися в ОАЕ, була скасована на тлі атак Ірану по союзниках США на Близькому Сході. Як висловилися в Кремлі, переговори "поставили на паузу" і нові тристоронні зустрічі наразі не плануються. Були лише окремі зустрічі між США та РФ, а також між США та Україною. 

Світові видання та експерти констатують очевидну річ: переговори в глухому куті. Путін не веде переговорів добросовісно, хоче "перемоги" і грає на час. Та й Трамп може банально вийти з переговорного процесу, бо розчарований відсутністю швидкого результату (тепер його головна критика в бік Зеленського та "великої ворожості" того з Путіним). В Українській правді пишуть з посиланням на джерело в команді Зеленського, що США активно тиснуть на Україну щодо виходу з Донеччини і можуть покинути перемовини, переключившись на Іран.

"Наразі РФ постійно повертається до "домовленостей" із президентом США у Анкориджі і це блокує розвиток реального переговорного процесу з Україною", - відзначають у виданні.

Також як стверджують джерела Української правди у владі, європейці прямо кажуть українцям: "Повоюйте ще півтора–два роки. Ми дамо вам гроші".  Але наразі Європа має серйозні проблеми з допомогою: Віктор Орбан блокує €90 млрд кредиту для України, посилаючись на суперечки щодо нафтопроводу "Дружба", що ускладнює фінансування. Тому вибори у середині квітня в Угорщині можуть стати вирішальними не лише для угорців, але й для українців. До того ж є проблеми у Верховній Раді, де монобільшість, виглядає, що присутня лише на папері, тому депутати не можуть проголосувати проблемні закони, зокрема, для отримання чергового траншу від МВФ.

Натомість у Кремлі на тлі Близькосхідної кризи побачили нову можливість воювати далі. Адже ціни на енергоносії різко зросли через: блокування та мінування Іраном вузької Ормузької протоки (це шлях, яким транспортується понад четвертина всієї нафти та газу, що перевозиться морем у світі), атаки на енергетичну інфраструктуру та загальну невизначеність поставок, що спричинило шок на цінах бензину й дизеля по всьому світу. Якщо до початку бойових дій ціна була близько $70 за барель, то у пікові моменти – $120 за барель. При тому, що Росія заклала в федеральний бюджет на цей рік середню ціну російської нафти марки Urals на рівні $59 за барель, тобто удвічі більше може отримати за такого розвитку, маючи додаткову фінансову подушку. 

На тлі цього енергетичного шоку, який дуже не сподобався американським виборцям, адміністрація Трампа частково послабила (наразі на місяць) санкції проти російської нафти. 12 березня США видали тимчасовий дозвіл на купівлю та доставку російської нафти, яка вже була завантажена на танкери, а пізніше розширили подібні послаблення. Мета – швидко збільшити глобальну пропозицію й стримати ціни. Це дало Росії додаткові доходи від вищих котирувань і меншого дисконту. У Euronews повідомили, що РФ заробила 7,7 мільярда євро на експорті викопного палива за перші два тижні війни. Президент Зеленський озвучив цифру у 10 млрд доларів. 

"І всі зароблені гроші вона безумовно вкладає в зброю, зброю, як мінімум, проти нас. Тому Росії вигідна довга війна", - додав Зеленський.

Європейські політики теж неодноразово говорили, що поки головним переможцем війни з Іраном є саме Кремль. А через проблеми з енергоносіями, Єврокомісія навіть відклала нову заборону імпорту російської нафти пославшись на геополітичні виклики, пише Reuters. Хоча чиновник ЄС повідомив видання, що пропозицію не було скасовано і вона все одно буде опублікована, але невідомо коли. 

У Spiegel з посиланням на аналітику KSE Institute, порахували, що за будь-яких умов Росія отримає додаткові десятки мільярдів доларів. Якщо війна з Іраном закінчиться до середини квітня – матиме додаткові 83 млрд дол. Якщо бойові дії триватимуть до кінця травня, доходи Кремля можуть зрости до 161 млрд доларів. Найбільш песимістичний сценарій, коли війна до осені, тоді Путін отримає до 252 млрд доларів. А це колосальні кошти для його військової машини, яка до початку ескалації на Близькому Сході, лише почала по-справжньому все більше відчувати економічний тиск через санкції. 

Тому, як пишуть журналісти New York Times, для Путіна війна в Ірані змінила все. Адже перед початком цієї війни на Близькому Сході диктатор Росії серйозно розглядав можливість завершити конфлікт в Україні. За даними The New York Times, у Кремлі навіть планували змінити головного переговорника: замість Кирила Дмитрієва на цю роль хотіли поставити Ігоря Сєчіна – одного з найвпливовіших соратників Путіна та главу "Роснефті". А все тому, що у Кремлі наростав тиск через економічні труднощі, і обговорювалися кадрові перестановки. Однак після початку війни США та Ізраїлю з Іраном економічна ситуація кардинально змінилася. Тому потреба в швидких переговорах з Україною у Кремлі відразу зникла.

