Країни ЄС не встигають вчасно виготовити та поставити Україні обіцяні обсяги боєприпасів калібру 155 мм. Колонка Сергія Згурця

Боєприпаси від ЄС

Країни Європейського Союзу не встигають вчасно виготовити та поставити Україні обіцяні обсяги боєприпасів калібру 155 мм. Нагадаю, що ЄС цього року затвердив амбітний план, згідно з яким за 12 місяців Сили оборони України мали отримати 1 млн снарядів як із наявних запасів країн Європи, так і від виробників, що мали збільшити свої виробничі потужності. Усі боєприпаси мали були поставлені до березня наступного року. Але, як повідомила агенція Bloomberg, станом на сьогодні виходить, що за 7 місяців було поставлено лише 30% від запланованого обсягу. А це 300 тис. боєприпасів. Деякі країни ЄС вже звернулися з проханням продовжити терміни постачання боєприпасів у рамках своїх контрактів.

Як стверджує Bloomberg, це потенційно може дати російським силам перевагу у постачанні боєприпасів. Деякі експерти припускають, що у першому півріччі цього року наша артилерія, застосовуючи гармати натівського калібру, використовувала свої можливості десь на 20%. Проте постачання касетних боєприпасів із США ці ліміти підвищило. І десь з літа до осені наш потенціал зріс до 40% від максимально можливого темпу.

Наразі можна говорити про те, що темпи використання боєприпасів з українського боку зросли з 3 тис. пострілів на добу до 7-8 тис. Відтак, ми зрівнялися або часом і перевищили темпи використання артилерії противником. Такі висновки робили усі аналітики. Ми розуміємо, що 7 тис. боєприпасів на день - це найнижчий показник у противника з лютого минулого року. Це орієнтовно 200 тис. боєприпасів на місяць або понад 2,5 млн боєприпасів на рік.

Розвідка Естонії заявила, що у противника ще є 4 млн боєприпасів у запасах і плюс постачання з Північної Кореї. З темпом використання десь у 10 тис. боєприпасів ворог може використовувати свою артилерію ще впродовж щонайменше 13 місяців, і це не враховуючи обсяги випуску боєприпасів. А це говорить про те, що ми маємо зараз сподіватися, що допомога з боєприпасами від США буде тривати й далі, зокрема постачання касетних боєприпасів, які можуть компенсувати брак постачання з Європи, а також сподіватися на розвиток власної оборонної промисловості. Хоча про це треба було думати набагато раніше. Боєприпаси потрібні на всій лінії фронту, так само як і дрони.

Ситуація на фронті

Командир роти ударних БПЛА 92-ої окремої механізованої бригади ім. кошового отамана І. Сірка Юрій Федоренко розповів, що противник продовжує вчиняти ударно-штурмові дії на окремих відтинках Купʼянського напрямку. Але на поточний момент Сили оборони достатньо потужно тримають позиції, тому ворог значних тактичних успіхів не має.

Українським оборонцям вдасться зупинити ударно-штурмові дії противника й стабілізувати ситуацію. До того ж на цьому відтинку фронту окупанти штурмують позиції ЗСУ не перший день, вже майже чотири місяці армія РФ намагається продавити нашу оборону, аби вийти на адміністративні кордони Луганської області, а також поновити свій стан та положення на Харківщині.

Юрій Федоренко зазначив, що на Бахмутському напрямку ситуація виглядає по-іншому. На окремих ділянках Сили оборони продовжують вчиняти ударно-штурмові дії. Тривають запеклі, важкі бої, які не затихають ні вдень, ні вночі. На деяких ділянках по флангах ЗСУ мають успіх.

Ворог вибивається з кожної нори, з кожної щілини. Інколи буває так, що за день вдається пройти всього дві нори, вибивши звідти окупантів. Це складна й спільна робота. Противник обʼєктивно має багато ресурсів, як у живій силі, так і у техніці. Але попри це, Сили оборони продовжують протискати й забезпечувати результат на полі бою. У ворога без змін стоїть завдання - за будь-яку ціну зупинити наступ ЗСУ, а також спробувати повернути собі втрачені позиції. Мається на увазі панівні висоти, які є ключовими, та деякі плацдарми. На поточний момент ініціатива повною мірою зберігається на боці Сил оборони України. У титанічних складних боях ЗСУ не просто тримають ініціативу, а забезпечують чіткий і якісний щоденний результат.

Український ВПК

А далі перейдемо до теми, яка пов'язана з дронами, але з їхнім серійним виготовленням, а також з тим, яким чином розширити виробництво дронів в Україні.

Артем В'юнник, директор компанії НВП "Атлон Авіа", розповів, що розробки, які на сьогодні є у наших партнерів, вкрай необхідні для українських виробників, тому що у партнерів вже є рішення для ефективності наших виробів. Відповідно, треба кооперуватися, працювати разом та вдосконалювати один одного, що власне і відбувається. Бо зараз розвивається не тільки українська галузь завдяки застосуванню в реальних бойових умовах вітчизняних виробів, а також розвиваються і ті компанії, які постачають до України певні компоненти. Не треба забувати, що й українські розробки повинні розвиватися, необхідно вкладати й гроші, і час у певні компоненти. В Україні є потенціал для розробки свого зв'язку, засобів супутникової та альтернативної навігації. Тобто мають бути швидкі рішення за рахунок партнерів, але й інвестиції в майбутнє своїми силами.

Директор компанії НВП "Атлон Авіа" зауважив, що поки в Україні бюджетний план є річним, то неможливо укладати контракти, не маючи бюджетних призначень. Для наших парламентарів це має стати однією з найважливіших задач сьогодні у розвитку ВПК. Треба змінити бюджетне планування і зробити виділення коштів в бюджетні призначення хоча б трирічні, і тоді галузь просто вибухне, у доброму сенсі цього слова, новими розробками, збільшенням потенціалу, накопиченням людських ресурсів. Зараз дуже важливе питання – зміна правил гри саме у цьому аспекті.

В'юнник додав, що треба звернути увагу на питання щодо бронювання працівників ВПК, щоб уточнення ВОС (військово-облікова спеціальність) того чи іншого фахівця не приводило до боротьби підприємства з ТЦК за кожну окрему людину. Потрібно якесь рішення, щоб по людині, яка працює на підприємстві ВПК і необхідна у виробничому процесі, апріорі уточнювали ВОС, аби фахівець і далі працював на обороноздатність держави.