Чи можна жінкам ходити в храм у штанях та без хустки: що насправді прописано в Святому Письмі. Пояснення від ПЦУ

У наш час, коли теми толерантності та дотримання традицій відіграють важливу роль, з’ясування правил щодо одягу в церковних обрядах стає особливо актуальним. Традиція ходити жінкам до храму з покритою головою та в довгих спідницях відома українцям із давніх-давен, але чи мають ці правила насправді під собою підґрунтя?

Ми часто чуємо про особливий дрес-код для відвідування церкви, хоча це зумовлено більше правилами поваги, пристойності та добропорядності, яких дотримуються віряни. Однак усім відома й низка міфічних заборон, зокрема носіння штанів для жінок. Дати остаточну відповідь та поставити крапку в цьому питанні, спираючись на основи біблійного тлумачення та історичний контекст, змогли в пресслужбі ПЦУ.

Чи можна жінкам заходити в храм у штанях і без хустки?

Жодна з православних церков світу, за винятком МП, не забороняє жінкам у штанях відвідувати храми. У Православній церкві України важливе значення має дотримання традицій, але основним є не форма одягу, а духовні прагнення та потреби кожної людини.

У ПЦУ пояснюють, що міф про жінок у штанях, найімовірніше, виник із неправильного тлумачення Святого Писання. "Найчастіше в контексті такої "заборони" посилаються на рядки зі Старого Завіту:

"На жінці не повинно бути чоловічого одягу, і чоловік не повинен вдягатися в жіноче вбрання, бо мерзенний перед Господом Богом твоїм усякий, що робить це" (Втор. 22: 5). Але чи про жіночі брюки йшлося у тих рядках?" - йдеться в повідомленні.

В історичному та релігійному контексті одяг жінок і чоловіків мав свої особливості, а про заборону носіння штанів як частини жіночого гардероба нічого не сказано ні в Старому, ні в Новому Завітах. Біблійна енциклопедія Брокгауза містить також такі рядки:

"Жіночий одяг був схожий на чоловічий, але все ж мав деякі відмінності… Одяг жінок був довший і ширший від чоловічого, і, ймовірно, виготовлявся з більш тонких тканин; верхній одяг мав рукави до зап'ясть. Жінки також носили пояси та плащі".

Це свідчить про те, що стародавні жіночі та чоловічі елементи гардероба були схожі за формою, але мали деякі відмінності у деталях. У цьому уривку важливим є не так форма одягу, а наголошення на встановленій природній відмінності статей. Біблія звертає увагу на внутрішню красу та духовні цінності, які переважають над зовнішнім виглядом.

Фото: bogoslov.kharkov.ua

Крім того, важливо не забувати, що з огляду на багаторічну історію людства складно чітко диференціювати, де цілковито чоловічий, а де жіночий одяг. Динамічний розвиток суспільства та глобалізація зробила ці межі все більше розмитими, сьогодні деякі елементи одягу можуть бути сприйняті різними людьми по-різному, незалежно від їхньої статі. Так, кілт є предметом національного шотландського чоловічого одягу та має вигляд спідниці. А хітон, який є традиційною сорочкою, вважається елементом нижнього одягу як жінок, так і чоловіків, та навіть згаданий у Святому Письмі.

Одяг не має розглядатися як об’єкт для судження чи покарання. Відмовляючись від міфу про жінок у брюках, ми зосереджуємося на справжній духовності та любові до ближнього. Українська церква відкрита для всіх – незалежно від статі чи форми одягу, зазначають у ПЦУ. Це місце зустрічі з Богом, де кожен може відчути Його присутність і знайти духовну рівновагу.

У 2023 році на своїй сторінці у фейсбук митрополит Епіфаній також написав про те, що храми відкриті для всіх жінок, незалежно від того, як вони одягнені та який соціальний статус мають. Головна ідея полягає в тому, що церкви мають бути місцями молитви та єднання з Богом для всіх віруючих без винятку.

