Ми вперто не бажаємо вивчати уроки історії

Скільки разів я радив прочитати мемуари Ллойда Джорджа, і я впевнений, що зараз можна на пальцях перерахувати тих, хто це зробив.

А для чого я буду витрачати на це свій час? - подумаєте ви. Ну, як мінімум для того, щоб розуміти, що наші граблі не унікальні! Що в нас допускають одні й ті ж помилки, які допускали політики 100 років тому.

Наприклад, в перші місяці війни міністерство війни Великої Британії ніяк не хотіло визнавати такого факту, як снарядний голод. От ми до війни розробили стандарти зі споживання снарядів — ними й користуйтесь.

Читайте також: Що таке війна на виснаження

Причім тоді кабінетних генералів не хвилювало, що ті стандарти безнадійно застаріли й вже не відповідали вимогам нової війни. Що шрапнельні боєприпаси безнадійні в траншейній війні. Що німці в той час активно використовували інноваційні рішення, які поєднували руйнівну силу важкої облогової арти й мобільність польової арти. Британці до цього розуміння прийшли на рік пізніше, бо генерали не хотіли визнавати нові реалії.

Також генерали не хотіли визнавати, що оснащення піхоти кулеметами треба збільшувати в рази.

Якщо мова йшла про якусь інноваційну зброю, то там така сама фігня. Ми не вважаємо що нам ця зброя знадобиться. Парадокс, але це вони говорили про танки та траншейні міномети!!!

І навіть якщо реальність з часом переконувала їх, то вони елементарно не могли збільшити виробництво, бо не знали як.

Читайте також: Чому в нас нема економічного лідера

І ось саме в цей момент у британців зʼявився економічний лідер, який зміг перебудувати економіку і збільшити виробництво зброї, в результаті чого вони змогли подолати цю кризу.

Взагалі, щоб у нас з вами не було тупих суперечок про те, як має виглядати справжній чиновник, то я вас дуже прошу прочитати цю книгу.

Джерело

Про автора: Павло Вернівський, економіст, експерт Інституту ім. Олександра Поля

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.