Відступати від Вугледара ми не збираємось, а скоріш - навпаки. Колонка Сергія Згурця

Ситуація біля Вугледара

Спочатку ми зробимо наголос на ділянці фронту, яку я спробував порівняти з Чорнобаївкою, але потім зрозумів, що це неправильно. Напрям, про який йтиме мова, має низку власних яскравих відмінностей, насамперед завдяки мужності, стійкості та майстерності наших воїнів. Це ділянка нашої оборони, де ворог програв найбільшу танкову битву, саме так емоційно писали про ці події закордонні видання. Це там, де кілька разів поспіль було знищено особовий склад 155-ої бригади морської піхоти РФ, де у боях зник добровольчий батальйон "Алга" із Татарстану, де за колосальні втрати у ворога, чи не вперше, зняли командувача Східного військового округа РФ генерала-полковника Рустама Мурадова.



Звісно, йдеться про Вугледар та його околиці. Там начебто зараз не так активно після вкрай гарячого періоду. Але очікується, що ось-ось ворог знову активізується, бо план у нього незмінний - перегрупуватися й вкотре спробувати пробитися на лінію Курахове - Покровськ - Костянтинівка. А ще спробувати відсунути українські війська углиб нашої території якомога далі від транспортних шляхів, які перетинають поки окупований південь. Ми розуміємо, що від Вугледара йде один з найкоротших напрямків до узбережжя Азовського моря. Отже, відступати ми не збираємось, а скоріш - навпаки. Але, це звісно, поки моє припущення. Більше деталей ми зараз дізнаємося від наших воїнів, які воюють на Вугледарському, чи як зараз називає Генштаб, Шахтарському напрямку.

Олександр Войтко, військовослужбовець ЗСУ розказав, що його підрозділ регулярно виконує завдання на Вугледарському напрямку. Бої там давно не припиняються, але стали менш масштабними. Після масованих атак із залученням бронетехніки, коли ворог був розгромлений та зазнав величезних втрат у живій силі й техніці, тоді росіяни перейшли на тактику атак окремих наших позицій у місті та навколо. Ворог намагається атакувати окремі наші позиції за допомогою бронетехніки та підтримки піхоти. Такі атаки тривають і досі на окремі позиції ЗСУ. Але, якщо порівнювати з попередніми атаками, то ці стали менш масштабними.

Войтко пояснив, що особливостями нашої оборони на цій ділянці є природний фактор. Вугледар розташований на висотах, підходи до міста добре проглядаються. Однак головною рисою того, що оборона Вугледара є вдалою – це героїзм і навички українських воїнів. Там добре організована система оборони. Командування розробило вдалий план захисту міста. Під час перших масованих ворожих штурмів були вчасно виявлені колони противника. Артилерія завдала вогневого враження по противнику. Були правильно розташовані мінні поля. На мінних полях значна частина ворожої техніки підірвалася. Основною рисою є героїзм піхотних частин, в основному це 72-а наша бригада. Тоді певна частина бронетехніки російських окупантів змогла прорватися до наших позицій, тому бої тривали на коротких дистанціях. У нас паніки не було, ніхто не відступив. На коротких дистанціях було знищено багато бронетехніки з протитанкових гранатометів та інших засобів, які були у піхоти. Були випадки, коли російські танки переїжджали наші окопи й ми їх знищувалися вже вогнем у спину. Там тривали бої, як у фільмах про Другу світову війну. Наша піхота показала чудеса витримки та героїзму.

Військовослужбовець ЗСУ зазначив, що у противника недостатньо можливостей для ефективного розмінування, саме це і продемонстрували ворожі штурми Вугледара. Постійно значна частина техніки росіян втрачається на мінних полях, тому що вдало організована нами система оборони цього населеного пункту. Епізодично відбуваються нальоти штурмової авіації противника, але переважно з відстані та неприцільно літаки завдають ракетні удари по наших позиціях. Ворог також використовує і деякі види своїх дронів, проте їх не така велика кількість, тому значної проблеми ці дрони поки що нам не становлять. Однак ворог розвивається і розвідувальних дронів у нього стає більше.

Олександр додав, що на цьому напрямку  у ворога сил ще достатньо, хоча є дефіцит у живій силі та техніці. Нагадаю, що були знекровлені бригади морської піхоти 155-та та 40-а, які були основною силою російських окупаційних військ для наступу на Вугледар. Відомі вже випадки, коли у полон потрапляли матроси Тихоокеанського флоту РФ, тобто не кадрові морські піхотинці, а матроси, яких зняли з кораблів і відправили на поповнення до тих бригад. Але все ще супротивник має досить значну кількість і живої сили, і техніки, навіть без резервів на цьому напрямку.

Боєць підсумував, що є два варіанти у подальших діях ворога, або він заспокоїться, тобто бої будуть без масштабних атак, або, можливо, з залученням резервів він спробує наступати на Вугледар знову. ЗСУ до всіх варіантів готові, й вже показували ворогу, чим закінчуються його штурми.

Співпраця України та Польщі - БТР ONCILLA

Зараз ми чуємо все більше новин, що наші західні партнери передають нам нові зразки, тут і танки Leopard та Challenger, і БМП Bradley. Сьогодні було заявлено, що Франція нарешті передасть Україні ЗРК SAMP/T з протиракетними можливостями, також більше боєприпасів. Але на тлі цього вкрай важливо виокремлювати постачання нашому війську зброї та техніки українського виробництва або спільних проєктів за участі України. І такі приклади є. Днями була інформація, що підрозділи ГУР Міністерства оборони України отримали нові бронетранспортери Oncilla. Раніше такі БТРи надійшли до Сил спеціальних операцій.

Маємо гарну нагоду поговорити про БТР Oncilla з розробниками цієї машини.

Олександр Лещенко, заступник директора Конструкторського Бюро "Берил" розказав, що БТР Oncilla - це приклад ефективного співробітництва українських та польських зброярів. Машина була розроблена для військових цілей. До нашого війська вже поставлена 31 одиниця. Ці машини успішно виконують бойові завдання на війні проти Росії. Від користувачів маємо позитивні відгуки. Відмічається висока прохідність машини в умовах бездоріжжя і достатня вогнева міць, також рівень захищеності, який дорівнює другому рівню стандарту НАТО. Окрім того, машина відрізняється надійною трансмісією та автоматизованістю процесів управління. За допомогою натискання однієї клавіші водій вмикає й вимикає роздавальну коробку. Є можливість автоматично керувати тиском у шинах. Через цифрову передню панель здійснюється керівництво вузлами та агрегатами, контроль за їхнім функціонуванням. Машина оснащена дистанційно керованим бойовим модулем, який є результатом співробітництва українських та польських розробників. Тепловізійна камера та нічний прилад спостереження дозволяє ефективно застосовувати машину в умовах поганої видимості або вночі з вимкненими засобами освітлення.

Заступник директора Конструкторського Бюро "Берил" додав, що коріння Oncilla від українського бронетранспортера "Дозор", але машина була перероблена й доопрацювана, а зараз виготовляється на потужностях польської компанії Mista. Конструкторське бюро "Берил" є офіційним представником цього проєкту в Україні й займається технічним та технологічним супроводженням Oncilla. Завершена розробка нового бойового модуля під кулемет 14,5 мм. Зараз КБ "Берил" займається розгортанням виробничих потужностей на території України для виробництва машин й бойових модулів. Також створюється база для ремонта, обслуговування та забезпечення всього життєвого циклу цієї машини на території України.