Почнемо з новин від Укроборонпрому щодо виготовлення в Україні нових дронів-камікадзе великої дальності та FPV дронів. Деталі щодо безпілотних систем великої дальності, які здатні виконувати ударні місії на відстані до 1000 км, обіцяних Укроборонпром ще минулого року, повідомив генеральний директор АТ "Українська оборонна промисловість" (зараз так називається Укроборонпром) Герман Сметанін. Він розповів, що такі дрони вже виготовляються в кооперації з іноземними партнерами, замовляються та використовуються Силами оборони України.
Проте сам Укроборонпром зараз сконцентрований на виготовленні більш складних та дорогих проєктів із кращими характеристиками. Звісно, це добре, але наразі питання полягає не в дорожчих дронах, а в масштабуванні зразків, які можуть виконувати місії за прийнятну ціну і в значних обсягах виробництва. До речі, саме так діє Укроборонпром у виготовленні тактичних FPV дронів, якщо зважати на інформацію Германа Сметаніна. Він каже, що підписано ліцензійні угоди з трьома закордонними компаніями на виробництво відповідних FPV моделей дронів. Збирання таких дронів здійснюється на потужностях українських державних підприємств. "У нас є люди, приміщення, нам завозять компоненти й ми виробляємо", - зазначив очільник Укроборонпрому. Сподіваюсь, що йдеться про значні кількості або з виходом на значні кількості.
Також генеральний директор Укроборонпрому висловився щодо стану розробки оперативно-тактичного комплексу "Сапсан". За словами Сметаніна є державна програма з нарощування виробництва ракет, люди працюють. За його словами, вмотивовані люди хочуть вдарити по Москві, щоб там мало нікому не здалося. Але під час війни, каже Сметанін, це надсекретна інформація щодо стану реалізації ракетної програми, і ділитися нею він не може.
Нагадаю, що минулого тижня начальник Головного управління ракетних військ, артилерії та безпілотних систем Генерального штабу ЗСУ бригадний генерал Сергій Баранов повідомив, що в Україні вже є ракета, яка успішно вражала цілі на відстані 700 км. Вже є дослідні зразки, які проходять випробування. Чи це різні зразки, чи це те саме про що говорить Сметанін, побачимо за певний час. Але поки що головну роботу на полі бою у нас виконує ствольна та реактивна артилерія на всіх ділянках фронту.
Під Бахмутом ворог намагається покращити своє тактичне становище. Пробує повернути певні позиції, використовує авіацію, артилерію, на окремих напрямках бронетехніку. Генеральний штаб ЗСУ говорить, що минулої доби відбулися наступи під Авдіївкою, Кліщіївкою та поблизу Берхівки.
Володимир Назаренко, офіцер артилерії 4-ої бригади НГУ "Рубіж" розповів, що ситуація залишається стабільно напруженою і мало змінюється за останні місяці. Противник використовує весь арсенал озброєння, який є у нього, також застосовує артилерію та авіацію. Окупанти намагаються знайти слабкі місця, використовуючи мобілізованих. Їхні штурмові дії ніколи не зупинялися. Кожен день тривають бої та зіткнення. Ворог використовує максимальну щільність вогню всіма калібрами.
Офіцер артилерії 4-ої бригади НГУ "Рубіж" зазначив, що наразі не може сказати, що на полі бою є паритет щодо боєприпасів, тому що у ворога більше заліза й снарядів. Наші хлопці чітко розуміють, що за використанням кожного снаряда стоїть відповідальність, і це майстерність українського солдата, щоб кожна ракета, міна, куля, снаряд влучали максимально ефективно. А противник не економить свої боєприпаси, бо у них нема з цим проблем.
Віктор Кевлюк, військовий експерт Центру оборонних стратегій, полковник запасу ЗСУ розказав, що на Купʼянському напрямку противник намагається вийти на лівий берег річки Оскіл, намагаючись прорватися біля Синьківки. Активність на Лиманському напрямку взагалі припинилась. Дві армії Центрального воєнного округу з цього напрямку перекинуті на інші напрямки за браком резервів противника.
У районі Авдіївки ворог намагається оточити наших оборонців у місті. Окупанти атакують з Красногорівки в напрямку на Бердичі та Ласточкине, а з Водяного - на Сєверне та на Орлівку. Незначне просування ворога є на півночі. Загарбники підійшли до околиць Авдіївського коксохімічного комбінату.
На Херсонському напрямку відчувається розгубленість з боку командування противника, тому що їм не зрозуміло, що робити з українськими плацдармами, які створила наша морська піхота на лівому березі Дніпра. Ворог намагається перевести війну в позиційну.
Полковник запасу ЗСУ Віктор Кевлюк зазначив, що п'яти напрямків технологічних змін, які окреслені генералом Залужним, недостатньо, бо самі по собі голі технології жодній стороні переваги в чистому вигляді не дадуть. Якщо в нас нема особового складу, навченого користуватися цими технологіями, нема зброї, яка фізично реалізує технологічні надбання, то говорити про сам факт наявності технологій, мабуть, не зовсім коректно. А якщо пройтися по пунктах, то отримання винищувачів F-16 – це крок уперед, але угруповання в повітрі так само треба прикрити. Якщо говорити про подолання мінних полів, то з'ясувалося, що це величезна проблема, але крім мінних полів є вибухові та інженерні загородження, які також треба долати.
Тобто, для ведення маневрової війни мало мати підрозділи, що здатні швидко та ефективно маневрувати, потрібні й підрозділи, які забезпечать маневр. Щодо засобів РЕБ, то виникає питання: хто буде готувати цей персонал, який повинен мати гарну інженерну освіту, щоб цим усім користуватися. Дуже багато чого слід додати до сказаного Валерієм Федоровичем, але, можливо, журнальна публікація не дозволяє цього всього зробити.
Військовий експерт Центру оборонних стратегій дав коментар щодо різних поглядів на формування стратегії у військового та політичного керівництва країни, зауваживши, що в апараті Головнокомандувача є управління стратегічних комунікацій, яке створено, щоб пояснювати суспільству, що відбувається на війні, чим зайняті Збройні Сили. Дивно, коли, формально кажучи, заступник по картриджам і степлерам береться коментувати військові справи, не маючи на це повноважень. Щодо виступу Верховного Головнокомандувача - тут так само, війна сама по собі в жодні кути не заходить, її туди заводить Верховний Головнокомандувач. Для того, щоб вона туди не звертала, у нього є Ставка. Відповідно, всі ці люди й мали б сформувати стратегію перемоги та проінформувати про це суспільство.
Кевлюк додав, що потрібно формувати спроможності, необхідні для перемоги. Для того, щоб розуміти, які спроможності нам потрібні, необхідно мати стратегію, яка пояснить, як зі стану "глухий кут позиційної війни" перейти в стан перемоги. Тут і політики, і військові мають дуже потужно попрацювати. Щодо спроможності оборонки наших партнерів, то наші можливості наступного року, на його думку, будуть суттєво обмежені, тому ще є купа технологічних моментів, які не дозволяють працювати швидко. Ситуація має покращитися до 2025 року. За експертними оцінками запаси танків у противника мають вичерпатися до кінця 2024 року, тобто буде трошки легше.