Де РФ спробує використати іранські ракети Fath-360. Колонка Сергія Згурця

Про передачу Вірменією засобів ППО Україні

Почну з цікавої новини, від якої вже розриває російських військкорів. Йдеться про те, що нібито Вірменія передала Україні майже всі засоби протиповітряної оборони, а це і ЗРК "Бук", і "Тор", і С-300, і "Оса" разом з ракетами. Поки що немає стовідсоткового підтвердження цієї інформації, але знаємо, що у збройних силах Вірменії дійсно досить потужний парк засобів ППО.

ЗРК С-300 у них було три дивізіони, декілька дивізіонів ЗРК "Бук", до 4 ЗРК "Тор" і значна кількість, 70 чи 90 одиниць, ЗРК "Оса", які здатні збивати БПЛА. Але вся ця кількість була порахована перед другою війною за Нагірний Карабах.

Зараз Вірменія повністю переглядає свій арсенал засобів ППО та повністю відмовляється від радянських і тим більше російських зразків. Вірменія уклала низку контрактів на засоби протиповітряної оборони з Францією. Скоріш за все інформація про можливість передачі ЗРК з Вірменії до України цілком може бути реальністю.

Про постачання Іраном балістичних ракет Росії

Засоби протиповітряної оборони нам вкрай потрібні, тому що ракетна та дронова загроза з боку РФ не зменшується, а навпаки може зрости. Маю на увазі публікації в закордонних ЗМІ про те, що Росія вже могла отримати іранські балістичні ракети класу "земля - земля" Fath-360. Спеціалісти, які досліджують уламки ракет РФ, кажуть, що поки що немає підтверджень того, що такі ракети використовуються.

Але знаємо, що начебто Росія отримала близько 200 ракет, про це писало видання Guardian. Американські посадові особи висловили занепокоєння з таких кроків Ірану. У той час як влада в Ірані з одного боку спростувала повідомлення, що вона передає ракетне озброєння до Росії, окремі політики в Тегерані опосередковано визнали, що їхня країна експортує і безпілотники, і ракети до РФ.

Член комісії з Нацбезпеки іранського парламенту заявив, що Ірану потрібен імпорт зерна і соєвих бобів. І одна частина якоїсь певної угоди передбачала постачання до РФ військових дронів, а інша - ракет. Він казав про те, що ми ж даємо ракети "Хезболлі" й ХАМАСу, чому б їх не передавати до Росії.

Що ж це за ракети? Тактична балістична ракета Fath-360 - відносно нова ракета, яка з'явилася у 2020 році. Вона за дальністю і потужністю ближче до російської РСЗВ "Торнадо-С" чи радянської РСЗВ "Смерч". Дальність цієї ракети становить 120 км, вага бойової частини 150 кг, тобто нагадує "Смерч". Fath-360 запускається з наземної пускової установки, в якій може бути шість, чотири або дві ракети.

Проте, якщо "Смерч" вражає по площі, то ця ракета начебто має інерційну систему наведення, а також орієнтується по супутниковій навігації російської системи ГЛОНАСС. Декларується точність до 30 метрів відхилення від цілі, але це рекламні дані, які поки що нічим не підтверджені.

Отже, якщо такі ракети поставлені, то які висновки варто зробити? Мова йде про 200 ракет. Ракети можуть збиватися засобами ППО, зокрема комплексами С-300 і комплексами "Бук", але найбільш актуальний спосіб боротьби з такими ракетами - знищення пускових на території РФ, використовуючи ATACMS, які мають дальність до 300 кілометрів. Є питання зняття обмежень на використання цих ракет. Треба тиснути на наших партнерів, аби дозвіл було отримано.

З приводу того, де можуть бути використані ці ракети. Скоріше за все можна припустити, що Росія спробує використати ракети Fath-360 для зупинки просування наших військ на російській території у Курській області. Чому так? Тому що є безпечні нюанси для противника. По-перше, їх не можна буде приглушити. ГЛОНАСС працює на російській території, а засоби РЕБ у нас не повністю перекривають цю ділянку. З іншого боку - розмиття певних вимог міжнародних санкцій, бо, коли будуть підтверджені факти використання цих ракет, то буде сказано про те, що Іран передав Росії неядерне озброєння і що зброя не була призначена для використання за межами національної території РФ. За таких умов використання іранських ракет розмиває "червоні лінії" щодо локалізації війни в межах української території, і це важливо.

Якщо окремі союзники будуть не готові знімати обмеження на постачання і на можливість використання ATACMS, то це зовсім не означає, що тиск з боку України має бути меншим на наших партнерів. Які є гарантії, що після ракет Fath-360 з дальністю 120 км у РФ не з'являться оперативно-тактичні ракети Fateh-110 з дальністю понад 500 км? Такі публікації на початку року так само з'являлися в агенції Reuters. Вони не були підтверджені, але бачимо, що іранська загроза існує і засоби протидії вкрай потрібні Україні.

