live
Супутник ASTRA-4A 12073 МГц. Поляризація-Н. Символьна швидкість 27500 Ксимв/с. FEC 3/4

Ігор Ейдман: У Зеленського, як і у Путіна, під контролем всі гілки влади, лише без ЗМІ

Соціолог, діяч російської опозиції Ігор Ейдман (Берлін) в ефірі програми телеканалу Еспресо "Студія Захід з Антоном Борковським" про паралелі між Коломойським і Березовським, ризики концентрації влади і російсько-європейський договорняк

В мене складається враження, що Німеччина таки стала на шлях будівництва "Норд стрім-2", який вдарить по українським інтересам.

Історія з "Норд стрім-2" вже фактично завершилась -  у  Німеччині політичний клас практично одноголосно підтримав цю історію, - проти виступили тільки зелені (Die Grünne). Проект можуть зірвати лише форс-мажорні політичні обставини, такі як, наприклад, чергове безумство з боку Путіна. Якщо ж цього не станеться, то все піде за планами, що вже прийняті кілька років тому, і "Норд стрім-2", на жаль, буде реалізовано.

У будь-якому разі, у нас в Україні є розуміння, що, можливо, це все входить у пул так званих "ширших домовленостей", зокрема, мова йде і про Україну.

Путін зараз перейшов від штурму до облоги України. Він зараз намагається зробити те, що не вдалось зробити військовою силою, фактично захопити Україну чи її радикально розколоти, все це йому не вдалось зробити військовим способом, він все це намагається зараз зробити, як він любить казати, "м’якою силою". У тому числі  і маніпулюючи європейськими країнами, проводячи складну гру з ними, аби певною мірою навіть втягнути їх в свої плани.

Ми в Україні були шоковані, почувши в інтерв’ю Коломойського фразу: мовляв, давайте 100 мільярдів,   інакше ми підемо перекредитуватись до росіян.

Це - очевидний блеф. Я спілкувався, у свій час, в Росії з деякими олігархами. І я уявляю психологію олігархів. Це люди, які піднялись у кримінальному оточенні. Можете собі уявити, як було заробляти мільярди в Росії і в Україні в 90-ті. Потрібно було застосовувати різноманітні хитрощі, виверти, блеф, кримінальні методи тощо. Природно, те що вони говорять не те, що вони думають, а те, що  їм вигідно в якихось хитрих схемах, аби блефувати і добиватись певних привілеїв, чи захищати якісь свої інтереси. Ми прекрасно пам’ятаємо, був такий самий фанфарон – пан Березовський. В 90-ті і нульові ніс всяку пургу. Спочатку Путіна поставив до влади разом із олігархічним пулом, а потім він же його намагався зняти і розповідав "казки про білого бичка", що Путіна чи не завтра вже знімуть і так далі.  І тоді і зараз, я маю на увазі і коли він був на злеті кар’єри і на спаді, він блефував. Тому я впевнений, що Коломойський теж блефує. І, до речі, я не здивуюсь, якщо Коломойського очікує доля Березовського. Дуже часто бувало в історії, що люди,  яких ставили як маріонеток, потім входили у смак влади і смак сили. І що вони робили в першу чергу?  В першу чергу вони позбавлялись   тих, хто їх до влади привів.

Але ж Березовського вдалось переграти КДБісту Путіну і я дуже сумніваюсь, що неКДБісту Зеленському вдасться переграти таку досвідчену людину, з непоганими позиціями в Україні, як  Коломойський.

Всі пострадянські країни - Україна трохи менше, Росія – більше -  всі вони несуть  певний радянський менталітет. Там такий принцип,- він був в Радянському союзі, - "ти - начальник, я - дурак.  Я начальник, ти - дурак". Коли людина стає президентом вона стає начальником. Вона може не осягнути цього одразу, в перший місяць чи півроку, але за якийсь час він зрозуміє, що у його руках зосереджена велика влада, яку він може використати у будь-який момент. Влади президента України вистачить, аби легко розправитись з будь-яким олігархом. Потрібно просто ухвалити вольове рішення, звільнитись від певної психологічної залежності, це звільнення від психологічної залежності приходить мірою  перебування людини при владі. Я, до речі, не кажу, що це дуже добре і прекрасно, бо це може призвести до іншої крайності, як з Путіним, який доволі швидко забрехався і просто охамів. Начальник сидить у великому кабінеті, в нього купа телефонів, йому навіть не потрібно мати пригодованих генералів, принесених у своєму рюкзаку у Білий дім. Він просто набирає червону кнопку, викликає начальника якогось і каже: "Мені ось цей хлопець вже набрид. Він явно мутить різні нехороші справи. Давайте, потрясіть  його добре". І будь-який, я вас запевняю, будь-який начальник одразу виконає розпорядження президента.

