"Вони спрямовують TIRи на протестувальників". Чи допомагає поліція водіям, які блокують польсько-український кордон?

Еспресо наводить передрук статті Wyborcza.

Фото: Getty Images

Під час зустрічі Сікорського із главою української дипломатії Дмитром Кулебою відчувалося, що атмосфера була прохолодною. А заяви заступника міністра Міхала Колодзейчака викликали зі сторони українців ще більше охолодження.

На початку року Росія атакувала Україну з подвійною силою, одна ракета залетіла на територію Польщі і повернулася через три хвилини назад до сусіда, щоб вразити заплановану ціль. Атака відбулася із заходу, ніби підкреслюючи, що жодна ділянка українського кордону не є безпечною, а українцям загрожують руйнування і смерть звідусіль.

Те, що саме такою була мета росіян, підтвердив голова Бюро національної безпеки Польщі Яцек Сєвєра. Він розцінив інцидент як російську провокацію, оскільки "важко припустити, що 40 кілометрів прольоту від кордону Республіки Польща були випадковими". А українська протиповітряна оборона налаштована на знищення цілей зі сходу і півночі, а не із заходу.

Після ракетної атаки на Київ і Харків 2 січня міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський написав: "Ми повинні відповісти на останню атаку на Україну мовою, яку розуміє Путін: посилення санкцій, щоб він не міг виробляти нову зброю з контрабандних компонентів, і надання Києву ракет дальнього радіусу дії для знищення його пускових установок і командних центрів".

Рішуче та відповідно до політики уряду Коаліції від 15 жовтня щодо війни в Україні. На засіданні Європейської Ради (14-15 грудня) прем'єр-міністр Дональд Туск підтримав початок переговорів з Україною та Молдовою про вступ до ЄС, а міністр Сікорський здійснив свій перший закордонний візит до Києва.

Однак ці важливі жести не змінили у цілому поганого стану польсько-українських відносин. Адже вони залежать від вирішення питання блокування кордону для руху вантажівок, яке триває з 6 листопада, і кінця-краю йому не видно. Організаторам протесту дозволили продовжити акцію до березня, а фермерам з підкарпатського села Ошукана, які блокують перехід Медика, – до лютого. Хоча в суботу вони призупинили свій протест, тимчасовий стан на кордоні з Україною перетворюється на перманентну ситуацію. 

Сікорський доручив переговори щодо кордону та транспорту заступникам міністрів

На спільній прес-конференції Сікорського та глави української дипломатії Дмитра Кулеби відчувалося, що атмосфера переговорів була прохолодною. Польський міністр запевнив у своїй підтримці України та її європейських прагнень, але переклав питання блокування кордону на переговори заступників міністрів інфраструктури та сільського господарства, яких він взяв із собою. Його український колега політичні запевнення вислухав, але залишився непохитним: блокування має бути припинено якнайшвидше.

Після переговорів польських заступників міністрів з українськими колегами міністр інфраструктури Даріуш Климчак (PSL) оцінив їхні результати як обнадійливі, оскільки українці погодилися на низку рішень, про які досі не було й мови. А під час переговорів з організаторами протестів 23 грудня Клімчак запевнив, що уряд доб'ється перегляду торговельної угоди між Україною та ЄС щодо скасування ліцензій для українських перевізників. Тобто головна вимога протестувальників буде виконана.

Складність полягає в тому, що переговори про скасування дозволів можуть розпочатися не раніше березня, коли в ЄС розпочнуться дискусії про продовження "маршрутів солідарності" з Україною на наступний період.  Це означає, що влада дозволить блокуванню тривати щонайменше до весни. І так вважають також його організатори, які похвалили нову польську владу за розуміння ситуації і заявили, що м'яч у питанні видачі дозволів перебуває на полі Євросоюзу та України. Відтак вони не мають наміру припиняти блокування.

На початку грудня ситуацію на кордоні України з Польщею, Словаччиною та Угорщиною обговорювала Європейська транспортна рада. Із позицією Польщі, яку представив уряд Моравецького, гостро полемізувала комісарка ЄС з питань транспорту Адіна-Йоана Велян. "Чинна угода, – переконувала вона, – про автомобільні перевезення з Україною врешті є частиною "маршрутів солідарності". Ми не можемо повернутися до дозволів. Я можу уявити, скільки їх видадуть Польща, Словаччина та Угорщина, позаяк ці країни вже не сприймають присутність українців на нашому ринку".