"Усіх – і чоловіків, і жінок – ми раді бачити у наших храмах завжди. І чи будуть то жінки з покритою чи непокритою головою, одягнені в спідницю чи в штани, заміжні чи розведені, з дітьми чи без, в будь-який день календаря – храми Православної церкви України завжди відкриті для наших вірянок у їхніх духовних потребах, аби стати місцем молитви та єднання з Господом", - йдеться у тексті.

На підтримку цих слів виступив і представник пресслужби ПЦУ протоієрей Михайло Омельян. У матеріалі "УП. Життя" він пояснив також, чи потрібно носити жінці хустку в храмі:

"Для Православної церкви України важливою є кожна людина, яка приходить до Господа. Варто зазначити, що хустка на голові жінки не є основною ознакою побожності людини. Тож ми не повинні зустрічати людину за її зовнішнім виглядом, сварити чи осуджувати за це, особливо, якщо людина вперше у храмі".

Схожу думку виражає також ієрей Ігор Яворський:

"Церковна традиція" неприйняття жіночих брюк та обов'язкового носіння хусточки існує тільки в церквах на території колишнього Радянського Союзу. У православних церквах інших країн світу про неї нічого не знають"

Про це пише видання Главком. 

Звідки пішла заборона на носіння штанів та традиція покривати голову?

Традиція покривати голову та вдягати спідницю має більше не православне походження, а є культурною традицією, адже бере своє коріння у давніх звичаях. Покриття голови жінок мало різноманітні значення залежно від епохи, культури та соціального контексту.

У давні часи в багатьох суспільствах Середземномор'я та Близького Сходу покриття голови вказувало на соціальний статус жінки. Наприклад, у певних культурах це може бути ознакою того, що жінка одружена. В інших випадках це було способом вираження скромності або покори перед суспільними нормами.

Хоча ці традиції могли відображати культурні звичаї та соціальні норми, вони інтегрувалися в релігійну практику пізніше. Ця традиція до нас прийшла також із давніх часів, коли покриття голови жінками мало символічне значення, що пов'язане зі скромністю, покорою одруженої жінки перед своїм чоловіком.

Фото: Православна церква України

У матеріалі "Релігійна правда" релігієзнавець Дмитро Горєвой пояснив, що питання носіння хустки більше стосується культурних аспектів, а не православних правил.

"У новозавітні часи всі порядні пані одягали хустки на людях, бо так було прийнято. Без хусток ходили хіба діти, повії та рабині".

Експерт також додав, що правила і стандарти, які існували для жінок у давні часи, не можна безпосередньо і механічно застосовувати до сучасних жінок. Релігієзнавець вказує на те, що соціокультурні умови значно змінилися за цей час, потреби та контекст сучасного життя вимагають більш адаптивного та відкритого підходу до інтерпретації традиційних норм і звичаїв.

Щодо вибору спідниці, це теж відображає культурні звичаї та ідеали скромності. Тобто віряни мають носити той одяг, що відображає повагу до священного місця та духовних цінностей.

"Церковний дрес-код - це не набір дозволеного та забороненого, а перш за все питання смаку, доцільності та коректності", - зазначає експерт.

Крім того, походження деяких правил могло відбутись під впливом традицій стародавнього світу Греції, Риму та Візантії, де головний убір мав велике значення. Так, покривання голови мало практичне значення та захищало людей від погодних умов, зокрема від палкого сонця.

Історій, легенд та припущень досить багато, але потрібно також керуватись сучасними нормами та тенденціями. Тому вирішувати, в чому піти до церкви, чи це буде спідниця, чи штани, ви маєте право самостійно. Єдине застереження стосується того, що під час відвідування храму чи богослужінь у церквах ми маємо виявляти повагу, дотримуючись відповідних норм одягу та поведінки, які відповідають духовному характеру подій.

Нехай наші серця будуть відкритими для внутрішньої краси та доброти, а не судження за зовнішнім. Пам’ятаймо, що Бог оцінює не оболонку, а душу та наміри.