За що Китай має дякувати українцям

Азіатське турне першого заступника помічника держсекретаря США у справах Європи і Євразії Пола Джонса виглядає логічним продовженням американської зовнішньої політики. Посадовець, котрий побував в Японії і впродовж тижня планує відвідати Китай і Південну Корею, має намір як мінімум перевірити можливість залучити країни регіону до повномасштабних санкцій проти Росії.

У статті для Nikkei дипломат заявив, що "зараз найважливіше згуртувати міжнародну спільноту навколо позиції G7 з питання про санкції”. Він дав зрозуміти, що проводить цю роботу напередодні майбутніх важливих багатосторонніх заходів, включаючи саміт Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва в Пекіні і самміт G20 в австралійському Брісбені.

Відносно невисокий ранг дипломата – як для масштабу місії – говорить про те, що Вашингтон не впевнений у результатах зустрічі. Власне, „не впевнений” – це достатньо м’яке формулювання. Хоча б тому, що дві з трьох країн достатньо чітко озвучили свою позицію стосовно санкцій. Якщо Японія їх однозначно підтримає (власне, вже й теперішні санкції Японії не надто відстають від G7), то Китай, вочевидь, залишиться на своїй позиції. Принаймні, в офіційних розмовах з російськими посадовцями.

Ще на початку жовтня віце-прем'єр Держради КНР Ван Ян заявив в Сочі, що Китай виступає рішуче проти західних санкцій відносно Росії і вважає таку політику помилковою.

Цю позицію китайське міністерство закордонних справ вустами офіційного представника Хуа Чуньін поспішило підтвердити для російських ЗМІ буквально за лічені години після матеріалу Пола Джонса.

Натомість Полу Джонсу в Пекіні повідомили, що „Китай теж не задоволений діями Росії”.

Подібне розходження офіційної позиції в залежності від національної приналежності співрозмовника, наштовхує на думку, що своєрідні санкції проти Росії Китай, безумовно, введе. І вони обіцяють бути надзвичайно прибутковими для Китаю – на відміну від американських чи європейських. Хоча при тому – нітрохи не менш збитковими для Росії.

Політику подібних „санкцій” китайці вже випробували. Наприклад, на початку жовтня китайські банки фактично відмовились кредитувати російські компанії.

"Якщо ви розраховуєте на те, що ми почнемо проводити всі ті операції, які європейські та американські банки вже проводити не можуть, то ви помиляєтесь", - заявив тоді представник Банку Китаю у Москві. "Ми хочемо розвивати бізнес у Росії, але ми також маємо враховувати і ризики", - додав він.

Проте минуло менше тижня – і Зовнішекономбанк, ВТБ і Россельхозбанк відкрили нові кредитні лінії в китайському Ексімбанку, на суму в 2 мільярди доларів. Про відсоткову ставку історія скромно мовчить.

Китайські банки, скоріше за все, і далі даватимуть кредити російським компаніям – але на коротший термін і під далеко вищі відсотки. Додавши до того, що при тому вони роблять надзвичайно дружній жест, вкладаючись у країну, якій загрожують жорсткі економічні санкції багатьох найбагатших держав світу. Фрази про „дружній жест” навіть будуть старанно повторені російськими ЗМІ

Аналогічною виглядає історія з газовим бізнесом між РФ та Китаєм. Що 25 мільярдів авансових виплат за газ на будівництво „Сили Сибіру”, які „зависли у повітрі” ще в кінці вересня, що настійлива пропозиція китайських товаришів „Газпрому” проінвестувати будівництво продовження „Сили Сибіру” вже й на китайській території – все це свідчить про те, що росіян змусять викласти на вівтар міжнародної співпраці все, що вони можуть. Або навіть трошки більше.

Схоже, що „велика російсько-китайська дружба” ляже на економіку РФ тягарем не надто легшим, ніж велика гонка озброєнь, яка призвела свого часу до „найбільшої геополітичної катастрофи ХХ століття”, як бачив історичні події теперішній правитель Росії.  

В сухому залишку, відмова Китаю від реальних економічних санкцій проти РФ грає ніби то й проти інтересів України, зацікавленої в тому, щоб у Кремля по швидше скінчились гроші на фінансування чергових військових авантюр.

Проте з іншого боку – співпраця з Китаєм, ця „велика путінська мрія”, може поглинути не менше коштів, ніж західні санкції. Просто перемістивши ці кошти з Москви в Пекін. Що теж мало б допомогти Києву. А що при тому у виграші залишиться Піднебесна – так не дарма ж їхні чиновники вивчають "Мистецтво війни" Сунь-Цзи...