Наслідки призупинення військової допомоги від США. Колонка Сергія Згурця

Удари по російських НПЗ

Зараз топова тема для обговорень - наслідки припинення американської збройової допомоги для України. Але почну рубрику з прикладів, де наші військові та оборонна промисловість демонструють дії, що не залежать від закордонних зразків і постачань. 

Сьогодні вночі, 4 березня, були чергові удари нашими далекобійними дронами по законних цілях на російській території. Серед таких цілей був Новошахтинський завод нафтопродуктів у Ростовській області. Також наші дрони долетіли до НПЗ у місті Сизрань Самарської області РФ. Слід зазначити, що відстань до Сизрані - десь 800 км вглиб ворожої території.

А перед тим, у ніч на 3 березня, українські  дрони атакували завод "Уфаоргсинтез", розташований більш як за 1350 км від нашого кордону. До речі, тут не лише питання про нафтоперероблювання, а й про те, що це підприємство в Уфі виготовляло сировину для трьох підприємств Росії, які виробляють вибухівку, тому це законна ціль.

Але коли ми говоримо про дальність 1350 км, то нагадаю, що жодна країна-партнер не планувала ділитися з нами зразками ударного озброєння, які мають таку дальність, тож вони були створені в Україні. Так само це стосується і морських ударних дронів, які розчистили Чорне море від російських кораблів для наших транспортних перевезень. Це стосується і масштабування виробництва FPV-дронів, які зараз знищують близько 70% цілей на полі бою. 

Усі ці наші потреби закриває оборонно-промисловий комплекс України, але це лише 40% від загальних потреб і можливостей. Решта, 30 на 30, - американські та європейські постачання та американське і європейське озброєння.

Призупинення військової допомоги від США

Щодо американської зброї, то з 4 березня президент США наказав призупинити всю військову допомогу Україні. Йдеться навіть про партії зброї, які вже були готові до відправлення в Україну з Польщі і яким залишалося лише перетнути кордон. Це призупинення підтвердили представники польської сторони. 

І тепер виникає питання: як зміниться ситуація на полі бою після оголошення про припинення постачання цього озброєння. Критичною є наша залежність від США у сфері систем протиповітряної оборони та ракет для цих систем. Зокрема, це протиракети до комплексів Patriot, ракети для ЗРК NASAMS, Hawk,  ракети AIM-7 для проєкту FrankenSAM, де американські ракети адаптувалися до наших ЗРК "Бук", також ракети для літаків F-16, зокрема протирадарні. 

Вичерпання запасів ракет для ЗРК насамперед позначиться на ефективності нашої протиповітряної оборони. Проте ми не можемо точно визначити час, оскільки не знаємо ані нашого обсягу запасів ракет, ані інтенсивності використання ЗРК у найближчому майбутньому, це залежатиме від атак ворога.

Окрім ракет, з негативних моментів ще є те, що США мали нам поставити два комплекси Patriot і вісім комплексів NASAMS, тобто загалом десять повноцінних ЗРК. Поки що це постачання відкладається. Але обмеження щодо ППО можуть вплинути на лінію фронту. 

А як ситуація на фронті? На фронті є потреби у снарядах до HIMARS, артилерійських снарядах різних типів, як стандартних, так і касетних. Також важливим є збереження працездатності системи Starlink, забезпечення запасними частинами для вже поставлених зразків американського озброєння, зокрема артилерії та бронетехніки. 

Окремий блок з важливого - розвідувальна інформація стратегічного та оперативного рівня. Також необхідна інформація про передислокацію російських балістичних комплексів, а це те, що ми отримуємо від США, спираючись на їхні супутникові системи. Хоча за повідомленнями CNN наразі з постачанням розвідувальної інформації з боку США обмежень немає чи поки що немає.

Сьогодні за підсумками засідання парламентського комітету з питань безпеки та розвідки щодо розгляду наслідків зупинки американського постачання один з народних депутатів заявив, що Україна має запас міцності на пів року. Як на мене, це загальний і досить оптимістичний висновок, оскільки за кожним напрямком озброєння є різні рішення та сценарії.

Є альтернативні рішення від партнерів та наші розробки, а по окремих проєктах заміни немає. Треба буде шукати якісь асиметричні підходи та рішення, як це трапилося з тими ж ударними FPV-дронами, кількість яких суттєво зросла у розпорядженні наших військових. І вони компенсували на певному етапі брак мінометних мін та артснарядів. Тобто зараз важливе значення матиме в тому числі й швидкість нашої адаптації: і командних структур у війську, і яку зброю використовувати в тому чи іншому форматі, враховуючи чинні обмеження, і швидкість адаптації нашого оборонно-промислового комплексу до нових реалій.

Антон Міхненко, військовий експерт, редактор журналу Ukrainian Defense Review компанії Defense Express висловив думку щодо призупинення військової допомоги від США, зазначивши, що через деякий проміжок часу це матиме певні наслідки для України на полі бою. Відповідно, ми маємо нарощувати внутрішнє виробництво, адже у нас є багато можливостей у створенні власних зразків озброєння та військової техніки. В Україні понад 500 приватних компаній, які задіяні у секторі безпеки та оборони та виготовляють певні вироби або компоненти. За даними Мінстратегпрому загальний об'єм військової техніки, який може виробити наш ОПК, складає на суму приблизно $30 млрд. Слід сказати, що у держави є десь $9-10 млрд, але цього недостатньо, аби повністю використати потенціал українського ОПК. Зараз є можливість нарощувати внутрішнє виробництво, а з боку держави є необхідність шукати фінансові ресурси для виготовлення продукції в Україні, відповідно, закуповувати у вітчизняного виробника. Також важливо, щоб для українських виробників відкривалася можливість експорту власної продукції за кордон. Безумовно, викликом для нас є те, що деякі зразки озброєння не виготовляються в Україні, тому потрібно шукати контакти з нашими партнерами, де ці зразки є, щоб їх викуповувати або отримувати по матеріально-технічній допомозі.

Військовий експерт додав, що на міжнародних виставках з озброєнь закордонні виробники придивляються до української продукції. На сьогодні ми за розробками в озброєнні та військовій техніці випереджаємо закордонних виробників. А якщо ми будемо виходити з запізненням на ринок з експортом нашої військової техніки, то опинимось у достатньо конкурентному середовищі, тому що таких зразків буде велика кількість. Єдиною нашою перевагою буде використання українських зразків у ході бойових дій. Слід підкреслити, що ми потрапимо у дуже велику конкуренцію, якщо вийдемо із запізненням на експорт зброї. Адже експорт нашого озброєння дасть нам фінансовий ресурс для розвитку та масштабування українського ОПК.

Міхненко резюмував, що на сьогодні основна задача ЗСУ та вищого військово-політичного керівництва зберегти наш людський ресурс та людський потенціал. У таких умовах на першому місті є використання проти нашого противника різноманітних безпілотних наземних, авіаційних, морських платформ. Цей напрямок ми маємо розвивати, адже він буде диктувати розвиток технологічних рішень в майбутньому. Другий момент – розвиток засобів РЕБ, щоб ворог не міг використовувати безпілотну летальну авіацію та й взагалі свою авіацію. Наступний момент - формування єдиної картини бою, тобто єдиної системи застосування сил та засобів: чим ефективніше буде побудована система управління та координації діями, тим результативніше можна застосовувати будь-які технічні засоби, а зараз мова йде про непілотовані, роботизовані платформи та засоби РЕБ. А інші зразки військової техніки мають змінюватися та адаптовуватися до нових реалій.