Чи зміниться ця позиція до березня? Малоймовірно, оскільки війна на виснаження, у яку перейшла російська агресія, підвищила важливість "шляхів солідарності" для оборони України та виживання її економіки.

Вимога перевізників: заборонити українцям відкривати бізнес

Окрім повернення дозволів для українців, організатори блокування вимагають: заборону на створення транспортних компаній українцями (навіть, якщо вони мають польське громадянство); скасування системи електронної черги на українській стороні для польських вантажівок; спеціальні переходи для порожніх вантажівок, які повертаються з України, та включення польських перевізників до системи "Шлях" – спрощеного способу перетину кордону на українській стороні; припинення практики каботажу з боку українських перевізників.

Навіть двотижневий міністр інфраструктури у квазіновому грудневому уряді Моравецького визнав, що випадки каботажу є поодинокими, а система контролю українських TIR працює добре.

Під час переговорів міністерство інфраструктури України погодилося на використання двох пунктів пропуску для повернення порожніх вантажівок із застереженням, що це тимчасове рішення. Таке застереження було зроблено з двох причин: фактична перевага польських перевізників над компаніями з інших країн-членів ЄС та небажання скасовувати електронну чергу, яку українці справедливо вважають своїм здобутком.

Із початком російської агресії проти України 24 лютого 2022 року та блокади Росією морських портів кількість вантажних перевезень автомобільним транспортом зросла на 300%. Кожен, хто перетинав кордон у 2022 році, пам'ятає величезні черги – по 5-7 днів – з TIRів, що стояли на узбіччях доріг без жодних умов для водіїв. Тепер це змінилося, оскільки транспортні засоби очікують на спеціальних стоянках, наприклад, біля гіпермаркетів, АЗС та логістичних центрів. Для водіїв це величезний прогрес.

Варто зазначити, що систему електронної черги Польща запровадила у 2022 році, щоб вирішити гігантські проблеми з перетином кордону транспортними засобами з гуманітарною допомогою. І хоча система запрацювала, наразі вантажівки стоять у багатокілометрових чергах на польській стороні.

Польща втратила десятки мільйонів євро через протест перевізників

Блокування кордону вдарило по польській економіці та послабило державну безпеку. У 2022 році польський експорт до України зріс на 37% (загалом на 10 мільярдів доларів), а за перші три квартали 2023 року – ще на 25%. Україна стала восьмим експортним ринком із серйозним позитивним сальдо для польської торгівлі  – 3 мільярди доларів. Тобто Польща заробляє, а не втрачає на торгівлі з країною, яка бореться з російською агресією. Серед іншого, заробляє завдяки зростанню на 300% кількості перевезень між нашими країнами.

Збитки, які протест завдав польській економіці, ніхто не підраховував, як повідомив міністр Климчак. Однак, враховуючи тривалість блокування, можна припустити, що вони мають вимірюватися десятками мільйонів євро.

Коли зміна влади в Польщі ставала очевидною, голова гміни Дорогуськ Войцех Сава розпустив акцію протесту перевізників (11 грудня), мотивуючи це двома причинами. Перша – загроза майну значного розміру через дуже довгу тривалість протесту і сигнали від підприємців, "чий бізнес базується на обміні товарами або послугами з Україною, про певне зменшення їхніх доходів". Друга причина – "блокування дорожнього руху".

Люблінський воєводський суд, до якого звернулися організатори блокування, відкинув ці аргументи, заявивши, що "такий вид протесту є єдиною юридично дозволеною формою тиску на державну владу". Суд додав, що, "можливо, проблема буде вирішена новою владою, але поки що протестувальникам не було представлено жодного рішення".

У призмі суду немає війни в Україні, немає права ЄС та угод, підписаних Польщею. Не існує економічного розрахунку, турботи про спільне благо, немає адекватної відповідності задекларованих цілей можливостям їх досягнення. Важливо лише те, що протестувальникам не дали "жодного рішення".

Протестувальників налічується 70 на 4 переходах. Чи допомагає їм держава з блокуванням?

