Почнемо спочатку з гарних новин, які поширюються у поважних закордонних виданнях. За повідомленням видання The Wall Street Journal цього тижня очікується, що США можуть офіційно оголосити про постачання бойових танків Abrams до України. Адміністрація Байдена схиляється до того, аби передати Україні значну кількість танків Abrams, але поки що йдеться про 10 зразків. Оголошення про передачу Abrams є частиною домовленостей з Німеччиною, яка зі свого боку погодиться передати Україні свої танки Leopard, а також дасть зелене світло на постачання Leopard іншими країнами. І сама Німеччина вже в середу, 25 січня, має надати дозвіл Польщі щодо реекспорту танків Leopard до України. Сьогодні, у вівторок 24 січня, Польща офіційно звернулася до Німеччини за правом на реекспорт, а як ми знаємо, Польща у першому пакеті планує передати Україні 14 танків Leopard. Загалом відомо, що 12 європейських країн дійшли згоди ще під час Рамштайну, що вони можуть передати Україні значно більшу кількість танків Leopard, до 100 зразків. Але про це не повідомлялось, тому що тоді у Рамштайн не було домовлено, що реекспорт цих танків дозволить саме Німеччина.Однак, зараз ситуація змінюється на краще, і вже найближчим часом Україна почне отримувати ці танки, які нам вкрай потрібні, щоб проводити як наступальні, так і оборонні дії.
Ситуація на фронтах залишається надзвичайно напруженою, де ворог і далі докладає зусиль, аби вийти на адмінкордони Донеччини та Луганщини, і вже сьомий місяць поспіль сточує свою армію і вагнерівців у зоні Бахмута. Весь цей час ворог намагається, то взяти Бахмут штурмом, то пробує обійти його з флангів, то перерізати лінії постачання до міста, але все це завершується колосальними втратами для ворога.
Юрій Сиротюк, стрілок-гранометник за позивним "Мамай" 5-го окремого штурмового полку ЗСУ, розказав, що після 7 січня ворог істотно активізувався по всьому Бахмутському фронту, особливо на північному фланзі у районі Соледара. Так само на південному фланзі противник намагається вийти та перерізати трасу Костянтинівка - Бахмут. Також росіяни намагаються дійти до траси зі Слов‘янська, щоб обрізати постачання до Бахмута. Останніми днями ми бачимо, що ворог змінив тактику, він повернувся до своєї старої тактики - атакувати в лоб та великими групами. Чесно кажучи, ми ще не бачили таких безглуздих спроб наступу.
Юрій Сиротюк додав, що на ділянці він працює на американському автоматичному гранатометі Mk 19, який стріляє на відстань до 2-х кілометрів та вражає живу силу на 6 метрів, має подвійну дію, кумулятивну та осколково-фугасну. Ми виявляємо ворога на відстані десь 2,5-3 км, коли він підходить до рубежів і можемо здійснювати стрільбу. Спочатку ми зустрічаємо ворога вогнем гранатометів, а далі добиваємо важкими кулеметами. День за днем ми спостерігаємо одну і ту саму картину - скупчення ворогів та їхні спроби просуватися вперед. Ми знищуємо ворога, вони кидають своїх 200-х, відступають, а на другий день починається та сама історія.
Зараз на півночі цього флангу ворог підтягнув важку техніку. Працюють ворожі танки, чого не було на початку. Також противник підтягнув артилерію та міномети й кожен день працює ворожа авіація. Але ми тримаємо фронт, фронт не прорваний. Десь місцями нас трошки видавили, але загалом усі спроби противника виглядають як безглузде самогубство, тобто противник сточує свою армію. Якщо вони будуть й далі воювати такими темпами, то важко собі уявити, ким вони збираються робити наступи на інших ділянках фронту.
Сиротюк зауважив, що фронт активізувався у тих місцях, де противник не атакує великими масами, але він все одно робить розвідку боєм. Навіть флангові позиції, які були відносно спокійні, теж піддаються постійним нападам. Тобто ворог промацує та шукає слабкі ділянки, намагаючись використовувати цю ситуацію. Очевидно, що у них є якась вказівка; попри жертви та втрати людських життів, у росіян є вказівка наступати. І ми знаємо, що вони роблять це під примусом, бо інколи ми маємо доступ до їхніх радіоперемовин і чуємо, як їх женуть матом і загрозою розстрілу. Ні з ідеєю та сміливістю вони наступають, а, тому що їх женуть у спину. На нашій ділянці фронту ми протистоїмо вагнерівцям.
Військовослужбовець ЗСУ пояснив, що росіяни підтягнули бронетехніку, тому що вони трохи просунулися на півночі від Бахмута, відповідно, зайняли промислові забудови та можуть підвезти туди техніку. До того ж ми бачимо, що ворожі танки працюють з закритих позицій, як артилерія. Вони й досі не йдуть підтримкою піхоти, не йдуть поряд з піхотою, фактично противник використовує танки як стаціонарні гармати, що заховані за будинками. І тут на північному фланзі Бахмутському напрямку спочатку трошки вдалося просунутися вперед їхній піхоті, а тоді вже підтягується ворожа артилерія. Бачимо, що її з'являється більше. На жаль, противник зберігає кількісну перевагу, особливо, тут на Бахмутському фронті. Паритету ще немає.
Однак, наша зброя стріляє влучніше, але менше. Є проблема, що ми використаємо різні типи набоїв, які мають різну балістику, по-різному летять та по-різному вибухають. А щодо мінометів, то можуть бути по 18 типів мін, у яких абсолютна інша балістика, тому зброя, яку ми використовуємо, потребує серйозної підготовки. Ця зброя вимагає до себе хорошого та уважного ставлення, доброго вивчення та освоєння, і тоді вона буде працювати вправно.