Країни Європейського Союзу не встигають вчасно виготовити та поставити Україні обіцяні обсяги боєприпасів калібру 155 мм. Нагадаю, що ЄС цього року затвердив амбітний план, згідно з яким за 12 місяців Сили оборони України мали отримати 1 млн снарядів як із наявних запасів країн Європи, так і від виробників, що мали збільшити свої виробничі потужності. Усі боєприпаси мали були поставлені до березня наступного року. Але, як повідомила агенція Bloomberg, станом на сьогодні виходить, що за 7 місяців було поставлено лише 30% від запланованого обсягу. А це 300 тис. боєприпасів. Деякі країни ЄС вже звернулися з проханням продовжити терміни постачання боєприпасів у рамках своїх контрактів.
Як стверджує Bloomberg, це потенційно може дати російським силам перевагу у постачанні боєприпасів. Деякі експерти припускають, що у першому півріччі цього року наша артилерія, застосовуючи гармати натівського калібру, використовувала свої можливості десь на 20%. Проте постачання касетних боєприпасів із США ці ліміти підвищило. І десь з літа до осені наш потенціал зріс до 40% від максимально можливого темпу.
Наразі можна говорити про те, що темпи використання боєприпасів з українського боку зросли з 3 тис. пострілів на добу до 7-8 тис. Відтак, ми зрівнялися або часом і перевищили темпи використання артилерії противником. Такі висновки робили усі аналітики. Ми розуміємо, що 7 тис. боєприпасів на день - це найнижчий показник у противника з лютого минулого року. Це орієнтовно 200 тис. боєприпасів на місяць або понад 2,5 млн боєприпасів на рік.
Розвідка Естонії заявила, що у противника ще є 4 млн боєприпасів у запасах і плюс постачання з Північної Кореї. З темпом використання десь у 10 тис. боєприпасів ворог може використовувати свою артилерію ще впродовж щонайменше 13 місяців, і це не враховуючи обсяги випуску боєприпасів. А це говорить про те, що ми маємо зараз сподіватися, що допомога з боєприпасами від США буде тривати й далі, зокрема постачання касетних боєприпасів, які можуть компенсувати брак постачання з Європи, а також сподіватися на розвиток власної оборонної промисловості. Хоча про це треба було думати набагато раніше. Боєприпаси потрібні на всій лінії фронту, так само як і дрони.
Командир роти ударних БПЛА 92-ої окремої механізованої бригади ім. кошового отамана І. Сірка Юрій Федоренко розповів, що противник продовжує вчиняти ударно-штурмові дії на окремих відтинках Купʼянського напрямку. Але на поточний момент Сили оборони достатньо потужно тримають позиції, тому ворог значних тактичних успіхів не має.
Українським оборонцям вдасться зупинити ударно-штурмові дії противника й стабілізувати ситуацію. До того ж на цьому відтинку фронту окупанти штурмують позиції ЗСУ не перший день, вже майже чотири місяці армія РФ намагається продавити нашу оборону, аби вийти на адміністративні кордони Луганської області, а також поновити свій стан та положення на Харківщині.
Юрій Федоренко зазначив, що на Бахмутському напрямку ситуація виглядає по-іншому. На окремих ділянках Сили оборони продовжують вчиняти ударно-штурмові дії. Тривають запеклі, важкі бої, які не затихають ні вдень, ні вночі. На деяких ділянках по флангах ЗСУ мають успіх.
Ворог вибивається з кожної нори, з кожної щілини. Інколи буває так, що за день вдається пройти всього дві нори, вибивши звідти окупантів. Це складна й спільна робота. Противник обʼєктивно має багато ресурсів, як у живій силі, так і у техніці. Але попри це, Сили оборони продовжують протискати й забезпечувати результат на полі бою. У ворога без змін стоїть завдання - за будь-яку ціну зупинити наступ ЗСУ, а також спробувати повернути собі втрачені позиції. Мається на увазі панівні висоти, які є ключовими, та деякі плацдарми. На поточний момент ініціатива повною мірою зберігається на боці Сил оборони України. У титанічних складних боях ЗСУ не просто тримають ініціативу, а забезпечують чіткий і якісний щоденний результат.
А далі перейдемо до теми, яка пов'язана з дронами, але з їхнім серійним виготовленням, а також з тим, яким чином розширити виробництво дронів в Україні.
Артем В'юнник, директор компанії НВП "Атлон Авіа", розповів, що розробки, які на сьогодні є у наших партнерів, вкрай необхідні для українських виробників, тому що у партнерів вже є рішення для ефективності наших виробів. Відповідно, треба кооперуватися, працювати разом та вдосконалювати один одного, що власне і відбувається. Бо зараз розвивається не тільки українська галузь завдяки застосуванню в реальних бойових умовах вітчизняних виробів, а також розвиваються і ті компанії, які постачають до України певні компоненти. Не треба забувати, що й українські розробки повинні розвиватися, необхідно вкладати й гроші, і час у певні компоненти. В Україні є потенціал для розробки свого зв'язку, засобів супутникової та альтернативної навігації. Тобто мають бути швидкі рішення за рахунок партнерів, але й інвестиції в майбутнє своїми силами.
Директор компанії НВП "Атлон Авіа" зауважив, що поки в Україні бюджетний план є річним, то неможливо укладати контракти, не маючи бюджетних призначень. Для наших парламентарів це має стати однією з найважливіших задач сьогодні у розвитку ВПК. Треба змінити бюджетне планування і зробити виділення коштів в бюджетні призначення хоча б трирічні, і тоді галузь просто вибухне, у доброму сенсі цього слова, новими розробками, збільшенням потенціалу, накопиченням людських ресурсів. Зараз дуже важливе питання – зміна правил гри саме у цьому аспекті.
В'юнник додав, що треба звернути увагу на питання щодо бронювання працівників ВПК, щоб уточнення ВОС (військово-облікова спеціальність) того чи іншого фахівця не приводило до боротьби підприємства з ТЦК за кожну окрему людину. Потрібно якесь рішення, щоб по людині, яка працює на підприємстві ВПК і необхідна у виробничому процесі, апріорі уточнювали ВОС, аби фахівець і далі працював на обороноздатність держави.