Секрет блокади полягає в тому, що її фактичними виконавцями є державні служби. Протестувальники, попри гучні назви своїх об'єднань, налічують загалом 30-70 осіб на чотирьох прикордонних переходах. Кількість більш ніж мізерна, якщо врахувати, що черги перед переходами розтягнулися на 50-70 км, у них одночасно стоять до 6 тисяч вантажівок, а тривалість очікування на перетин кордону становить 6-12 днів.

Більш "вражаючими" були лише цифри участі словацьких перевізників у листопадовому "протесті солідарності з перевізниками в Польщі" - основний пункт перетину кордону з Україною на чотири дні заблокували чотири людини. Словацька влада, ймовірно, вирішила, що немає сенсу продовжувати ганебну виставу, і припинила "протест перевізників".

У Польщі вистава триває на повну, оскільки нестачу кадрів у протестувальників заповнюють державні служби. Поліцейські патрульні машини перекривають дороги для інших TIR, оскільки за годину дозволяють проїхати одній або трьом вантажівкам. Організатори блокування заявили, що пропускатимуть військові та гуманітарні вантажі. Тому співробітники поліції спрямовують ТIRи до протестувальників, щоб ті перевірили вантаж. А ті своєю чергою або визнають, що щось слугує потребам української армії, або ні.

Одна із найбільших волонтерських організацій, що працює з українськими військовими, забила на сполох щодо безпілотників, які впродовж двох тижнів стирчали на кордоні з Польщею. Своєю чергою один із лідерів блокувальників опублікував на своїй сторінці в соцмережі фотографію накритого брезентом човна, стверджуючи, що це яхта одного з українських політиків. Швидко з'ясувалося, що це патрульний катер з програми військово-морської допомоги США Україні. "Ми помилково прочитали документи", – повідомив протестуючий перевізник.

Друг запитав мене, чи правда, що протестувальники блокують військові та гуманітарні вантажі. "А чому, – запитав я у відповідь, – ти взагалі не поцікавився правовою підставою, на якій сторонні люди оглядають вантажівки, що везуть допомогу для воюючої України? Невже в Польщі закон перестав діяти, а поліція, митниця і прикордонна служба втратили свої повноваження? Їхні функції передані "протестним комітетам"?"

Чи ж би, іронізував я, між військовою базою побіля аеропорту в Ясьонці під Жешувом, головним центром західних поставок для української армії, і кордоном з Україною утворилися Дикі Поля, де кожен робить, що йому заманеться? А необхідність зміцнення східного флангу НАТО – це лише австрійські балачки, бо Польщі не загрожує ніяка небезпека з боку Росії?

Росіянам вигідне блокування польсько-українського кордону

Я згадую про питання безпеки з трьох причин.

Для російської розвідки інформація про кількість, дальність і транспортні маршрути західної допомоги Україні є безцінною. Адже вона дає можливість їм більш точно визначати цілі для атаки ракетами та дронами. І завдяки протесту, організованому активістами "Конфедерації" на початку листопада, такої інформації, хоча б у соціальних мережах, стало чимало. Наслідки вже можна побачити на прикладі атак на заході України.

Друга причина полягає в тому, щоб випробувати, як можна перекрити способи блокування основних євросоюзівських "маршрутів солідарності" з Україною. Після 6 листопада Кремль знає, що для того, щоб польсько-український кордон завмер, не потрібно докладати особливих зусиль. Достатньо кількох десятків людей, патріотичних гасел і крику про польську несправедливість, спричинену допомогою українцям.

Третя причина – це необхідність максимально мобілізувати українське суспільство, підтримати його волю до боротьби і готовність іти на фронт. Цивільне населення має бути готовим пережити збільшення кількості атак на міста та об'єкти критичної інфраструктури, а також звикнути до усвідомлення того, що війна може затягнутися на довгі роки. Елементом виживання є підтримка Заходу і забезпечення умов для відносно нормального функціонування внутрішньої економіки.

