Про тренди у ворожих лавах, які варто зафіксувати. Перше - знову з’явилася тема про можливість появи у Росії іранських балістичних ракет середньої дальності типу Fateh-110 та Zolfaghar, які мають дальність стрільби 300 км та 700 км. Інститут вивчення війни стверджує, що Іран після 18 жовтня може домовитися з Росією про передачу таких ракет, тому що спливає дія резолюції Ради Безпеки ООН, яка забороняла Ірану подібні угоди. Нагадаю, що Росія прагне придбати ці ракети ще з минулого року, проте Іран не наважувався на цей крок. Потім була заява керівника розвідки Ізраїля, що Іран хотів це зробити, але у нього не вийшло.
Сподіваюсь, що така затримка відбудеться й далі, і Росія не отримає ці ракети. Хоча ми розуміємо ризики, які можуть спровокувати іранські ракети. Це балістичні ракети, для протидії яким нам потрібно буде використовувати ЗРК Patriot і SAMP/T. Розуміємо, що обмежена кількість цих ЗРК ускладнює покриття всієї України.
Друге - про ірансько-російські дрони Shahed. Сьогодні, 28 вересня, Центр досліджень трофейного та перспективного озброєння ЗСУ продемонстрував спроби російського військового промислового комплексу модифікувати баражуючий боєприпас Shahed-136. Що стосується змін, то йдеться про виготовлення корпусу за спрощеною технологією, застосування нових окремих вузлів і нового двигуна. Китайського двигуна, який постачається чи то до Ірану, чи напряму до Росії. Проте ці трансформації мають косметичний характер. Вони не покращують суттєво ТТХ (тактико-технічні характеристики) цього зразка. Але прагнення росіян налагодити серійне виробництво даного БПЛА у себе, означає лише ризики масштабування виробництва цього зразка озброєнь, що вкотре ускладнить роботу нашої ППО. І також ускладнить навантаження на наші ЗРК або інші зразки техніки, якими ми будемо збивати ці Shahed.
І третя складова, яка так само зʼявилася цього тижня, - виробництво у Росії універсальних модулів планування та корекції, які використовуються ворогом для перетворення звичайних бомб ФАБ-250 та ФАБ-500 на планерні. Зросла кількість таких зразків у противника, і це теж порушує питання про те, що варіантів протидії таким загрозам у нас є декілька - посилення ППО, знищення місць виробництва. Очікуємо на те, що саме винищувачі F-16 зможуть відганяти російські літаки, які скидають ці планерні бомби, не заходячи у повітряний простір України, побоюючись збиття нашими ЗРК та уникаючи знищення. F-16 будуть суттєвою допомогою нашій ППО, аби мінімізувати загрози, що створюють ці планерні бомби з модулями.
Кожна ділянка фронту є унікальною. Вона впливає на інші фронти. І успіхи на кожній ділянці залежать від наших бійців, які перебувають в окопах або ведуть штурмові дії.
Євген Ієвлєв (Шейх), військовослужбовець ЗСУ з Горлівського напрямку, розказав, що з лютого перебуває південніше від Бахмута. Позиційно там без змін. Вони тримають ворога на дистанції, знищуючи його. Противник також не підпускає, тому що все заміновано.
Ситуація навколо Курдюмівки, Кліщіївки, Андріївки змушує загарбників думати, що й на їхньому напрямку відбуватимуться якісь дії. Зараз темнішає раніше, у нічні часи з Mavic можна спостерігати, як ворог робить ротації. Противник підтягує техніку вночі, ховаючи її по посадках. Підтягує гаубиці й теж ховає по посадках. Противник скоріш за все хвилюється, що з цього напрямку також буде розвиватися наступ ЗСУ. Щільність мінометних обстрілів трохи впала.
Військовослужбовець ЗСУ додав, що вони бачать Горлівку при ясній погоді без бінокля. З травня окупанти почали використовувати протитанкові керовані ракети, які застосовують навіть проти цивільних авто, які рухалися містом. Ці установки вони розташовують і на житлові приміщення також, розуміючи, що наша армія не бʼє так просто по житлових будинках. І ця історія вже три місяці набирає обертів. Загарбники на житлових приміщеннях виставляють різну зброю, яка може уражати нашу техніку й особовий склад.
