Марк Фейгін: В реалізації кремлівського плану щодо України ключову роль відіграватиме Козак

Є вже чітка стратегія, яка увиразнилась, йдеться про стратегію Кремля, так званий "softpower"-  м’яке пожирання України зсередини. Зрештою не дарма зараз відбувались зустрічі між т.з.в. представниками українського та російського парламентів.

Дивіться, Медведчук буквально після саміту 9 грудня в Парижі, зустрічався з Путіним, і більше того, був присутнім на неформальній зустрічі голів СНД, ніби то як майже  рівний. Більше того, він виступив з ініціативою створення якоїсь міжпарламентської групи між Росією, Україною, Німеччиною та Францією, тобто учасників Нормандського формату. Це  така політична протоструктура, яка збиратиме союзників цього Нормандського політичного формату, аби легітимізувати позицію Медведчука, а його план ви ж чули. Де-факто, це перехід до конфедерації, де Донбас стає якимось самостійним суб’єктом, який контролюється з Москви; маріонетковий суб’єкт, який одночасно буде частиною України. Якщо на цей варіант погодяться, то план Медведчука може і зреалізуватись, а план Медведчука це план Кремля. Тож всі нюанси, що там йде внутрішньо-апаратна боротьба між Медведчуком, Сурковим, частково Козаком, але ж це все апаратні питання, стратегія в них єдина – перехід України під контроль Кремля через федералізацію, децентралізацію, конфедералізацію. Це все слова, а суть цього процесу саме така. Я думаю, що Україна скоріше програла в цих переговорах, і перш за все через те, що відбулось імплементування  плану Штайнмаєра, про який велись дискусії. А навіщо ж було дискутувати, якщо підписали документ,  фактично на рівні голів держав, що закріплює в юридичних паперах зобов’язання України щодо плану Штайнмаєра. Що стосується газових перемовин, то для Москви це завжди був найважливіший інструмент. Скільки українських урядів зламалось на газових угодах. Чому? Бо це корупційна історія. Це завжди гроші, величезні гроші і на цьому ламались українські уряди, саме на газі. 

А як ви думаєте, яка буде роль у цих всіх процесах російського віце-прем’єра Козака? У нас зазвичай говорять, - "Сурков те, Сурков – се", - але ми бачимо як Козак займається вирішенням конкретних проблем, зокрема по газу. Він навіть заявив, що виплата Україні 3 млрд, це «лише крапля в морі»  і можна цим не перейматись. А з  іншого боку ми знаємо, що він активно сприяв, чи намагався впровадити свій план федералізації Молдови.

По-перше, слід сказати, хто такий Козак. Козак це достатньо близько розташована до Путіна персона, виходець із Петербургу, юрист, дуже не дурна людина. Свого часу Путін, коли  очолив російський уряд, доручив йому підчистити всі свої хвости по Петербургу. Козак -  людина для Путіна наддовірена. Путін не доручить подібні речі людині, який би він не довіряв повністю. Інша справа, що на український напрям в Росії призначена якась кількість людей самим Путіним, для того, аби диверсифікувати цю діяльність, аби не віддавати повністю всі повноваження Козаку чи Суркову, Медведчуку чи ще комусь. Все це зроблено навмисно. Якраз таки Козак займається питаннями економічними та стратегічними у політичному плані, такими як газові питання. Ними не займається Сурков, їх курує Козак наряду із "Газпромом"  і Міллером, водночас Козак займається питаннями і дорученнями з федералізації, відносинам з Молдовою і її новим урядом, який прихильний до Москви.  Я думаю, плани з федералізації, з залучення ресурсів для того, аби змінити державний устрій і Молдови, і України, не випадково доручені Козаку, бо у нього є досвід роботи подібного штибу. Молдовою він давно займається, дуже  давно, вже півтора десятиріччя.  До речі, нагадаю вам, що і Білоруссю починав займатись його партнер Бабич, котрий був послом в Білорусі, і ми бачимо, що попри те, що Лукашенко домовився що б Бабича прибрали, оскільки він є вихідцем із спецслужб, він вже здійснював операцію по аншлюсу Білорусі. Тож вони працюють в парі, Козак і Бабич, який тепер заcтупник міністра в російському уряді і, я думаю, відносно України розробляють схожий план, можливо не до деталей, але схожий на білоруський. Тож я думаю, що Козак гратиме ключову роль в реалізації цього плану. Ви правильно кажете, що це «softpower», але набагато хитрішій, ніж Україна може собі уявити. Вони діють достатньо послідовно і хитро. Політичною частиною більше займається Сурков, поки що у будь-якому разі, він намагається приписати собі у здобутки поразку Порошенка і приходу до влади Зеленського. Хоча я думаю, що там була багатосегментна робота, в яку було залучено набагато більше сил, а не тільки управління, що курує Сурков, з прикордонної  співпраці і так далі.  Я думаю, що слід остерігатись діяльності Козака, так само як і діяльності Медведчука, чи сурковських структур на території України.

