Нові деталі знищення російського крейсера "Москва", який пішов на дно три роки тому. Колонка Сергія Згурця

Терор ворога - ракетні удари

Зараз ворог веде війну проти України, проти нас з вами на двох рівнях - тиск на фронті та терор. На лінії зіткнення відбувається активізація бойових дій, постійний тиск, щоб продавити нашу оборону, з огляду на ворожу перевагу в чисельності живої сили. Проте від початку 2025 року загальні втрати армії агресора в особовому складі перевищили 140 тис. осіб. Це значні втрати навіть для ворожого безліміту, але фронт тримається й не особливо прогинається.

Тепер ворог прагне діяти ще більше як терорист, сподіваючись на кращу результативність. Тому й відбуваються ракетні удари балістичним озброєнням по містах, де немає ЗРК Patriot, щоб гарантовано спричинити значну кількість жертв серед цивільного населення. Удари по Кривому Рогу та Сумах - саме для того, аби налякати, зламати стійкість і готовність до опору нашого суспільства вже за лінією, яку утримують наші військові.

І це, звісно, не помилка, як казав Трамп про удар по Сумах. Дві ракети вбили 35 людей, ще понад 117 цивільних отримали поранення. Це не помилка - це свідома стратегія ворога! Це системні акти терору з використанням найбільш руйнівних і жахливих за наслідками систем озброєнь проти цивільних людей! Це спроба примусити нас до капітуляції поза реальністю на лінії фронту. І тому зараз стоїть питання в утриманні й збереженні нашої стійкості попри всі зовнішні та внутрішні виклики, включно з потребою значно більшої мілітаризації нашого щоденного життя.

Ситуація на фронті

А тепер до лінії фронту, де впродовж минулої доби, 13 квітня, відбулося 158 бойових зіткнень. Це достатньо багато. Майже третина була на Покровському напрямку. Також значна кількість атак відбулася на двох інших активних ділянках - Лиманському та Торецькому напрямках, де росіяни загалом атакували понад 40 разів. Це два фланги, які сфокусовані на спробах ворога в перспективі просунутися до Слов'янська та Краматорська. Ми знаємо про ці плани, ми про це говорили неодноразово, але розуміємо, що плани й реальність - це суттєво різні речі.

Краматорський напрямок

Тут показовою є оборона міста Часів Яр - це найвища точка на сотні кілометрів в ділянці зони Слов'янська та Краматорська. Ще взимку Росія створила потужне угруповання та почала рух до Часового Яру з сусіднього Бахмута. Битва за Часів Яр між українськими та російськими військами почалася майже рівно рік тому. І зараз там діють головно ворожі десантні підрозділи, а з нашого боку - низка бригад, які мають досвід протистояння тиску противника.

Наразі бої в Часовому Яру тривають і на флангах, і в самому місті. Окупант добрався до північних мікрорайонів. Місто зруйноване, але кожна зруйнована будівля дає можливість тримати оборону в підвалах, і цим користуються як наші бійці, так і ворог.

Зараз тривають непрості бойові дії на багатьох ділянках у самому місті, і Сили оборони України контролюють щонайменше дві третини Часового Яру. Це важлива ділянка з огляду на подальші бойові дії. Знаємо, що ворог тривалий час намагається просуватися до Часового Яру, але особливих успіхів у нього немає. Хоча є ділянки, які противник захопив з надзвичайно великими втратами зі свого боку. Наразі оборону на одній із ділянок тримає досвідчена 24-та окрема механізована бригада імені Короля Данила.

Олег Петрасюк, пресофіцер 24-ї окремої механізованої бригади імені Короля Данила, зазначив, що динаміка бойових дій у Часовому Яру не змінюється майже з жовтня. Ворог постійно вдається до активних штурмових дій, періодично застосовуючи техніку. Але техніка, як правило, приїжджає й одразу знищується. Тривають динамічні міські бої, і ворог не полишає спроб застосовувати техніку. Декілька днів тому в сусідніх бригадах противник також намагався використовувати техніку по флангах.

Петрасюк зауважив, що проти бригади стоїть добре екіпірований та досвідчений ворог - 98-ма повітряно-десантна дивізія РФ. Окупанти мають на озброєнні всі типи машин БМД: БМД-1, БМД-2, БМД-3, БМД-4. Це основна техніка, яку застосовує ворог для механізованих штурмів. Також противник використовує БМП-2 і танки.

Пресофіцер 24-ї окремої механізованої бригади імені Короля Данила наголосив, що, якщо не вдаватись до деталей, ситуація в місті виглядає апокаліптично, оскільки постійно тривають бої. Бої відбуваються за кожне укриття, кожен будинок, кожну позицію, і ворог намагається все це штурмувати. Там, де окупанти не можуть штурмувати, вони намагаються знищити ці позиції. Росіяни зазвичай просто рівняють частини міста КАБами та артилерією.