Ну, але ж було два, скажімо так, начальники в історії російської держави, як Павло I і Микита Сергійович Хрущов. Вони працювали  по описаній схемі, але одного вбили, а іншого відправили на дачу.

Якщо виникає якась змова і підлеглі сановники об’єднуються і його скидають, то це інший варіант і я його не виключаю. Але наразі Зеленський твердо сидить в президентському кріслі. По-перше -  йому ще довго там сидіти по-закону, а вибрали його переважною більшістю голосів, по-друге, в нього ручний уряд і ручний парламент. Що ще потрібно президенту, аби мати повноту влади і реалізовувати будь-які свої сценарії?! Умовно, в того самого Єльцина, я згадую ті часи, була слабо контрольована Держдума; Єльцин був авторитарною людиною, але він не міг контролювати Держдуму. Зеленський, формально, отримав таку ж позицію, як і Путін. В нього під контролем всі органи, всі гілки влади, можливо лише без ЗМІ. Путін контролює ще й ЗМІ, а Зеленський, на щастя, для України та українців, ні. Хоча є відчуття, що в цю сторону, на жаль, можуть бути якісь рухи.

А як, наприклад, в російській ситуації це все виглядало, от почав Путін концентрувати владу, а частина суспільства була категорично проти?

Справа в тому, що його зробило телебачення, до речі, як і Зеленського. Зеленськтй був шоуменом, йому було простіше, а Путіна довелось довго розкручувати. Йшло два паралельних процеси. Силовики влаштували, я в цьому практично не сумніваюсь і про це багато написано, під видом чеченців терористичні атаки у Москві, потім почалась "друга чеченська війна", або як правильно називають її чеченці ІІ російсько-чеченська війна, і на цьому фоні одразу підключили ЗМІ і почали ліпити образ "вождя народів", "захисника від злих терористів", "гаранта стабільності" і так далі. Саме телебачення, на фоні цих подій, провокацій зі сторони російських силовиків, створило з Путіна  цей образ і фактично привело його до влади. І в результаті, коли він прийшов до влади, то вирішив, що силовиків він і так контролює, що першим ділом він буде контролювати телебачення. Він провів зачистку - спочатку НТВ, потім забрав Березовського з ОРТ, хоча він тоді його і підтримував, але сприймав як ненадійного партнера. І він зачистив всі ЗМІ, а все решта в нього вже і так було, всі гілки влади, тож все почало працювати на нього. Це шлях до авторитаризму, який завершився фактично диктатурою.

Якщо вірити Назарбаєву, то можливо, відбудеться зустріч між Путіним і Зеленським віч-на-віч, ну, без врахування всіляких протокольних служб.

Я думаю, що Путін буде намагатись, він цього і не приховує, отримати від України якесь визнання, хоча б де-факто, анексії Криму. Не де-юре,  ясно, що не можливо, але  щоб Україна закрила на це очі, як, наприклад, Молдова це зробила із Придністров’ям, коли закрила очі на де-факто анексію Росією Придністров’я. Це - перше. Друге - по Донбасу буде інший сценарій. Донбас Путін до себе брати не хоче. Він йому абсолютно не потрібен, це – зайві витрати і неспокійний регіон. Йому це не потрібно. Він буде намагатись його вштовхнути в Україну на своїх умовах, на умовах того, що там фактично буде керувати Росія, а формально це буде у складі України. До того ж кордони цих піратських республік і Росії будуть прозорими, і між Україною і піратськими республіками теж прозорі. В результаті це буде як катетер, через який буде, звичайно, не фізрозчин вливатись, а отрута. Буде підриватись  політичний організм України і дестабілізуватись ситуація, бо кінцева ціль Путіна це не досягнення якось замирення, а знищення України як незалежної, суверенної країни, перетворення її, де-факто, в якусь російську напівколонію. Зеленський, як людина недосвідчена, не маючи  такого бандитсько-чекістського  бекграунда, як у Путіна, наївно думає, що зможе з Путіним про щось домовитись. А Путіну домовленості, що б якою мірою могли підходити Україні, непотрібні. Зеленський хоче миру, але боюсь що йому доведеться, тою чи іншою мірою, воювати чи конфліктувати з путінським Кремлем. Коли справа дійде до реальних домовленостей, виявиться, що Росія вимагає забагато від Зеленського і України, він на це не піде, тож буде нова хвиля конфронтації між Україною і Росією. Я думаю, що цим воно і завершиться.

 

новини партнерів

8 грудня, 2019 неділя

8 грудня, 2019 неділя

7 грудня, 2019 субота

Відео

Введіть слово, щоб почати