Зараз саме ЗСУ роблять основну роботу НАТО та ведуть наступальні дії щонайменше на трьох ділянках фронту. Колонка Сергія Згурця
Країни НАТО готуються на перспективу, як протидіяти російській агресії, а Україна вже практично здійснює цю роботу
Шлях України до НАТО
Є таке враження, що зараз саме ЗСУ роблять основну роботу НАТО, стримуючи російську військову потужність та знищуючи ворожий потенціал. Однак заради такого стримування і створювався Альянс. Тепер країни НАТО готуються на перспективу, як протидіяти російській агресії, а Україна вже практично здійснює цю роботу.
Президент Володимир Зеленський, виступаючи сьогодні, 11 липня, у Вільнюсі, сказав, що Україна зробить НАТО сильніше. Чи можна говорити про те, що за підсумками Вільнюського саміту буде ухвалено рішення, яке дійсно допоможе й Альянсу, й зміцненню наших Збройних Сил у боротьбі з агресією РФ?
Сергій Грабський, військовий експерт, учасник миротворчих місій, полковник запасу ЗСУ, зазначив, що генсек НАТО Єнс Столтенберг озвучив три основні напрямки, за якими будуть розвиватися взаємовідносини Україна та НАТО. Найголовніше, що ми очікували, - це одностайна підтримка й багаторічна програма підготовки, що загорнуті в обгортку взаємосумісності й стандартизації. Тобто перехід від радянських систем озброєння на натівські. Ця програма передбачає заміну техніки, тобто безперервне постачання та перехід на усі процедури й стандарти НАТО, перехід на систему управління звʼязку Альянсу, підготовка особового складу у промислових масштабах. І це підкріплюється пунктом №2, а саме прийняттям рішення про створення більш ефективної й деталізованої програми співробітництва. Не комісія Україна - НАТО, а Рада Україна - НАТО, що дозволить нам наблизитися до стандартів Альянсу, вже виконуючи завдання не тільки військові, а й політичні, економічні та законодавчі. Ми маємо виконати велике домашнє завдання, щоб наблизитися до стандартів НАТО. І це не тільки військові питання. Військові результати мене сильно потішили, тому я з надією дивлюся вперед. Ми просуваємося, нас очікують ще серйозні випробування. Але те, що відбулося сьогодні, вже має позитивне значення для нас.
Наступ ЗСУ
Перейдемо до розгляду ситуації на фронтах. Українські Збройні Сили ведуть наступальні дії щонайменше на трьох ділянках фронту: Бахмутський, Бердянський, Мелітопольський. За 5 тижнів українські захисники звільнили стільки територій, скільки російські війська захопили за 6 місяців. Про це повідомила британська розвідка, фіксуючи цілком зрозумілі речі. Коли ми говоримо про наступ, треба говорити не про кілометри, а про знищення ворожої сили й техніки, яка дорівнює боротьбі за кілометри. Більше знищено - більше звільнено, а чим ефективніше перше, тим результативніше просування наших військ й звільнення від ворога окупованої території.
Коли ми говоримо про інші напрямки, то ворог намагається проводити наступальні дії на окремих ділянках фронту - Авдіївка й Марʼїнка, де тривають жорсткі бойові дії.
На напрямку Сватове - Кремінна - Купʼянськ ворог так само активізував бойові дії, можливо таким чином намагаючись відвернути увагу й домогтися перекидання резервів на цей напрямок, але ми бачимо, що наші підрозділи справляються і без резервів.
Учасник миротворчих місій Сергій Грабський переконаний, що досвід ЗСУ на лінії бойових зіткнень є абсолютно унікальним. Вперше в історії військового мистецтва наступальна операція проводиться силами та засобами, які не однозначно перевищують противника. Операція відбувається у ситуації, коли ворог підготував оборону, провів, абсолютно не нормальне з військової точки зору, мінування місцевості. Є масові випадки застосування тепловізорів, дронів, систем РЕБ та інших засобів бойового ураження, що фактично ставить операцію за межі всього, що ми бачили колись. З цим всім пов'язані складнощі проведення такої операції, тому що ми буквально на ходу переробляємо наші плани. Адже, якщо говорити, про перший етап операції, приблизно з 7 по 12 червня, то він розвивався у класичному форматі, завдання ударів, проривів і так далі. А зараз ми перейшли до тактики застосування невеликих штурмових груп з вигризанням та просочуванням між позиціями противника, примушуючи його відступати. Ворог відступає, але дуже підступним способом, мінуючи та дистанційно підриваючи свої позиції, що значно ускладнює наше просування вперед. Відповідно, ця операція є абсолютно унікальною як за масштабами, так і за співвідношенням сил та засобів, також з інтенсивністю бойових дій.
Полковник запасу ЗСУ сказав, що за його глибоким переконанням, саме вихід на узбережжя Азовського моря буде знаменувати успіх цієї операції. У всіх інших випадках ми даємо противнику можливість маневру, тобто пресування під прикриттям та переміщення певних резервів, щоб запобігти прориву українських Сил оборони. Крім того, прорив у цьому напрямку вимагатиме від нас створення досить серйозного угруповання, бо не забуваймо, що ресурси противника значно більші.
Якщо ми не розріжемо там угруповання ворога навпіл, то це призведе до того, що він зможе нас сковувати з фронту і створювати загрозу потенційного оточення наших військ з флангів. Тому, тільки розрізання цього коридору може гарантувати успішність проведення цих операцій. Неможливо сказати, що тільки вихід на рубежі Токмака дозволить нам розв'язувати всі питання. Тут нам потрібний глибокий прорив, саме з урахування специфіки географії цієї місцевості.
Грабський зауважив щодо часового вікна можливостей, то треба робити висновки, виходячи з можливостей наших Сил оборони. Якщо ми говоримо, що за півтора місяця з початку наступальної операції ми задіяли 25% наших ресурсів, то проста арифметика може показати, якщо ми у такому темпі будемо продовжувати, то йдеться про чотири місяці. Це вписується у концепцію, так званої, літньо-осінньої кампанії. Не забуваймо, що природні умови можуть вплинути на перебіг бойових дій. Відповідно, на сьогодні можемо сказати, що ми маємо вікно можливостей, хоча я не люблю цей термін, приблизно до кінця першої декади жовтня. Але все буде залежати від інших багатьох факторів, зокрема можливості противника зосередити додаткові ресурси. Адже зараз ми працюємо, щоб примусити його ввести у бій максимум резервів, щоб після нашого прориву у ворога просто не було можливості продовжувати ці бойові дії. Тобто йдеться про активні бойові дії до середини або до кінця першої декади жовтня.
- Актуальне
- Важливе