Бахмут залишається найгарячішою точкою на лінії фронту. Ворог намагається здійснювати атаки з півночі та півдня на міську забудову. Зі сходу просуватися ворогу не вдається. Зараз виснажилися всі, і противник, і українські захисники. ЗСУ очікують резерви та боєкомплект. У Бахмуті сьогодні певна часова пауза, затишшя.
Логістика та сполучення з Бахмутом працює абсолютно нормально. Хоча є ділянки, які ворог прострілює. Шляхом наших контратак було посунуто ворога від траси Костянтинівка - Іванівське - Бахмут далі на північ, щоб убезпечити цю трасу. Ситуація у Бахмуті є складною, але наші війська утримують оборону й фланги. Приїзд Верховного Головнокомандувача до Бахмута говорить про те, що ця ділянка фронту стала й політично, і військово значущою. Скоріш за все, є всі передумови й далі утримувати це місто від навали противника, який так само сильно виснажується при проведенні наступальних операцій.
Активні бойові дії російської армії почалися на п‘яти напрямках півтора місяця тому. Йдеться про новий наступ на Донбас, який мав на меті вийти на кордони Донеччини та Луганщини. І ми бачимо, що певні зміни є лише на окремих ділянках - це навколо Бахмута і трохи біля Авдіївки. На всіх інших напрямках - Сватове, Кремінна, Вугледар – ворог потерпає від наших дій активної оборони. На цих ділянках противник не має просування. Ми дійсно можемо говорити про вичерпання можливостей росіян. Скоріш за все, впродовж короткого часу, двох-трьох тижнів, ворог спробує провести наступальні дії по всіх цих напрямках, використовуючи всі свої резерви, які є у нього.
Потім противник перейде до стратегії оборони й буде думати, як змінювати підходи до ведення бойових дій. Попередня стратегія й тактика ворога пов'язані з використанням піхотних штурмів, артилерії й бронетехніки по всіх напрямках, не дали результату. І це означає, що ворог вичерпав свої сили й засоби. Противник буде зараз обдумувати, як виходити з цієї ситуації. Це буде цікавим моментом у подальших бойових діях ворога.
Керівництво РФ зараз ухиляється від проведення широкомасштабної мобілізації. Щомісяця там мобілізують до 20 тис. особового складу, щоб компенсувати втрати, які зазнає армія противника на лінії фронту у живій силі, так само втрачає й техніку. Можна зробити висновки, що противник вичерпує свої сили, і можна очікувати принципових змін у форматі ведення бойових дій.
Росія почала розконсервовувати зразки танків, про які ніхто не згадував. Це танки Т-55 та Т-54 з гарматою 100 мм. З бази сховища на Уралі ці танки передислоковані на ремонтні заводи для відновлення. Починається процес ремонту й модернізації, що свідчить про те, що у ворога не вистачає ініціативи, яка пов‘язана з танками Т-62. Варіації появи нових зразків танків у російській армії обмежені.
Нагадаю, що армія України знищила 3500 російських танків. І це більше, ніж було у складі армії РФ на початок вторгнення. Зараз Росія може виготовляти десь 20 нових танків на місяць і ще 25 відремонтувати. Запаси танків Т-54 та Т-55 у 2016 році оцінювалися у 2500, але прагматичні оцінки говорять про те, що Росія зможе відремонтувати десь до 500 таких танків. Все це говорить про низькі можливості армії РФ посилювати свої засоби шляхом бронетанкового озброєння.
Американська сторона зараз активізує заходи з постачання в Україну танків Abrams і систем Patriot. Попередньо говорилося, що це будуть Abrams версії М1А2 - це нові танки, але їх потрібно виготовляти. Американський завод виготовляє десь 12 нових танків Abrams на місяць, і все розписано на кілька років наперед. Якби ми очікували своєї черги, то обіцяний 31 танк або батальйон від США, ми б отримали після 2024 року. Зараз ухвалено рішення про те, що нам будуть передані танки версії М1А1. Такі танки є на оснащенні морської піхоти США та зберігаються у запасах Міноборони США в обсязі 3500 танків. Ці танки візьмуть з запасів, відремонтують, модернізують та передадуть Україні. Нова версія М1А1 не поступається версії М1А2. Ці танки ми отримаємо восени цього року. Я думаю, що танки Abrams до контрнаступу не встигнуть нам надійти, але їм знайдеться робота на перспективу.
