Скільки ворожих сил перебуває зараз в Україні? Ми взяли за основу дані, які були витоком з Пентагону, і зробили власну інфографіку, яка дозволяє зробити певні оцінки щодо російських сил, що перебувають на території України.
Ці дані за лютий - березень, тобто за той період, коли РФ почала той другий великий наступ на Донбас. Він розпочався одразу на п‘яти напрямках: Лиман, Бахмут, Авдіївка, Мар‘янка і Вугледар. Тоді стратегія противника була така: наступаємо по всіх цих п‘яти напрямках, десь нам вдається здобути якийсь успіх, і тоді намагаємося пробитися через оборону України. Але це не вдалося. У будь-якому разі варто подивитися на ці цифри, коли ворог починав свій рекламований наступ.
На півдні, на лівому березі Херсонщини, протяжністю 262 км перебувають 15 600 російських військовослужбовців. На Запоріжжі, частині яку поки що контролює ворог, де протяжність 239 км, чисельність російських військ налічує 23 250 військових РФ. Ці показники, навіть до десяти військовослужбовців, чесно кажучи, викликають сумніви, але ці дані подавалися і керівнику комітету начальників штабів генералу Міллі. Такими показниками оперувала американська армія, оцінюючи потенціал росіян на тих територіях, де ворог тимчасово окуповує наші землі.
Показники ділянок Донеччини й Луганщини згрупував би разом, тому що від Білогорівки до Вугледара, найбільш гарячі напрямки - Бахмут, Авдіївка, Мар‘їнка. На протяжності у 290 км сконцентровано найбільше угруповання російських сил - це понад 80 тис. особового складу. На півночі теж є ділянка, де насиченість російських військ дуже велика: від Білогорівки через Кремінну, Сватове і на північ до Куп‘янська і до кордонів з Росією. Там перебуває 48 600 російських військових. Ми бачимо, що є два найбільших угруповання російських військ: одне угруповання - Бахмут, Авдіївка, Мар‘янка, а далі за кількістю, це те, що розташоване на півночі Луганщини, де ворог намагається отримувати лінію від Куп‘янська до Сватового та Кремінної. Ми згадуємо цю ділянку менше, але розуміємо скільки ворожої сили там сконцентровано.
Окрім цих даних, щодо чисельності російських військ, десь у січні 2023 року було велике інтерв‘ю Кирила Буданова, керівника військової розвідки виданню The Washington Post, де він казав, що на території України перебуває 325 тис. російських військових. Різниця у показниках Пентагону і показниках Буданова десь 157 тис. Це означає, що, або різні підрахунки, або Пентагон враховує лише бойові підрозділи, а головне управління розвідки рахує всі військові підрозділи, які виконують і функції забезпечення.
Головний висновок: навіть при наявності цієї чисельності особового складу, противнику впродовж двох місяців не вдалося забезпечити будь-які успіхи на полі бою. Ворог намагається знайти вихід з цієї ситуації й далі робить спроби збільшувати кількість особового складу. Але кількість не означає якість. Ми маємо період, коли розуміємо, що ворог вичерпується, хоча на деяких ділянках фронту відбуваються найбільш гарячі події.
Валерій Прозапас, капітан ЗСУ, розказав, що зараз відбуваються перманентні дії ворога, які почалися ще минулого року. Тривають дії різної інтенсивності. Не можна сказати, що ворог намагається атакувати сильніше, ніж це було на початку зими. Навпаки, тут тривають контрвипади ЗСУ, йде класична позиційна війна без проривів з обох боків. Поки немає можливостей для окупаційної армії зробити якійсь проривні дії, щоб вийти на оперативний простір і оточити Авдіївку. ЗСУ теж не будуть штурмувати укріплену міську забудову, яку вдалося окупувати російським військам ще починаючи з 2014 року. Багато місяців спостерігається ситуація оперативного глухого кута.
Прозапас зауважив, що не треба недооцінювати ворога. Росіяни роблять висновки зі своїх невдалих дій минулих місяців, намагаються підсилити свою складову аеророзвідки, РЕБ, вогневого ураження. Але найголовніше - ЗСУ не стоять на місці. Ми доволі динамічно змінюємося. Я вважаю, що ми на півкроку попереду росіян. Головною перевагою ворога є кількість особового складу, а людей вони не рахують. Не дивлячись на втрати, у росіян все ж таки з‘являються боєздатні підрозділи. Протидія цьому - постійне осучаснення переозброєння ЗСУ та перехід всього українського суспільства на військові рейки.
Переходимо до іншої теми, яка зараз активно обговорюється, – передача нам винищувачів МіГ-29 зі Словаччини. Словацький міністр оборони зазначив, що це був складний логістичний проєкт.
Головний редактор видання Defense Express Олег Катков розповів, що Україна отримала, за офіційними повідомленнями міністерства оборони Словаччини, 13 винищувачів МіГ-29 АС. Модернізація АС вкрай важлива, тому що машини, які були отримані Словаччиною у середині 90-х років у вигляді виплати боргів від РФ, є новими. Якщо бути чесними, то вони стали найновішими у Повітряних силах України, які з 1991 року не отримували жодного винищувача. Другий аспект – ці машини пройшли модернізацію у середині 2000-х років за участі британських та американських компаній. Однак ця модернізація не дала їм можливості використовувати західне високоточне озброєння, наприклад, ракети "повітря - повітря" та інших. Проте ці винищувачі вже оснащені бортовим комп'ютером, багатофункціональними дисплеями. Але лише чотири машини змогли прилетіти своїм ходом, бо для цього, за тиждень до передачі, приїхали наші фахівці з запасними частинами та привели літаки у стан льотної готовності, тому чотири машини змогли прилетіти до України. А всі інші довелося транспортувати суходолом, тобто їх розібрали та перевезли до України наземним транспортом. Скажімо так, що це доволі нестандартна процедура – перевезення літаків наземним шляхом, що є складним та незвичним. Для розуміння: машини, що передала Польща, ще старіші.
Олег Катков зазначив, що сумарно передача від Словаччини та Польщі МіГів складе 27 машин, 13 від Словаччини і 14 від Польщі. Не всі будуть літати, можливо, якісь з них стануть донорами запчастин з огляду на їхній технічний стан. Польща хотіла ці винищувачі списати ще у 2012 році й лише через те, що вони не замовили більшу кількість F-16, то цей процес був відкладений, тому так літаки залишилися. Польські винищувачі взагалі не проходили жодної модернізації й мали доволі малий льотний ресурс.
Головний редактор Defense Express пояснив, що МіГ-29 АС залишається радянською машиною з відповідним рівнем електронної бази, тому повністю на ньому замінити все радіоелектронне обладнання – це питання десь у $40 млн за машину, тобто це модернізація літака, якому далеко за 30 років. Однак за такі кошти можна було до 2022 року купити два вживаних винищувачі F-16.
Катков розказав, що Данія, Бельгія та Нідерланди переходять на F-35, відповідно відбувається у них вивід з експлуатації F-16. Але тут багато буде залежати від США, які повинні надати дозвіл на передачу F-16 Україні.
Ми очікуємо на черговий "Рамштайн" і розуміємо, що окрім боєприпасної складової буде порушуватися й авіаційне питання. Воно стане ще одним серйозним поштовхом, аби українська армія якнайшвидше отримала винищувачі, які нам потрібні на полі бою ще вчора.