Лесь Подерв'янський: Помруть вони, а ми будемо жити, і будемо веселими та щасливими

Про свою SMS оперу "Звірі", прем'єра якої відбудеться 28 лютого

Це така класична історія, як "Три мушкетери", всі ми знаємо, що їх насправді чотири. Що таке мушкетери – це п'янка, бійки, дівчата і раптом ці легковажні люди потрапляють в високу політику і власне нічого з цього доброго не виходить, власне і злого теж, але життя цікаве.

Теж саме в нас, у нас є кіт, ведмідь, білка і зайчик. От за їх німи пригодами ми будемо слідкувати.

Про те що робити, щоб не падати духом

Дійсно, давайте будемо робити тільки те, що будемо сумними, тривожними, дивитися телевізор, писати якусь дурню в Фейсбуку, покинемо малювати картини, писати тексти, ставити спектаклі – це якраз все те, що ворог від нас хоче. От і відповідь – треба займатися своєю справою.

Про те, що у нас відбувається

Відбувається процес народження. Він завжди не простий і часом болісний. Для мене очевидні такі речі, що ми зараз народжуємося, якщо ми народжуємося, то з когось ми беремо цю енергію, тому що Росія помирає. Це такі речі, про які писав Лао Дзи.

Про те, як співіснувати з Росією

Ми часто говоримо про те, що у них в голові. У них одночасно і Ленін в мавзолеї, і цар, і Дєнікін, і Дзержинський і ми думаємо, що вони шизофрєніки. Це не так, вони не шизофрєніки, це все послідовні і логічні речі. По великому рахунку Дєнікін, цар, Ленін, Сталін і всі інші – ніхто не відрізняється один від іншого, тому що всі вони російські імперіалісти і всі вони дбали про пригнічення інших народів і свого також. Але йому це подобається, русскій любіт. От і все, тут немає нічого дивного.

Так завжди було – це наш природній ворог і це погано для нас, а з іншого боку це добре, тому що він ніколи нам не дасть розслабитися і ми завжди будемо в хорошій спортивній формі, якщо ми хочемо вижити. І немає на то ради, тому що в нас немає нічого іншого, немає вибору – ми або виживемо або помремо, але для мене абсолютно ясно, що помруть вони, а ми будемо жити і будемо веселими і щасливими.

Про те чи змінилися українці

Позірно так. Але я не думаю, що можна змінитися в одну мить. Ми завжди були такими, просто ці риси характеру, вони, можливо, спали в нас і тут раптом прокинулись. І зараз вже нам всім не до сну.

Про те, що робити митцям

Людина, яка займається творчістю, чесно кажучи, про такі речі не думає. Просто робить те, чого не може не робити. Хіба я буду думати про щось таке, що ви кажете, коли я пишу текст чи картину, я просто це роблю, тому що я не можу цього не робити. 

І я не думаю, що нинішня ситуація вплинула на мою творчість. Просто тримати себе потрібно завжди в формі, щоб у тебе була енергія для творчості і все.

Про свою непотрібність у зоні АТО

В госпіталі я не був. Мені ближчі поїздки на фронт. Я був там. Чесно кажучи, в мене були такі висновки, що такі як я, не дуже там потрібні. Тому що їм потрібно щось ближче, наприклад, зараз на вскидку, - сестри Тельнюк. Це мої суб'єктивні враження. Зустрічі, звичайно, тепло пройшли. Але було таке враження, що їм не до мене.

Про нову книгу

Це не зовсім нова книга – це перевидання. Я забув в якому видавництві. Можливо, через місяць вона буде. Але там декілька речей, які не видавалися, будуть.

Про повернення до "совка"

Частково на Донбасі конфлікт "совка" і "не совка". Але ці люди не настільки пасіонарні, щоб підняти всю цю бучу і, безумовно, "совок" – "не совок", але це конфлікт з Росією. А Росія дуже легко, в порівнянні, наприклад, з 90-ми роками, коли вона втекла від "совка" частково, вона радісно повернулася назад, вілюячи хвостиком.

Про енергію для двох майданів

Це так робиться, що ніхто не знає, як воно робиться. Ми жили всі в "совку" і думали, що це назавжди, а він розвалився отак (клацнув пальцями, - Ред.) за три дні. Я пам'ятаю це чудово. Я ніколи не думав, що це буде так швидко. І воно так відбувається. Ніхто не може передбачити.

Про 90-ті

Що робили? Ну як і всі – бухали. Чи були на це гроші? Ну, на це вистачало завжди.

Про унікальність українського народу

У мене немає жодних сумнівів щодо українського народу. Він вже показав на що він здатний. Я не думаю, що ще якийсь народ здатний створити так з нічого армію. Так що, за український народ можна бути спокійним.

Про те, куди спрямовувати зусилля

Я не можу цього знати. Я не можу бути Касандрою або великим вчителем, я їм не є.

Про мексиканські серіали

Я не гребую нічим. Я можу подивитися навіть мексиканський серіал і знайти в ньому щось цікаве.

Про творчу забудькуватість

А я нічого не пам'ятаю, я коли їх (твори, - Ред.) запишу, вони в мене вилазять з голови повністю.

Про Януковича і його реальність

Це уособлення якогось "жлободрома". Я навіть і не ходив туди в його маєток, тому що я приблизно знаю, що там є. Я знаю ці будинки, нічого цікавого. Після цього хочеться блювати, а я тонка людина. На мене це погано діє, коли я бачу такий несмак.

Про письменників Революції

Та я не те, що письменник, я взагалі займаюся іншим в житті, але інколи пишу, бо вмію це робити. А в мене ніколи не виходило писати одразу, як наприклад, в журналі пишуть фельєтоністи. Я цього не вмію, мені це не цікаво. Всі події мають відстоятися, якось як добрий борщ – він добрий на другий-третій день і тоді щось з нього вийде. Зараз по-гарячому – не знаю кого можна виокремити.

Про особистостей, яких народила Революція

Я думаю, що вони всі непересічні і цікаві люди, але я нікого з них близько не знаю. Тому я не можу стверджувати. Ну так ззовні побачив по телевізору. Безумовно, кожна революція пхає на гору найбільших пассіонаріїв. У нас схожа ситуація з Францією, тому що у Франції відбувалося буквально теж саме – революція, потім війна. Єдина різниця між нами і Францією те, що проти Франції був весь світ, вся Європа, а тут навпаки – весь світ за нас. Але тут, правда, маленька деталь, - в них був Бонапарт.