Питання підготовки до контрнаступу є складним і важливим. По-перше, коли ми говоримо про підготовку наших сил та засобів, то мова йде саме про сили. Зараз ми формуємо нові бригади у сухопутних, десантно-штурмових військах та у морській піхоті. Аби не видавати секрети, я пошлюсь на публікацію видання The Economist, що на сьогодні Україна здійснює формування щонайменше 18 бригад різного призначення, тобто чисельність може бути від 60 тис. і більше. Це той основний кулак, який формується для проведення наших наступальних дій. Але, щоб цих людей підготовити, ми повинні використовувати полігони та інструкторів. Можна сказати, що навіть наших полігонів і інструкторів не вистачає, аби так швидко підготувати таку кількість особового складу. Відомо, що наші найкращі інструктори давно воюють, а зараз ми здійснюємо підготовку наших бійців на території країн НАТО. І ми розуміємо, що навіть досвід інструкторів НАТО може бути не зовсім достатнім для того, аби забезпечити максимально ефективну підготовку. Відомо, що країни НАТО проводили операції у форматі миротворчих місій чи бойових дій в Іраку. Цей досвід є іншим, ніж той, який вже набула українська армія. Однак ми з вдячністю ставимося, що допомога нам надається. Підготовка цих бригад має здійснюватися достатньо ефективно. Окрім підготовки окремих угруповань треба забезпечити їхню злагодженість – це ще одна складова, яка займає час.
Тепер про техніку та озброєння. Можемо говорити про те, що за деякими параметрами Захід відстає у постачанні тих речей, які нам вкрай важливі - це танки. Попри те, що танкова коаліція ухвалена, надходження цих танків має бути швидшим.
А головний виклик стосується саме боєприпасів, тому що проведення наступальної операції потребуватиме значно більше засобів враження, ніж проведення оборонних дій, які ми зараз здійснюємо. Отримання боєприпасів буде важливою передумовою для підготовки до наших наступальних дій.
Коли президент Чехії говорить, що в України буде одна можливість для потужного контрнаступу - я думаю, ніхто не знає, як воно насправді буде. Колосальні зусилля скеровані на те, аби підготувати наше угруповання, яке має здійснити успішні наступальні дії. Зрозуміло, що ця операція буде проведена, однак вона не завершить війну, але суттєво вплине на її хід. Саме від підсумку нашої наступальної операції буде залежати майбутнє політичне тло, на якому будуть вестися переговори з РФ. Звісно, якщо такі будуть вестися. У будь-якому разі є великі сподівання на цю операцію з українського боку і, звісно, з боку наших партнерів, які намагаються надавати нам максимальну допомогу. Головне, щоб вона надавалася швидше.
Дійсно, снаряди з урановим осердям ми отримуємо для танків Challenger. Ці снаряди мають краще бронепробиття, ніж російські снаряди, тому це у першу чергу і турбує РФ. Росіяни почали розгортати істерику, що Україна отримує снаряди з урановим осердям. Це при тому, що російська армія має у своєму арсеналі такі боєприпаси, але їх настільки обмежена кількість, що навіть їхня промисловість не може розгорнути достатній обсяг виготовлення цих снарядів. До істерики, яку почав Путін, долучився і самопроголошений президент Білорусі й почав марити, пояснюючи, що це виходить за межі звичайного конфлікту.
Насправді на ці боєприпаси не поширюються жодні обмеження. Тому, що вони не порушують ніяких конвенцій, не створюють загрози для мирного населення, окрім противника, який прийшов на нашу землю.
Йдеться про осердя снаряда десь довжиною 1 метр, діаметром 20 см, яке прошиває броню танка і забезпечує запалення простору, де перебувають танкісти. Це достатньо ефективний спосіб боротьби з танками. І замість осердя з вольфраму використання уранового осердя є більш ефективним, і це те, чим кращі західні танки у порівнянні з російськими.
Снаряди натівського калібру та системи мають більше бронепробиття, ніж радянські та російські зразки. Саме це ми й очікуємо від боєприпасів, які отримаємо разом з танками Leopard, Abrams і Challenger – це все дозволить знищувати російські танки на більшій відстані та з вищою гарантією того, що від одного пострілу ворожий танк буде вже мертвий.