Успіхи ЗСУ треба міряти не лише кілометрами, а й кількістю втрат ворога. Колонка Сергія Згурця

На лінії фронту

На Таврійському, а вужче, на Бердянському напрямку, є значне просування ЗСУ у глибину ворога до 2-х км. Сили оборони системно вибивають противника з позицій і продовжують просуватися вперед. Не буду вдаватися у деталі, дочекаємося повідомлень від Генерального штабу. Проте зазначу, що наші успіхи треба міряти не лише кілометрами, але й кількістю втрат ворога.



Зараз по всій ділянці фронту, особливо на півдні, відбувається головне завдання поточного етапу - максимальне знищення живої сили, техніки, складів БК та пального, командних пунктів і артилерії противника.



Це важливий етап послаблення сил і засобів ворога, як це було під час визволення від рашистів правобережжя Херсонщини. Тоді це зайняло понад 2 місяці, але значна частина десантників вислизнула під час відступу, і потім вони далі воювали. Зараз не можна давати ворогу жодних шансів на виживання: і тим військам, що стоять в обороні, і ворожим резервам, які противник вимушений все активніше перекидати на ділянки своєї оборони майже по всій ширині південного фронту.

Сьогодні секретар РНБО Олексій Данілов заявив, що війна на знищення дорівнює війні за кілометри, тобто більше знищено - більше звільнено. Чим ефективніше перше, тим більше друге. Думаю, що з цими словами Олексія Данілова можна погодитися.

Зараз щодобові втрати противника десь у межах півтора - двох батальйонів на добу, і це добре. За даними Генштабу ЗСУ, за минулу добу українським бійцям вдалося ліквідувати майже 800 російських окупантів, також знищено понад 30 одиниць артилерії.

Силами спеціальних операцій сьогодні поширили відео про те, як оператори одного з їхніх підрозділів знайшли одразу три російські БМ "Град". Координати цих "градів" були передані артилеристам і ті, за допомогою високоточних боєприпасів, знищили їх.

За розрахунками агенції Oryx, яка робить фактичне підтвердження втрат противника, з початку бойових дій знищено 135 російських "градів". Я думаю, що насправді більше, тому що Oryx рахує лише ті фотографії, які в них є у розпорядженні.

Згадаю ще один приклад, коли цього місяця HIMARS знищили одразу чотири самохідні установки "Мста-С". Схема була така ж сама: безпілотники зʼясовують місця розташування цих САУ й впродовж короткого проміжку часу по них завдається удар HIMARS. Раніше ми говорили про те, що HIMARS використовуються для ударів по командних пунктах, складах боєкомплекту, але бачимо, що пріоритетними цілями стають і артилерійські системи ворога. А це не менш важливо з огляду на концепцію, яку зараз реалізують ЗСУ, а саме - знищення потенціалу противника.

До речі, минулий місяць був надзвичайно врожайним: було знищено 688 одиниць артилерії. Вважаю, що й липень буде для ворога ще більше гарячим. На тлі цього всі говорять про те, що війна з Росією - це головно війна дронів та артилерії. Але, як на мене, це війна піхоти. Саме підрозділи на землі визначають той передній край, де проходить лінія  оборони й те, як вона змінюється. Так само це працює і в наступі наземних сил.

Наші підрозділи викладають багато відео з різних ділянок фронту, які стають хрестоматійними. На цих прикладах можна робити висновки й вчитися тому, як саме ведуть наступальні дії наші сили. Яким чином вдосконалюється тактика, які застосовуються підходи, щоб витісняти противника з нашої землі. Ці маленькі фрагменти війни потім складаються у загальну картину, де люди сприймають це емоційно, а фахівці намагаються відокремити головні родзинки, що дозволяють говорити про оновлену тактику піхотних наземних підрозділів.

Олександр Ябчанка, лейтенант ЗСУ 67 ОМБр батальйону "Вовки Да Вінчі" групи "Гонор", зауважив: як саме вести війну - визначає командування, а як саме відбувається ведення війни - визначають ті, хто перебуває на лінії зіткнення і здійснює вогневе ураження. Якщо Головнокомандувач каже, що ми просуваємось у такому темпі, бо так потрібно, то вочевидь, на то є задум. Легко щось очікувати, коли ти не в окопі. Кожен метр нашої землі дається кровʼю захисників. З усією повагою до партнерів і до їхніх очікувань, але як воювати - видніше людям в окопах і тим, хто планує операції. Треба взяти до уваги, що ми просуваємось коштом самовіддачі, професіоналізму, але не шляхом переваги у небі, кількості снарядів. Подібні розчарування повільним просуванням, м'яко кажучи, не етичні.

Бойові новітні засоби піхоти

Лейтенант Ябчанка розказав, що його підрозділ активно намагається отримати новітні засоби, а саме турелі (установка для кріплення та застосування у бойових умовах кулемета, зазвичай великокаліберного, малокаліберної гармати або ракет). У підрозділі є вже турелі на платформі з калібром 7,62 мм. Як тільки з'явиться відео, то буде легше прокоментувати роботу військових у штурмових або захисних діях за допомогою таких рухомих платформ. Є сподівання, що вдасться перевести ЗСУ у найтехнологічнішу армію світу, тобто замість піхотинця штурмові або захисні дії будуть виконувати роботи.

Доповню Олександра Ябчанку, що є львівська компанія, яка виготовляє як роботизовані платформи, так і турелі. Ця компанія вже поставила не один десяток таких стаціонарних турелей калібром 7,62 мм у війська. Зазначу, що фактично перед повномасштабним вторгненням РФ всі українські компанії, які виготовляли роботизовані платформи, показували командуванню десантно-штурмових військ свої напрацювання, але тоді це здавалося не на часі. А тепер чуємо від нашого гостя, що роботизовані платформи, мобільні турелі є вкрай необхідними. З одного боку вони вирішують бойове завдання, а з іншого – бережуть життя наших військових.

Ябчанка зазначив, що з подібними турелями та платформами стрілецький взвод буде виглядати зовсім по-іншому. Поки що ніхто не розуміє, скільки у відділенні має бути турелей, це все у наших руках. Фактично зараз ми пишемо, якою буде майбутня війна. Ми не маємо іншого виходу, бо у ворога втрата людей – не проблема, він буде кидати стільки людей, скільки треба. А ми не можемо собі це дозволити. Відповідно, маємо зробити щось, що переверне правила гри.

Військовослужбовець ЗСУ додав, що треба краще бачити противника і точніше у нього стріляти, відповідно, потрібно зробити все, щоб він гірше бачив і не міг тебе уразити. У нас мають бути БпЛА і люди, які вміють ними керувати. Зараз дефіциту у цьому нема, але на війні всього достатньо не буває. А щоб засоби ураження були ефективніші, ми застосовуємо такі речі як турелі, чим максимально убезпечуємо піхотинця. Єдине у чому ми маємо дефіцит – засоби, щоб осліпити противника, тобто антидронові пушки. А щодо турелей, повторюся, чим їх більше, тим вище наша безпека.