Ситуація на фронті

Сьогодні кожний напрямок на фронті є складним, але почнемо з Покровського напрямку, який за кількістю боєзіткнень залишається на першому місці, хоча збройні сили РФ і призупинили просування у бік Покровська, Мирнограда та Селидового. Однак навряд чи можна говорити про певну стабілізацію на цьому виступі, який в глибину - десь 30 км, а в ширину - 20 км. Цей виступ сформувався на тлі просування російських військ вздовж залізниці, починаючи від Авдіївки, це було у лютому, а потім до Очеретиного, яке було захоплено наприкінці липня. А далі Новогродівку противник окупував в кінці серпня. І виходить, що за останній місяць у ворога було просування приблизно на 10-13 км.

Всі казали, що фронт валиться, а ситуація у Курській області нас не врятує. Але зараз ситуація виглядає абсолютно по-іншому. По-перше, низка наших бригад заблокувала просування противника на Покровському напрямку. Виявилося, що резерви у нас є не лише для того, аби наступати на Курщину. Згадаю бригаду Нацгвардії "Кара-Даг", 93-тю механізовану бригаду та інші бригади, які діють на напрямку Покровська. До речі, є низка опублікованих знімків, на яких видно, що активно будуються нові лінії фортифікації. Вже збудовані фортифікації між Покровськом та Мирноградом, кругова оборона навколо самого Покровська. Бачимо, коли потрібно, є результати. Сподіваємося, що насправді ці лінії оборони будуть ефективними, і це впливатиме на подальший характер бойових дій.

Зараз ворог прагне не стільки просуватися до Покровська, хоч все-таки головний наголос у російських діях є на південно-східному фланзі цього Покровського виступу. Бо в останні тижні російські війська, окупувавши Карлівку, просувалися далі на південь, захопили Галицинівку та Долинівку.

Противник намагається просуватися вздовж обох берегів річки Вовча на південь з наміром вийти на Курахівку. Нині там тривають бойові дії північніше Гірняка. Також окупанти збільшили зону контролю над Красногорівкою і захопили Невельське, яке тримало оборону впродовж 2 років. Невельське – певна височина, на якій був опорний пункт. Однак ворог, використовуючи перевагу у живій силі, техніці та авіації, захопив Невельське. Хоч у РФ повідомляли про захоплення Невельського ще у березні, але бачимо, що реальність є іншою.

У трикутнику Красногорівка – Невельське – Галицинівка противник пробує по периметру тиснути на наші війська. Дехто говорить про кліщі, які формують росіяни на межі Покровського та Курахівського напрямків. Не думаю, що йдеться про оточення наших військ, хоча дійсно така загроза є. Для швидкого замикання таких кліщів у ворога не вистачає сил, проте логіка цієї ділянки полягає у тому, що нашим підрозділам логічно звідти виходити. На мою думку, такі заходи будуть реалізовані нашим військовим керівництвом.

Якщо ворог пробивається до Курахового, то у нього буде бажання вирівняти лінію фронту, починаючи від Курахового до Вугледара. Саме ділянка Вугледара зараз виходить на перший план, бо там так само суттєво активізувалися бойові дії противника.

Північно-західніше Вугледара розташований населений пункт Водяне, про який було сьогодні, 9 вересня, повідомлення DeepState, що загарбник захопив Водяне. А це створює загрози для перерізання і траси, яка йде з півночі у Вугледар, а також створює новий напрямок ударів по оточенню самого Вугледара. Однак цікаво, що десь в обід була низка заяв від наших військових, які стверджували, що бойові дії у Водяному тривають, тому поки що зарано говорити про повне захоплення Водяного.

Але у будь-якому разі тренд такий - Росія хоче охопити Вугледар з декількох напрямків. Попередньо була захоплена Пречистівка, також удари тривають з заходу та півночі від Водяного. А сьогодні ворог атакував Вугледар з напрямку Павлівки, власне це фронтальні атаки. Противник здійснював штурми з використанням мотоциклів, але наші військові розібрали ці мотоцикли на деталі.

Вугледар розташований на височині, це місто-фортеця, яке вже тривалий час обороняється від просування противника. У місті є промислові забудови з частково високими будівлями. Перед Вугледаром все заміновано. Ворога вдало можна стримувати за рахунок використання протитанкових засобів мінування. Однак фронтальні ворожі атаки, які тривали майже рік, зараз змінилися на флангові охоплення від Водяного та Пречистівки.

Сподіваюсь, Генштаб розуміє всі ризики такої ситуації, і можливість посилення цієї ділянки так само важлива, як і посилення інших ділянок. У будь-якому разі вісь Курахове – Вугледар для противника є також важливою та пріоритетною, тому важливим та пріоритетним залишається наш захист цього сектору фронту з опертям на сили та засоби наших бригад, насамперед на артилерію та інші засоби ураження, що використовують ЗСУ для захисту України.