Про створення ракетної коаліції та ймовірність нового наступу противника. Колонка Сергія Згурця

Про збиття російських бомбардувальників Су-34

Почну з гарної новини: сьогодні, 27 лютого, Повітряні сили збили одразу два російські фронтові бомбардувальники Су-34. Обидва літаки було збито на східному напрямку, перший о 10-й годині ранку, другий літак близько 14:00. Нагадаю, що ворог використовує Су-34 для скидання плануючих бомб. Орієнтовна дальність скидання цих бомб - десь 70 км, фактично КАБи створюють суттєву загрозу для наших військ на лінії фронту. Це вже шостий і сьомий Су-34, які Повітряні сили збили, починаючи з 17 лютого. Окрім того, за цей час було ще збито два винищувачі Су-35 і один літак дальньої радіолокаційної розвідки А-50У.

При таких втратах бойової та спеціальної авіації росіяни мали б замислитися принаймні на якийсь час припинити авіаційні мʼясні штурми. Про це сьогодні 27 лютого написав командувач Повітряних сил генерал-лейтенант Микола Олещук.

Про створення ракетної коаліції

А інша добра новина - за підсумками вчорашньої зустрічі у Парижі була створена ракетна коаліція, про яку оголосив президент Франції. Макрон прийняв представників 20 європейських держав, які підтримують Україну у боротьбі з РФ. Це девʼята коаліція на додачу до авіаційної, танкової, артилерійської. Президент Франції пояснив, що ця коаліція створена для того, аби Україна мала більше можливостей для здійснення ударів по території РФ, також вона передбачає передачу бомб, ракет середньої та великої дальності. За словами Макрона, Франція збирається мобілізувати всіх охочих, усі держави, які мають можливості постачати таке нове обладнання.

Подробиць, про яку зброю йдеться, Макрон не сказав, зазначивши перелік країн цієї ініціативи. Але тут є певні пояснення, що коли говориться про ракети середньої та великої дальності, то, за сталими оцінками, це те, що має дальність понад 1000 км. Це, звісно, напевно не те, що мав на увазі сам Макрон, але тоді питання - про яку мобілізацію й поставки йдеться для України? Насамперед це стосується підтримки наявних можливостей, і у першу чергу це постачання французьких та британських крилатих ракет SCALP та Storm Shadow, які поставлялися у кількості десятків одиниць. Поки що це така найдовша рука в арсеналі наших Повітряних сил з дальністю ураження майже 300 км і досить ефективна, якщо ми згадаємо, що за допомогою цієї крилатої ракети був знищений російський підводний човен, який перебував на ремонті.

Франція пообіцяла, що передасть Україні ще 40 крилатих ракет SCALP, Британія так само анонсувала додаткові постачання Storm Shadow у цьому році. Враховуючи ефективність цих ракет, можна бути впевненим, що удари по російських об’єктах будуть продовжуватися. Але виникає питання, чи буде доповнювати цей тандем третя німецька ракета TAURUS. Ми знаємо, що бундестаг ухвалив згоду на передачу цих ракет Україні, але канцлер Німеччини Олаф Шольц і далі вважає, що це не на часі, і пояснював це перед зустріччю у Парижі. Ми знаємо, що боєздатних ракет TAURUS у Німеччини близько 200 штук, а також, що є низка технічних проблем в інтеграції на Су-24, а тим більше на винищувачі F-16. Німці кажуть, що треба півтора року, щоб інтегрувати TAURUS до F-16.

Нагадаю, що днями була підписана домовленість між українською оборонною промисловістю і німецьким відділенням концерну MBDA про напрями співпраці України й Німеччини. Можливо, українській стороні вдасться знайти варіанти поширення концепції для створення дешевих, але не менш ефективних засобів ураження, спираючись на потенціал Німеччини.

В рамках цієї ракетно-бомбової коаліції Франція обіцяє нам передавати значну кількість плануючих бомб власного виробництва, які мають дальність до 70 км, а у перспективі аж до 200 км. Тобто проєкти є, головне їх масштабувати й використати потенціал цієї коаліції для розвитку наших національних проєктів і масштабування, передачі більшої кількості ракетного озброєння до України.

Про ситуацію на фронті

Ситуація непроста на всіх ділянках, включаючи Авдіївку й на захід від Авдіївки, де другий день поспіль ми фіксуємо, що ворог протискає нашу оборону.

Вчора говорили про Ласточкине, сьогодні вже говоримо про Степове й Сєверне. Тобто фактично ворог, використовуючи свою чисельну перевагу чи якісь тактичні особливості, все ж таки здійснює продавлювання нашої оборони.