"Дивним збігом обставин початок війни в Ірані зупинив перспективу завершення війни в Україні – саме в той момент, коли Путін, здавалося, був готовий розглянути це питання", - наголошують у виданні.

Іронія долі: саме Дональд Трамп, що так хотів досягти мирної угоди і якого у Москві називають "другом Путіна", кинув рятівне коло російській економіці, залежній від нафтових доходів. Після цього надії на швидкий мир в Україні, здається, остаточно розвіялися, бо у Путіна з’явилися гроші, щоб заспокоїти свої бізнес-еліти і продовжувати втілювати схиблену та нав’язливу шовіністичну думку – знищити українську державність.

Ескалація Росії: удари по цивільній інфраструктурі та наступи

Ліквідація наслідків атаки БПЛА на Львів 24 березня, фото: ДСНС Львівщини

Росія продовжує користуватися ситуацією і нарощує фінансування війни для досягнення своїх цілей. Російські загарбники активізували масовані удари по інфраструктурі, не тільки енергетичній та залізничній, роблячи все нові терористичні атаки по цивільним цілях у містах. 

Як відзначає UAwarinfographics, 24 березня стався наймасованіший обстріл від початку війни. Тоді по Україні було запущено росіянами 982 цілі, з них 948 дрони. Українська ППО нейтралізувала 94,8% усіх цілей, однак цих 5,2% виявилися особливо відчутними у західних областях, де дрони завдали ударів по центру Львова та Івано-Франківська. А днем раніше було вдруге сильно пошкоджено важливу греблю на Сіверському Донці, що вже призвело до зниження запасів питної води на всій Донеччині, де за два тижні прогнозують суттєві проблеми з водою. Варто ще згадати, що росіяни активізували атаки на південно-західному напрямку, створюючи значні проблеми з водою та електрикою і для сусідньої Молдови.

Все це робиться з єдиною метою – зламати моральний дух цивільних і змусити Київ до поступок. 

Поза тим, росіяни повзучо, але регулярно просуваються на фронті, хоч українські захисники і дають гідну відсіч, зокрема, повернувши великі території на Запоріжжі та Дніпровщині, скориставшись відключенням загарбників від Starlink. Однак перевага у живій силі та засобах продовжує бути на користь росіян, які використовують навіть коней для розвитку своєї весняно-літньої наступальної кампанії, яка вже стартувала завдяки теплій погоді. 

Також в інформаційному просторі все більше новин, що Росія планує продовжити свою агресію в іншому напрямку – у Балтійських країнах. Bild написав, що РФ готує "донбаський" сценарій для Естонії, де є прикордонне місто Нарва, яке у більшості (90%) російськомовне, тому там є "вдале підґрунтя" для агресивних дій російських спецслужб та пропаганди. 

Що каже і як реагує влада

фото: rada.gov.ua

Не дивно, що через такий у цілому несприятливий розвиток подій українська влада відкрито готує суспільство до продовження затяжної війни на виснаження. 

Провладні нардепи від "Слуги народу" вже не приховують реальності. За даними Української правди, президент Володимир Зеленський доручив першому заступнику голови фракції Андрію Мотовиловцю підготувати план роботи Верховної Ради на випадок, якщо війна триватиме ще 1–3 роки. 

"Тому потрібно готувати план існування нинішнього парламенту ще впродовж одного, двох, трьох років", – цитують джерела УП. 

Зараз ідуть перемовини про те, за яких умов фракція могла би працювати в довгостроковій перспективі. Бо існує внутрішня криза, коли багато владних парламентаріїв хочуть позбутися цієї відповідальності.

"Наскільки я знаю, декілька десятків депутатів вже написали заяви, хочуть піти, скласти мандати, там 50-60 їх. Довга каденція, щось там не влаштовує, втомилися, низька зарплата — 50 тисяч гривень. Ну різні причини", - заявив в середині березня в етері "Новини. Live" народний депутат Олександр Юрченко, який був обраний від партії "Слуга народу", але пізніше вийшов з фракції через корупційний скандал.

На ці слова відреагував і президент України, який сказав, що депутати мають або працювати в Раді, або йди воювати, бо третього не дано. Однак експерти назвали таку риторику Зеленського популістичною. 

Читайте також: "Депутати колупаються в носі за гроші українців": політолог Магда про роботу монобільшості в парламенті

В будь-якому разі, вже простежується криза в роботі Верховної Ради, хоч поки ситуація складна, але не критична. Якщо ж парламент і далі буксуватиме з реформами, то ми можемо втратити вікно можливостей, каже кандидат політичних наук, керівник євроінтеграційного напряму аналітичного центру "Easy Business" Іван Нагорня.

Не дивно, що у The Times написали, що виборів в Україні цього року не буде, бо не вдалося вирішити низку питань для голосуванням в стані війни. 

"Досягнуто консенсусу щодо неможливості проведення виборів під час воєнного стану", - заявив перший віцеспікер Верховної Ради Олександр Корнієнко, тим самим давши зрозуміти, що поки росіяни не припинять військові дії, українська влада не бачить можливості проводити вибори.