А далі ми маємо можливість більш детально та масштабно поглянути на те, що відбувається на лінії фронту, який зараз має протяжність понад тисячу кілометрів. Хотів би почати з позитивних речей, з тих анонсів, про які вчора 27 вересня говорили командувач оперативно-стратегічним угрупованням військ "Таврія" і речниця командування, що будуть гарні новини з півдня.
Сергій Грабський, військовий експерт, учасник миротворчих місій, полковник запасу ЗСУ, зазначив, що зараз українські війська здійснюють блокування підрозділів противника у районі Новопрокопівки та просуваються у районі Вербового, фактично туди заходячи. За деякими джерелами вже є повідомлення, що достатньо велика частина цього населеного пункту перебуває під контролем Сил оборони. Але дочекаймося офіційних повідомлень нашого військового керівництва. Адже вже може мова йти про так званий коридор від Новопрокопівки до Вербового. Утримання цього коридора і перехід через основні оборонні споруди ворога, а також перекидання туди нашої броньованої техніки – це все дозволить нам здійснювати маневри, перебуваючи на оперативному просторі противника. А далі просуватися у район лінії Очеретувате – Токмак. Тому динаміка та просування, яке ми бачимо, всиляють хоч і обережний, але оптимізм, що ми матимемо можливість виконати завдання цієї кампанії. Як мінімум – перерізати ворожу логістику і значно її послабити на південному фронті. Треба розуміти, що від того, як будуть розвиватися події на південному фронті у найближчі часи, ми можемо відштовхуватися та робити, підкреслюю, припущення, як будуть складатися наступні кампанії для українських Сил оборони у наступному році.
Полковник запасу ЗСУ, зауважив, що його перша освіта – військовий залізничник, тому він дуже уважно відстежує, як противник намагається забезпечити своє угруповання, використовуючи опорну мережу залізниць на цьому напрямку. Є здивування тим темпам, з якими ворог намагається збудувати нові залізничні переходи. Те, що бачимо з відкритих джерел, то це виглядає тимчасовим явищем, як росіяни роблять залізничну мережу більш доступною та ефективною на цьому напрямку. Але треба розуміти, що Вугледар та Великий Токмак є великими вузлами комунікацій, тому окупанти так відчайдушно стримують наш наступ у районі Токмака. Бо при проході між Вербовим та виходом на напрямок Очеретувате – Токмак ми перерізаємо цю основну комунікацію противника, яка на сьогодні зв'язує Крим з РФ. Тому ця ділянка критично значуща для загарбників і вкрай важлива для нас.
Учасник миротворчих місій додав, що намагання російських військ створити нові додаткові залізничні переходи будуть мати обмежену провізну та пропускну спроможність. Таким чином ворог це робить поспіхом, тому говорити, що цим зміниться ситуація – неможливо. Крім того, залізниця з Донецька до району Волновахи під постійним нашим вогневим впливом, що серйозно послаблює противника. Відповідно, можемо припустити, що іншим напрямком буде – залучення портових потужностей у Маріуполі, щоб забезпечити прохід через Волноваху. Тут значення Вугледара знову виростає для подальшої боротьби, і ворог може втрати й цю точку забезпечення. Хто знає, як буде розвиватися ситуація. Для нас ключовими залишаються Токмак і Верхній Токмак, бо без перебільшення – це на сьогодні важливіша ділянка фронту та залізниці, де окупант здійснює забезпечення своїх сил та засобів.
Резюмуючи пана Грабського, скажу, якщо ми виходимо на Токмак або його блокуємо і далі не встигаємо просуватися, то утримання цієї ділянки дозволяє нам виснажувати противника. Бо інших ефективних шляхів забезпечення своїх військ у ворога на сьогодні не існує.
Полковник звернув увагу ще на один аспект. Якщо взяти статистику ударів, які ми завдаємо, та втрат, які зазнає противник, то останнім часом значно збільшилася кількість автомобільного транспорту, цистерн. Тобто ми вже сьогодні серйозно ослаблюємо можливості логістичних маневрів окупантів. Наші дії вписуються в єдину концепцію українського прориву - завдання максимальної шкоди ворогу. А без логістики, постійної підтримки військ за умов роз'єднання південного фронту, говорити про ефективні дії російської армії навряд чи вдасться.