Три роки тому затонув крейсер "Москва"

А далі поговоримо про нашу зброю, вміле планування операцій та удари, які здивували весь світ. Три роки тому, 13 квітня, флагман Чорноморського флоту РФ крейсер "Москва" був атакований у Чорному морі ракетами українського протикорабельного комплексу "Нептун". Внаслідок ударів на крейсері сталася детонація боєприпасів, що спричинило пожежу, і у підсумку "Москва" затонула. Україна стала першою у світі країною, якій вдалося під час війни знищити ракетний крейсер, саме флагман флоту противника.

Американські посадовці розлютилися, коли Україна завдала успішного удару по російському крейсеру, про що ми дізналися з розслідування The New York Times, яке нещодавно було оприлюднено. В цьому розслідуванні давалася оцінка ролі американців в українських операціях проти Росії. Йдеться про те, що американці дещо розпачливо робили висновки, що Україна не попередила їх про цей удар, а також вони мали здивування, що протикорабельні ракети спроможні знищувати російські надзвичайно великі кораблі.

Ця історична подія має і далі низку цікавих подробиць, які зараз відшуковують наші журналісти та письменники. Днями вийшла книжка під назвою "Полювання на крейсер "Москва"" видавництва "АДЕФ". Долучимо до розмови Андрія Булавіна, який є одним з авторів цієї книжки, і поговоримо про особливості цієї операції.

Попередньо відомо, що перед знищенням крейсера 13 квітня була спроба першої підготовчої атаки, яка відбулася 4 квітня. Однак тоді, як розповідають наші військові, так сталося, що крейсер опинився в зоні захисту веж, що стоять у Чорному морі. Це вплинуло на хід операції. Потім 13 квітня вдалося об'єднати всі чинники: час, місце, знання, де перебуває цей флагман Чорноморського флоту РФ.

Ракетний крейсер "Москва". Фото: вікіпедія

Андрій Булавін розповів, що зі своїм співавтором Олександром Чудновцем писали книжку, спираючись виключно на відкриті матеріали. Тому, спілкуючись із військовими, було запропоновано залишити деякі речі в таємниці. Відповідно, частина тактики зі знищення крейсера до завершення війни, скоріш за все, і залишиться державною таємницею. З тих матеріалів, що є в книзі, частину даних опублікував ГУР про те, що їхній офіцер був на крейсері, який передавав відповідну інформацію. Також є інформація, що саме у квітні через специфічність погоди, бо була велика хмарність, наші РЛС змогли побачити цей крейсер, тому що відбивався сигнал від хмар та хвиль. Щодо участі американців у цій операції, то офіційно вони це не підтверджують, але тоді командувач наших ВМС Олексій Неїжпапа повідомив про телефонну розмову з командувачем 6-го флоту США, який перебував у Середземному морі. І американський колега повідомив: "Олексію, красиво горить!" Це все відомо теж із відкритих джерел.

Співавтор книги "Полювання на крейсер "Москва"" зауважив, що нам дійсно пощастило, адже вистачило лише дві ракети "Нептун", щоб потопити російський флагман. Хоча "Нептун" має невелику бойову частину, десь 150 кг, але в цієї ракети досить непогані характеристики щодо польоту над гребенем хвиль, тобто це від 3 до 10 метрів за офіційними тактико-технічними даними. А коли досліджувалася ця тема, то з'ясувалося, що практично всі стрільбові РЛС були в похідному положенні, тобто або росіяни не чекали, або було присутнє зневажливе ставлення до українських військових. Адже згадаємо, що це був квітень 2022 року і росіяни намагалися контролювати українське узбережжя Чорного моря.

Булавін додав, що, за відкритими джерелами, екіпаж крейсера "Москва" складався орієнтовно від 496 до 512 осіб. Крім того, на крейсері міг бути похідний штаб, 30-40 військових, а також в окремих джерелах зазначено, що могла бути рота охорони. На борту перебувало дуже багато молодих призовників, тобто не контрактників, відповідно, якість їхньої підготовки була слабенька, тому це один із факторів, який вплинув на результат. Щодо кількості загиблих, то на території 30-ї бригади надводних кораблів у Севастополі був відкритий пам'ятник знищеному крейсеру "Москва" – на гранітній плиті висічено 21 прізвище. Буквально декілька днів тому батько одного зі знищених військовослужбовців написав, що вже встановлено 28 прізвищ. Слід сказати, що росіяни досить якісно приховують свої втрати, можливо, до 25-30% від загальної кількості загиблих.

Пан Андрій зауважив, що ракети "Базальт" і "Вулкан", які міг використовувати корабель, дійсно могли мати ядерний боєприпас, потужність якого приблизно 350 кілотонн. За неперевіреними даними з відкритих джерел орієнтовно на борту могло бути дві такі боєголовки, але на цей момент підтвердити або спростувати цю інформацію не можна. Після затоплення крейсера росіяни могли шукати шифри, обладнання, але не виключаємо, що і боєголовки.