Наразі Україна змушена готуватися до продовження війни на виснаження, розуміючи, що ключова проблема – це не тільки гроші, але й людські ресурси (за даними британців, населення України зараз становить всього 20 млн людей). Міністр оборони Михайло Федоров заявив, що його команда готує ключові зміни в процесі мобілізації та СЗЧ, а також окремі підходи для штурмовиків і піхотинців – щодо термінів служби та грошового забезпечення, щоб "системно змінити ситуацію". А депутат і член комітету ВРУ з питань нацбезпеки, оборони та розвідки Федір Веніславський сказав, що у великих містах України планують посилити мобілізаційні заходи.

Які перспективи на мир

Володимир Зеленський та Володимир Путін на фоні Ватикану, фото: ChatGPT

Цікаво, що за словами джерел ВВС серед європейських високопоставлених дипломатів, насправді тристоронній мирний процес за участі США, України та Росії почав "видихатися" ще до початку війни з Іраном. Тому порядок денний і сам формат переговорів у їхньому нинішньому вигляді навряд чи призведуть до кінця війни в Україні.

"Переговори між Україною, Росією та США велися у двох напрямках – військовому та політичному. У військовій підгрупі сторони досягли певного прогресу щодо технічного припинення вогню. Натомість політичні питання залишаються повністю заблокованими. Головна розбіжність – доля підконтрольних Україні територій Донбасу та статус Запорізької АЕС .Зеленський заявив, що Україна не віддасть Донбас. Путін відповів, що без цього бойові дії не зупиняться. Американська пропозиція створити "вільну економічну зону" теж не знайшла компромісу: Київ готовий лише без втрати суверенітету, а Москва наполягає на своєму контролі", - пишуть у ВВС.

Тобто наразі немає можливості домовитися по ключових питаннях, які американці пропонують вирішити коштом українських земель та інтересів, натомість взамін дають нібито якісь гарантії безпеки на майбутнє.

Днями ексголовнокомандувач ЗСУ, посол України у Великій Британії Валерій Залужний написав статтю з промовистим заголовком: "Тільки мертві побачать кінець війни", наголошуючи, що поки неможливо спрогнозувати ні коли кінець війни в Україні, так і на Близькому Сході. Він прямо каже, що ця нова війна з Іраном – це результат незавершеної війни в Україні, і таких незавершених конфліктів може ставати все більше, що у сумі може породити справжню Третю світову. 

"Україні потрібен не час для підготовки і проведення виборів, а здобутий у війні мир, який забезпечить майбутнє нашим дітям. … Саме політична воля визначить подальшу долю цієї війни", - зауважує Залужний, ніби натякаючи, що Зеленський має прийняти якесь чітке рішення, а не очікувати "фарту".

Про мир у цьому році все менше віриться, однак як зауважив ексголова МЗС України Павло Клімкін, Путін може дати "подарунок Трампу" у вигляді тимчасового припинення вогню, щоб той мав, що запропонувати виборцями до Конгресу. Адже інакше демократи можуть отримати більшість у Конгресі і тим самим значно обмежити можливості Трампа. 

"Ситуація залежить від того, чи Путін буде грати на пониження ставок Трампа, чи навпаки захоче мати якесь проміжне рішення. Це про паузу, а не кінець війни, щоб отримати якесь рішення по Донбасу, перезавантажити владну систему в Україні про що вони постійно говорять, і отримати якийсь варіант розмови про те, що можна і не можна робити з НАТО. Це три ключові моменти, які вони обговорюють на різних майданчиках", - каже Клімкін. 

Тим більше, що на думку політичного та громадського діяча, аналітика та публіциста Віктора Андрусіва, іранська криза створила "безпрецедентний попит на російські енергоресурси, і навіть "горді" європейці вже посунули дату повної відмови від російської нафти". 

"Фактично, погодившись зупинити війну по лінії фронту, і зупинивши бойові дії – вже на другий день з Росії будуть зняті більшість санкцій, а Путін стане рукоподаваним. Такої можливості не передбачалось за жодного завершення війни за всі попередні роки. Яким би не був кінець війни раніше – пробачити всі злочини Росії було малоймовірним в короткій перспективі. Але сьогодні потреба терміново збити ціну на нафту – робить дива", - пише Андрусів.

Але справній мир можливий лише за умови реального військового та економічного тиску на Росію та єдиної позиції Заходу, який поки загруз у розбіжностях через Близький Схід. Поза тим Україна, розуміючи всі виклики і не можливість вічної війни, продовжує шукати точку прийнятного компромісу на мирних переговорах, але не зраджуючи ключових інтересів держави, які Зеленський визначив "червоними лініями" – головна з яких Україна просто так не віддасть територію, яку контролює. 

"Очевидно, що Буданов з Арахамією мусять їздити, мусять говорити, шукати формулювання. Стільки, скільки це буде треба. Бо інакше ще кілька років війни і вже без США. Чи готові люди до такого? Боюся, що ні", - сказав УП "однин із топів Зе!команди".

Читайте також: Іранці називають його "заборонений острів": чи зможуть американські війська захопити енергетичний центр Харк, аби розблокувати Ормузьку протоку