Чому ПАРЄ скасувала сьогоднішні дебати щодо України

Першою і найбільш очевидною причиною скасування сьогоднішніх дебатів є різнобій позицій всередині самого ЄС, ба більше – навіть всередині окремих політичних партій, як щодо ситуації в Україні, так і щодо подальшої долі антиросійських санкцій. З одного боку, частина членів ЄС, в числі яких Польща і Прибалтика, наполягає на підсиленні санкцій. Схожої позиції дотримуються США, думку яких в ЄС не можуть цілковито ігнорувати. З іншого боку, ультраліві популісти, котрі виграли вибори в Греції, наполягають – чи роблять вигляд, що наполягають – на скасуванні санкцій проти Росії. Переважна більшість європейських партій перебуває десь посередині між цими полярними позиціями, але для участі в дебатах позиції парламентарів повинні бути як мінімум уточнені і узгоджені всередині їхніх власних партій – плюс до того, ймовірне певне узгодження на національних рівнях.

Другою причиною, ймовірно, є закрита зустріч високого представника ЄС з питань зовнішньої політики і безпеки Федеріки Могеріні з генеральним секретарем НАТО Єнсом Столтенбергом, яка теж проходить сьогодні. Скоріше за все, значна частина європейських політичних сил хочуть знати про результати цієї зустрічі перед тим, як здійснювати публічну демонстрацію своєї позиції.

І ще одним непростим питанням, яке стоїть власне перед теперішнім керівництвом ПАРЄ, є необхідність сформувати і узгодити реакцію на позицію Росії, яка, схоже, не збирається відпускати Надію Савченко на сесію ПАРЄ. Від дієвості цієї реакції не в останню чергу залежить престиж організації. Недопуск російської делегації на бюро Парламентської Асамблеї Ради Європи – це звичайно болісний удар по російських амбіціях, але намір просто ігнорувати вимоги ПАРЄ щодо звільнення Савченко, який явно й неприховано демонструє російська сторона, вочевидь, заслуговує жорсткішої реакції, над якою і мусять подумати в ПАРЄ. В противному випадку, організація ризикує виставити себе у вигляді "клубу за інтересами", де політики обговорюють міжнародні новини, а не впливовим міжнародно-політичним інститутом. Подібні закиди на адресу ПАРЄ і без того вряди-годи звучать.

Тому скасування сьогоднішніх дебатів – це не наслідок браку інтересу до українських подій. Швидше навпаки – це наслідок бажання чи то краще підготуватись до вирішення важкого питання, чи то бажання парламентарів зняти з себе відповідальність, сховавшись за партійними ухвалами. І в тому, що на ПАРЄ чекають ще не одні дебати "з українського питання", сумніватись, на жаль, не доводиться.

При тому не слід забувати, що ані результати дебатів, ані навіть резолюція Парламентської асамблеї не є якимись виконавчими директивами негайної дії. Користуючись термінологією "вождя всіх часів і народів", ПАРЄ не підпорядковується жодна дивізія. В списку прямих повноважень організації, заснованої, до речі, після цюріхської промови Вінстона Черчілля, в котрій він закликав до створення "сполучених держав Європи" на зразок Сполучених Штатів Америки - лиш вибори Генерального секретаря Ради Європи та суддів Європейського суду з прав людини. Тому ПАРЄ у діяльності доводиться покладатися виключно на свій міжнародний авторитет.

І теперішні події можуть не тільки унаочнити ставлення різних європейських політичних сил до ситуації в Україні. Частково вони й продемонструють, наскільки чисельні європейські міжнародні організації здатні виконувати свої статутні завдання. Що може мати безпосередній вплив і на їхнє власне майбутнє.