Сон розуму у путінській країні фейків

Неймовірно, але факт: у XXI столітті люди ймуть віри несосвітенностям найпримітивнішого ґатунку, і не тільки вірять у них, але й готові убивати тих, хто має свою думку, зазвичай, раціональну і виважену.

Для кого, скажімо, призначений меседж з "лабораторії" ботів Ольгіно, що, мовляв, Польща захопить Захід України за борги? Ну, не для українців точно. Для представника "глубінного народа" Росії, у мізках якого надійно (ще з октября 1917-го) засів стійкий стереотип про "ненависний та підступний капіталізм". Тому вірять у "бойових комарів", "секретні біолабораторії", у всіляку нісенітницю, аби лише не завдавати роботи звивинам у голові. Всі відповіді – у телевізорі.

Тут вже навіть не Орвелл, — жоден "1984" не зрівняється левелом літературної вигадки з російськими реаліями. Симптоми карго-культу "вождя" посилюються невдачами на фронті з Україною, — і це кидає пересічного обивателя у такий когнітивний дисонанс, що й справді – час до психіатрів. Але й вони, мабуть, не дадуть ради, позаяк витворена пропагандистами на кшталт Кисельова, Соловйова, Скабеєвої уявна картина є динамічною, часто геть суперечливою, та настільки, що годі вловити її суть.

Приниження поразками на українському фронті, повний ігнор міжнародної спільноти на саміті G20, де віддувався не менш ігнорований Лавров, — погодьтеся, удар для "генералісимуса" Путіна

Коли на московських болотах "завили" про втрату Херсона, то лейтмотивом стала не воєнна поразка, а… візит Зеленського на "територію Росії". Головний рот Путіна Дмитро Пєсков не став вдаватися у подробиці, обмежившись коротким – "це Росія". Зате його підручні виклалися на повну, звинувачуючи свою ж армію у тому, що не вдарила артилерією з лівого берега, що розвідка проґавила візит. А ще дісталося й Путіну: мовляв, "хоча б відео записав після такої трагедії!".

Путін же зник з радарів. Приниження поразками на українському фронті, повний ігнор міжнародної спільноти на саміті G20, де віддувався не менш ігнорований Лавров, — погодьтеся, удар для "генералісимуса". Донедавна він ще міг розмахувати ядерною дубиною, однак після зустрічі Байдена з товаришем Сі стало зрозумілим, що й Пекін Москві не друг, коли йдеться про атомну катастрофу.

Читайте також: Байден та Сі Цзіньпін поставили крапку. Росії немає місця у двополярному світі США та Китаю, — дипломат Чалий

Фінт з переговорами також не проходить, оскільки Київ виявився настільки впертим, що зміг переконати навіть адміністрацію США у недоцільності будь-яких домовленостей з Москвою. Допоки окупанти не заберуться із захоплених територій в межах 1991 року, — війна триватиме. "Ми не збираємось брати участь у жодних переговорах. Нічого про Україну без України. Це рішення, яке мають ухвалити українці", - прокоментував Байден можливість потенційних переговорів з РФ. 

Російська пропагандистська машина, розрахована на власну архаїчну публіку, виявилася дієвою лише у таких же за рівнем суспільної свідомості країнах Африки, Азії та Латинської Америки. А це вже навіть не "третій", а "надцятий світ", узбіччя цивілізації, маргінес у всій його красі

Ба більше, — табло у залі засідань Генеральної асамблеї ООН, де голосували за відшкодування Росією збитків, завданих Україні так званою спеціальною військовою операцією, дало зрозуміти, що учорашнього "повелителя світу" чекає справжня "самотня осінь". Російська пропагандистська машина, розрахована на власну архаїчну публіку, виявилася дієвою лише у таких же за рівнем суспільної свідомості країнах Африки, Азії та Латинської Америки. А це вже навіть не "третій", а "надцятий світ", узбіччя цивілізації, маргінес у всій його красі.

Тому не дивно, що західні дипломати вже припускають: Росія тихо погодиться з резолюцією саміту G20, у якій засудять її агресію проти України. "Схвалення Росією проєкту тексту розглядається як можлива ознака того, що Москва більше не може розраховувати в групі G20 навіть на підтримку свого партнера Китаю, коли мова йде про Україну", - повідомило DPA. Яка непритаманна вчорашній фронді Кремля покірність!

Путін може скільки завгодно підтримувати штучний сон розуму у власній країні, але він не здатен зробити це поза сумнівними межами імперії. Його конструкція "русского міра" давно розвалилася, мов картковий будинок, а манія величі пішла з димом "вати" у Криму, Білгороді та Ростові. Він ще здатен побрязкати залишками ракет, вчинити підступні провокації, бо сон розуму, знано, народжує чудовиськ.

Але "повелителю мух" не під силу зламати поступ часу. Він невмолимий і майже відчутний тактильно, він дихає у спину диктаторам, які спробували кинути виклик свободі. Він – їхній вердикт, і тільки йому вирішувати, коли оприлюднять правничий вирок судді міжнародного трибуналу.  

Про автора. Ігор Гулик – журналіст, головний редактор сайту "Еспресо.Захід".

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Стежте за найважливішими новинами України! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.