Завдяки масштабній допомозі, яку поляки надали на початку війни, Польща стала для українців своєрідним еталоном ставлення Заходу. Сьогодні від цих настроїв залишилося небагато. Для української економіки та оборони втрати від польського блокування є величезними. У листопаді державний бюджет недоотримав 9,5 мільярда гривень (1 мільярд злотих) митних платежів, а за даними українського міністерства інфраструктури, транспортні компанії втрачають 1 мільйон гривень (110 тисяч злотих) за один день простою вантажівок.

Через блокування український ВВП у 2023 році зменшиться на 1%, що означає втрати не лише в економічному плані, але й для національної оборони, оскільки українці покривають витрати на армію з власного бюджету. Соціальні та зарплатні видатки бюджетної сфери регулюються за рахунок західної фінансової допомоги. Окрім того, українські планувальники з генерального штабу вже визнали, що західний кордон є перешкодою, а не опорою для постачання армії і підтримки економіки в цілому. З іншого боку, для Росії ситуація на польсько-українському кордоні є важливим активом у її зусиллях, спрямованих на те, щоб поставити Україну на коліна.

Заяви Міхала Колодзейчака викликали зі сторони українців ще більше охолодження

Фундаментальна причина блокування кордону – політична. Завоювати голоси виборців у сільській місцевості та малих містах (у чому були зацікавлені всі парламентські фракції), покласти край "бандеризації польської політики" ("Конфедерація", активісти якої стоять за блокуванням) та "показати українцям їхнє місце в міжнародній політиці" (ПіС). Згода уряду Туска на його продовження означатиме, що в цьому питанні сформувався політичний консенсус.

Оголошуючи в середині липня про продовження ембарго на імпорт чотирьох зернових культур з України, прем'єр-міністр Моравецький заявив, що або після 15 вересня в Європейській комісії будуть розроблені відповідні рішення для продовження заборони, або польський кордон залишиться закритим. Єврокомісія не погодилася продовжити ембарго, тому Польща зробила це самостійно, і кордон був закритий.

Кілька днів тому міністр сільського господарства Чеслав Секерський (PSL) оголосив про продовження ембарго на час, поки з ЄС ведуться переговори про квоти на імпорт з України. У суботу він підписав угоду з фермерами з підкарпатського села Ошукана, які заблокували перехід Медика, про виконання їхніх вимог: надбавку до ціни на кукурудзу, збільшення суми ліквідних кредитів і збереження сільськогосподарського податку (тобто пільг) на минулорічному рівні.

Таким чином, метод "блокування українця" виявився ефективним і прибутковим, хоча ситуація на світовому та польському ринках кукурудзи не пов'язана з імпортом зерна з України, оскільки він був відсутній з квітня. Падіння цін на кукурудзу спровокував урожай у Бразилії та США. Однак заблокований саме кордон з Україною, а не посольства цих країн.

Заступник міністра сільського господарства Міхал Колодзейчак ("Громадянська коаліція") заявив, що після вступу України до ЄС має бути введена 20-річна заборона на імпорт агропродовольчих товарів з країни. Українці охололи, бо ведуть найкривавішу війну в Європі з часів Другої світової війни за перспективу вступу до ЄС. І до дня вступу Україна повинна перш за все вижити і перемогти у війні з Росією.

Виходить так, що ембарго на імпорт українського зерна та блокування кордону є інструментами торговельної війни, яку Польща веде проти України. А це унеможливлює проведення позитивної політики щодо України, зокрема й переговорів про гарантії безпеки Польщі для України. За прикладом 26 інших країн (включаючи США, Великобританію, Німеччину, Канаду, країни Північної Європи та Балтії), які ведуть такі переговори.

Прем'єр-міністр Туск запевняв на початку року, що переконає польських перевізників "не використовувати блокування як метод захисту своїх інтересів". Водночас польський уряд хоче зробити "все можливе, щоб захистити свої інтереси в нерівній конкуренції з українськими перевізниками". В умовах посилення обстрілів України з боку Росії блокування кордону не допомагає польській владі вирішити цю проблему, "а навпаки, ускладнює її. Аргументи Польщі були б краще почуті, якби Польща не була країною, яка блокує кордон", – підсумував він.

Туск і Сікорський все ще мають великий капітал довіри в Україні, але з кожним днем блокування кордону цей капітал зменшується. Блокаду можна і потрібно прорвати сьогодні, а не через кілька місяців чи років.