По всій лінії фронту ділянка Авдіївки залишається найбільш складною і гарячою. За ці два місяці, після того, як ворог активізував наступальні бойові дії на цій ділянці, він зазнав тут найбільших втрат у порівнянні з іншими напрямками. Знищено щонайменше 200 зразків бронетехніки різного призначення, а втрати особового складу ворожих сил становлять зараз понад 13 тис. вояків. Таке враження, що наступ Росії на Авдіївку набув такого ж політично-військового значення, як свого часу атаки на Бахмут, де кількість втрат для ворога не мала значення.
Тактика й логіка дій противника навколо Авдіївки нагадує ситуацію навколо Бахмута, коли йшлося про флангові оточення з намаганням просунутися з півночі та півдня, щоб вийти в тил нашим військам і перерізати шляхи постачання. Зараз ворог так само намагається з півночі, півдня та з інших ділянок тиснути на Авдіївку. Один з напрямків - це північний фланг Авдіївки, Степове, яке вже повністю зруйноване. Тут ворог перетинає залізницю, а також намагається розширити зону навколо Степового і пробитися далі до Орлівки. Наразі Степове захищає наша 47-ма окрема механізована бригада. Бійці цієї бригади, використовуючи Bradley як в атаках, так і в обороні, відбивають наступи противника.
Дмитро Лазуткін, начальник служби зв'язків з громадськістю 47-ої ОМБр "Магура", розповів, що вчора, 17 грудня, біля Авдіївки відбувалися активні атаки ворога з застосуванням бронетехніки. Бійці підрозділів ЗСУ знищили 2 танки й 4 броньовані машини. Один танк був знищений за допомогою Bradley, інший - артилерією. Потім ще FPV-дрон прилетів в один з ворожих танків. Тобто вчора доволі ефективно відпрацювали військовослужбовці ЗСУ.
Начальник служби зв'язків з громадськістю 47-ої ОМБр "Магура" зазначив, що наразі ситуація залишається напруженою. Під вечір противник знову збирав сили та бронетехніку, щоб провести потужну атаку. Чекаємо, спостерігаємо і знаємо звідки окупанти будуть висуватися. Водночас з боку загарбників не припиняються постійні хвилі атак малими групами по 3-6 людей, намагаючись виявити вогневі рубежі Сил оборони. Поблизу Степового буває близький контакт з противником. Там є позиції, які розташовані близько 100 метрів одна від одної. Ворог пересувається через залізницю, відпрацьовуючи танками, а потім заходить технікою та піхотою. Насправді зараз дуже непросто. Хотілося б для українських оборонців більше снарядів і техніки, тому що ворог знищується величезними темпами, але його багато. Окупанти насуваються, не шкодуючи своїх. Втрати ворога у 7-8 разів більші за наші, по техніці - в 10 разів. Але їх це не зупиняє. Ситуація доволі напружена. Противник не полишає спроб оточити Авдіївку й перерізати логістику ЗСУ.
Військовослужбовець розказав, що в Авдіївці все зруйновано, Коксохім залишається потужною забетонованою ділянкою, яку ворогу точно не взяти, хіба що вони намагатимуться оточити завод. Наші військовослужбовці не дають їм цього зробити. Дійсно, у Коксохім ДРГ проходили, і техніку вони підганяли під паркан, але поки що результату немає. Якщо говорити про фортифікаційні споруди, то будується друга і третя лінія оборони. Процес триває. Крім того, українським захисникам потрібні FPV-дрони, тому що війна вже стала високотехнологічною. Ворог також додає у кількості безпілотників. Наша рота ударних безпілотників працює вкрай ефективно й влучно. Але використання дронів доволі велике, особливо, коли противник насувається великими силами. Також українським артилеристам необхідні снаряди, щоб зупиняти окупантів. Наразі ЗСУ перебувають у ситуації, коли треба тримати лінію оборони. А для того, щоб її тримати необхідно знищувати якомога більше ворогів.
Лазуткін додав, що інтенсивність боїв величезна. Будь-яка техніка зношується й потребує боєкомплекту. Але завдяки майстерності та винахідливості наших військових лінія фронту тримається. Суттєвих пересувань у ворога не видно вже тривалий час, а якщо і є якійсь, то це 200-300 метрів, і ці позиції зазвичай відбиваються. Селище Степове - за ЗСУ, Коксохім - за ЗСУ, але ворожа навала суне, не вщухає, постійно підходять резерви противника.
А далі зупинюся на публікації, яка вийшла сьогодні, 18 грудня, у впливовому виданні The Economist та була присвячена проблемам і складнощам української мобілізації. У цій статті стверджується, що Міноборони розпочало роботу над новою стратегією мобілізації, а з іншого боку в публікації наголошується, що влада України лише вдає, що мобілізується.
Віктор Кевлюк, військовий експерт Центру оборонних стратегій України, полковник запасу, вважає, що ми продовжуємо уявляти мобілізацію як процес комплектування Збройних сил персоналом. Те, чим займаються ТЦК є звичайним рекрутингом, а друга половина процесу мобілізації - це переведення органів державної влади, національної економіки на функціонування в умовах воєнного часу. Такого процесу особисто пан Кевлюк не спостерігає. Таким чином, продовжив він, раніше чи пізніше ми підійдемо до того моменту, який, бронь Боже, може настати, коли ми матимемо укомплектовані Збройні сили, у яких немає тилу, забезпечення, адже можливості наших союзників поступово виснажуються, темпи та обсяги допомоги зменшуються. Крім того, у 25 країнах наступного року відбудуться вибори. Відповідно, питання надання допомоги Україні виглядає дуже дискусійним. А по ресурсах противник нас дуже потужно переважає. Час звернути увагу на переведення національної економіки на військові рейки.
Військовий експерт Центру оборонних стратегій України зауважив, що є різниця між активною обороною та мобільною. Збройні сили України в оперативному масштабі не готові до ведення мобільної оборони. Тому цей спосіб ведення оборони може бути застосований виключно на окремих тактичних напрямках. Оперативні угруповання, на жаль, таких можливостей не мають і такому не навчені. Нам правильно говорити про активну позиційну оборону. Тобто завчасно треба розпочати підготовку оборонних рубежів принаймні на тих напрямках, де противник має завдання заволодіти в межах адмінкордонів Луганською та Донецькою областями, також вихід у Харківській області на берег річки Оскіл. Відповідно, ми маємо підготуватися для утримання саме цих територій, і це слід робити зараз.
Полковник запасу зазначив щодо оптимізації системи управління, що війська тривалий час ведуть оборонні операції на декількох напрямках, тобто підрозділи вводилися в операції, виводилися, поповнювалися – все це привносить певний управлінський хаос, якому слід покласти край. Щодо оптимізації лінії фронту, то є хороший тактичний приклад наших бойових дій у районі міста Соледар: ми відійшли на панівні висоти, де завчасно підготували оборонні позиції, і майже пів року не чуємо, щоб противник щось намагався робити в районі Соледара. У Генштабі ЗСУ провели аналіз і точно знають, де треба мати такий рубіж. Ми отримали політичний сигнал минулого тижня, що це слід зробити й відповідні ресурси в цьому процесі вже будуть задіяні.
Кевлюк висловив думку, що два з найбільших оперативних досягнень на лівобережжі Херсонщини – можливість відсунути ворожу артилерію якомога далі від Херсона, а по-друге, ми маємо готуватися до кави в Ялті, як запросив нас пан Буданов. Херсонська область – ключ до перешийків, рано чи пізно ми підійдемо до необхідності увійти в Крим. На його думку, ці два моменти виглядають досить оптимістично.