Обрання нового Папи: Посол України у Ватикані розповів, хто з кардиналів підтримує Україну

Про це розповів Андрій Юраш, надзвичайний і повноважний посол України у Ватикані, релігієзнавець, в етері Еспресо.

"Цей тренд також впливатиме на різні аспекти, які визначатимуть вибір на майбутньому конклаві", - додав він.

Релігієзнавець розповів про італійського кардинала П’єтро Пароліна та його звʼязок з Україною.

"Він людина, яка кілька разів відвідувала Україну, дуже добре знає її. Кардинал Паролін однозначно є особою, яка об'єднує дуже багато різних середовищ католицької церкви. Очевидно, що він доклав надзвичайно багато зусиль, щоб українська позиція у різний спосіб була підтримана Святішим Престолом", - зазначив Юраш.

Паролін, умовно кажучи, є центристом. Тобто тим, для кого бажання зберегти баланс між різними групами впливу є дуже важливим компонентом його щоденної діяльності та перспективного бачення. І важливо, що він є репрезентантом саме італійського єпископату. 

"Після 1978 року, коли був обраний папа Іван Павло II, італійці вже не мали власних понтифіків на римському престолі. Після Йоана Павла II був Бенедикт XVI — німець, а потім аргентинець Хорхе Бергольо, папа Франциск", - додав Юраш.

Всі папи були різними і самобутніми у тому, як реалізовували свою функцію, каже релігієзнавець. Йоан Павло II був своєрідним місіонером із комуністичного світу, який допоміг зламати комуністичну систему. Він намагався відкрити колишні комуністичні країни для світу і максимально наблизити католицьку церкву до потреб світу, але водночас зберігав баланс різних впливів, наскільки це було можливо.

Читайте також: У Ватикані шукатимуть фігуру, яка б об'єднала всіх і запропонувала нові ідеї для католицької церкви, - релігієзнавець Чорноморець

Бенедикт XVI спробував і багато зробив для того, щоб повернутися до традиційних схем керування церквою та реалізації завдань, які узгоджувалися з багатовіковою традицією Святого Престолу. 

Папа Франциск зосередився виключно на соціально-гуманітарній ділянці. Він намагався бути близьким до тих, хто, як він вважав, є найбільш упослідженим і найбільше потребує підтримки. Тому його пов'язують із соціально орієнтованою діяльністю церкви.

"Усі ці напрями мають суттєві підстави, потребу та запит у різних церковних середовищах. Тому я думаю, що в даній ситуації вибір людини, яка запропонує збалансовану політику, яка буде втілювати в життя рішення, що не дратуватимуть ні лівих, ні правих, буде найбільш оптимальним і доречним для світової католицької спільноти", - зауважив він.

Що передувало

14 лютого Папу Римського Франциска поклали до римської лікарні "Джемеллі" через бронхіт після того, як понтифік ледве зміг говорити під час однієї зі своїх зустрічей уранці. Він мав пропустити кілька запланованих публічних заходів протягом наступних трьох днів.

21 лютого стан Папи Франциска різко загострився. Протягом дня у нього зупинялося дихання. Його під'єднували до кисневого балона та робили переливання крові, оскільки у глави Римсько-католицької церкви було виявлено тромбоцитопенію. Згодом стало відомо, що критичний стан здоров'я 88-річного Папи Франциска продовжує погіршуватися. У нього не минули симптоми тромбоцитопенії, а також у понтифіка виявили ниркову недостатність.

1 березня стало відомо, що Папа Франциск пережив напад ізольованого бронхоспазму й потребував неінвазивної вентиляції легенів.

Згодом повідомлялося, що стан здоров'я Папи стабілізувався.  Наступного дня він переніс два епізоди гострої дихальної недостатності. 

23 березня Папу Римського Франциска виписали з лікарні. Того ж дня Святійший Отець уперше після госпіталізації звернувся до публіки з вікна лікарні.

Лікар римської лікарні "Джемеллі" Серджіо Альф'єрі повідомив, що одного разу Папа Франциск був настільки близький до смерті під час 38-денної боротьби з пневмонією, що лікарі розглядали питання про припинення лікування, щоб він міг спокійно померти.

Проте 20 квітня у Ватикані розпочалася Великодня меса без Папи Франциска.

21 квітня пішов із життя Папа Римський Франциск. Йому було 88 років.