Наскільки я розумію Путін потребує символічної крові. Тобто йдеться не лише про бабло, йдеться не лише про реальне блокування українських інтересів, і навіть не лише про внутрішнє знищення чи демонтаж української держави. В мене є таке відчуття, що Путін ще й намагається помститись Україні, як би це ірраціонально не звучало. Всі ті дивні кримінальні справи проти Порошенка, проти волонтерів і так далі, повинні або спровокувати ситуацію в Україні, або просто потішити російського президента.

Дивіться, що виходить. Москві, Кремлю, Путіну вигідний слабкий президент України Зеленський. Він йому вигідний, але чомусь в Україні я часто читаю і бачу, що навпаки Зеленський, як сильний президент з величезний рівнем довіри чи рейтингом, вигідний Москві.  "Люди ж не виходять масово, мільйонами, проти ринку землі чи формули Штайнмаєра - значить вони підтримують політику президента Зеленського", - і  от у цій ілюзії багато хто в Україні перебуває, і мені здається, що й офіс президента Зеленського теж. Так от,  Москві вигідний слабкий Зеленський. Чим більше його провокують на дії у зовнішньому контурі, на якусь здачу позицій України, цю пресловуту капітуляцію, тим сильніше це викликає внутрішні протиріччя і протести в самій Україні. І тоді Зеленський, гублячи у рейтингу, стає таким самим нестійким як його попередник Порошенко. Я нагадаю, що Порошенко також починав з достатньо серйозного рейтингу підтримки. Він виграв у першому турі, навіть не у другому, і мав величезну підтримку, але на тлі  подій 2014 року, його підтримка постійно падала і він давав чимало приводів для її падіння, але ідеальним став період, коли його підтримка знизилась дуже сильно і коли він став нестійким президентом. Того самого буде прагнути і Путін, не купляючи опозицію відносно Зеленського, а радше творячи умови, на які Зеленський вимушений піти, аби зберігати високий рейтинг довіри. Для цього йому слід зупинити війну, а без втрат припинити її він не може, і йому це не дозволить, в тому числі, Путін. А це означає, що він губитиме рейтинг. А що стосується цих кримінальних справ в Україні…

Ну це просто якесь "басманне правосуддя". Це просто на голову не налазить.

Це дивно. Це дуже дивно виглядає. Як на мене це питання більшою мірою внутрішнє. От візьміть вбивство Шеремета, інші кейси, такі мстиві кейси, мені здається, що тут сама влада в Україні не розуміє, як себе поводити. Вона намагається виконати свої обіцянки перед виборцями, розслідувати вбивство Шеремета, посадити оточення Порошенка і заради цієї мети вони готові форсувати ситуацію сумнівними доказами, сумнівними звинуваченнями, підозрами і так далі.  Звинувачувати Порошенка в тому, що він вчинив державний злочин, приймав не ті рішення стосовне керченської ситуації з моряками чи підписанням Мінських угод - це виглядає просто безумством. Якби це були звинувачення в корупції і вони були б чимось вагомо обґрунтовані, можна було б хоч якось сприймати, - ну добре давайте розбиратись, - але звинувачувати, що людина свідомо хотіла порушити інтереси української національної безпеки, у випадку Мінських угод чи ситуації з моряками у Керченській протоці - це виглядає абсолютне божевілля. Саме такими кримінальними справами, а не щодо корупції, українське керівництво і може підірвати довіру до себе на Заході, тому, що Захід у таких справах дуже добре розуміється  і точно не поведеться на обвинувачення такого роду.

Таке враження, що хтось підшіптує  Зеленському: "давай, газуй", - а він бере лопату  і копає під собою яму.

Я думаю, що оточення там різноманітне. Це починаючи від його офісу і закінчуючи Портновим. Там маса людей. Так, хочуть чимшвидше посадити Порошенка, але для цього потрібне бодай повноцінне слідство, а не таке, коли прослушки виявляють, як справи вирішують  договорняками  "хто, як, кого і куди". Тобто намагаються форсувати події, контролювати судові рішення. Це ніколи  нікого не переконає. Україна, все ж таки, не зважаючи, що тут може і присутнє "басманне правосуддя", але у вас нема "басманної влади", немає "басманної опозиції", а це дуже важливо для "басманного правосуддя", коли все контролюється, як у Москві. Саме тому так в Україні не вийде. Тож я думаю, якщо, наприклад, того ж Порошенка притягнуть до кримінальної відповідальності і суд вирішуватиме, чи брати його під варту за звинуваченням, що він керувався інтересами проти національної безпеки у випадку з Керченською протокою, затриманням моряків, або, наприклад, в ситуації з Мінськими домовленостями, то я вас запевняю, що це призведе до багато гірших наслідків для Зеленського і, в першу чергу на Заході, ніж коли б він просто нічого не робив, "плюнув"на Порошенка та сказав: "Що було - то було. Забудемо все це".