Віктор Кевлюк, військовий експерт Центру оборонних стратегій, полковник запасу ЗСУ, розповів, що противник в районі Авдіївки залучив дві армії, 2-гу та 41-шу, й практично у повному складі 1-й армійський корпус, який за своїм складом більший, ніж дві армії разом взяті. За підсумками останніх пʼяти днів боїв сьогодні, 27 лютого, Командування оперативно-стратегічного угруповання військ "Таврія" прийняло рішення відвести війська з кількох позицій. Два батальйони 3-ї штурмової бригади, які забезпечували виведення гарнізону з Авдіївки, зайняли оборону по рубежу Бердичі - Семенівка - Уманське - Яснобродівка. 53-тя бригада відійшла від Тоненького, уникнувши оточення. 47-ма бригада стримує атаки 15-ї мотострілецької бригади противника. Ворог силами 30-ї, 35-ї, 55-ї, 74-ї окремих мотострілецьких бригад захопив Ласточкине, Сєверне й Тоненьке. Зараз, спираючись на позиції у Тоненькому, Ласточкиному та у районі Коксохіму, розпочав штурм Орлівки зі сходу та півдня. Позиційні бої тривають біля Новобахмутівки, Степового, Бердичів, Первомайського й Невельського. Ситуація важка, але контрольована. Війська оперативно-стратегічного угруповання військ "Таврія" чинять організований опір, намагаючись закріпитися на вигідних позиціях, щоб продовжити реалізацію концепції завдання противнику максимальних втрат.

Про проблему фортифікаційного обладнання рубежів та позицій

Полковник запасу ЗСУ вважає, що проблему оперативного забезпечення бойових дій треба відносити до системних проблем. В процесі реформування Збройних сил у 2000-2010 роках були скорочені практично всі сили та засоби так званого старшого начальника. Тобто на стратегічному оперативному рівні відповідні командувачі або взагалі не мають своїх сил та засобів, або мають їх обмаль, відповідно, виконати завдання в інтересах військ їм немає чим. У 2014-2015 роках було здійснено декілька кроків для подолання цієї проблеми, але у повному обсязі її розв'язати не встигли. Зараз Генштаб перебуває на шпагаті й має обирати між відновленням боєздатності бойових бригад та формуванням резервів, а ресурсів, насамперед людських, на розв'язання всіх проблем не вистачає. Тому проблема фортифікаційного обладнання рубежів та позицій у повному обсязі вирішена бути не може силами та засобами оперативного та стратегічного рівня. І весь цей обсяг падає на плечі командирів бойових бригад та особового складу бригад, що не є правильним.

Військовий експерт Центру оборонних стратегій зазначив, що оборонне планування і планування оборони – це два абсолютні різні процеси. Друге витікає з першого. Все, що потрібно знати про оборонне планування, розписано у відповідному законі України. Вершиною цього планування є стратегічний оборонний бюлетень, який не пов'язаний ні з війною, ні з бойовими діями. Інший закон про оборону України встановлює порядок розробки документів планування оборони. Цей закон визначає, що для організації оборони країни президент України за поданням Кабміну затверджує структуру плану оборони. План оборони – документ з 12 розділами, в яких визначаються зміст, обсяги, виконавців, порядок та термін виконання різних заходів підготовки держави до оборони. І там є один рядок про воєнні заходи, відповідно, на основі плану оборони держави, який розробляє Міноборони, а координує Кабмін, військові, отримуючи документи з цього плану, розпочинають стратегічне планування оборони. А це зовсім інший документ, наше законодавство ніяких планів війни на рік не передбачає.

Про аудит Збройних Сил

Кевлюк дав коментар щодо аудиту Збройних Сил: це загалом проводиться в рамках оборонного огляду, який закінчується новим стратегічним оборонним бюлетенем. Але у нас ситуація, коли нема часу проводити огляди, а треба розібратися у стані справ Збройних Сил. На його думку, дуже доречно новому головкому ознайомитися з реальним станом речей у господарстві, яким він призначений керувати, тому це позитивний крок. Інформація, яку головком отримує за результатами цього аудиту, допоможе йому прийняти виважені рішення, хто буде далі вести бойові дії, а також він буде мати повну, вичерпну картину ресурсів, які є у його розпорядженні. Можливо, наші розмови про брак стратегічних резервів нарешті перетворяться на процес їх формування та розгортання. Тобто аудит – необхідний крок, який треба було провести, бо вже 2 роки війни, і картину потрібно актуалізувати.

Про новий наступ противника

Офіцер зауважив: щодо ймовірності нового наступу противника влітку, то на сьогодні ми бачимо, що ворог зосередився на виконанні трьох завдань. Перше – на Вугледарському напрямку пробитися до Курахового, вийти у фланг і тил нашим військам, які обороняють Вугледар. На Куп'янському напрямку їм спокою не дає захоплення самого Куп'янська та вихід на берег річки Оскіл. І з'явився новий напрямок – Часів Яр, де противник намагається з напрямку Бахмута, Костянтинівки, Дружківки та з боку Лимана вийти на Слов'янськ, Краматорськ. Це надскладні завдання, які не можуть бути виконані до виборів президента РФ. Після виборів пан Кевлюк з високою вірогідністю очікує оголошення відкритої мобілізації в Росії. Але, по-перше, мобілізацію треба провести, а по-друге, з мобілізованим ресурсом здійснити купу заходів, аби з них створити боєздатні підрозділи.

Ні до травня, ні до червня цю роботу фізично зробити неможливо. Готових стратегічних резервів у противника на сьогодні немає. Оперативні резерви ворога фактично витрачені у боях на ділянках Авдіївки та Роботиного. Тому сказати, що противник буде готовий до проведення операції принаймні одного операційного напрямку, то цього пан Віктор не очікує. Шансів на успіх в окупантів немає. А ось на вересень – жовтень таке цілком можливо, бо період у 4-6 місяців дозволить ворогу розгорнути резерви та забезпечити їх бойовою технікою. Це може бути не раніше осені, тобто наступ буде, але не у червні.