Ілюзії російської пропаганди. Що насправді чекає на окупанта в Україні

Еспресо розкаже про один з важливих аспектів мобілізації – це реклама військової служби та різниця між картинкою та реальністю, до якої окупанти не готові.

• Як пропаганда обробляє росіянина
• Про рекламу військової служби та війни в Україні
• Яка насправді є ситуація та на що жаліються російські військові

Пропаганда як невіддільна складова мобілізації

Росіяни живуть у тотальній пропаганді та є начебто піддослідними якогось психологічного експерименту з отупіння цілого населення, яке й не проти не проявляти свого критичного мислення.

Пропаганда грає ключову роль у війні проти України, адже подає росіянам необхідні емоції, аби ті самі виявили бажання йти воювати, або хоча б не були проти неї. 

Як розповідає політолог Денис Тизенгаузен, цей експеримент, а точніше інформаційно-психологічна операція, над росіянами пройшла успішно. 

Для цього варто було лише застосовувати інструменти пропаганди як "багаторазове повторення" (8 років бомбили Донбас, фашисти\нацисти в Україні їдять російськомовних дітей і т.д. – чим абсурдніше, тим краще).

Чи "суспільну думку", коли подають фейкові соціологічні дослідження або ж долучають відомих людей до поширення потрібного наративу ("Може, це я щось не так розумію. Можливо, ми дійсно звільняємо людей від диктатури Києва").

Є й такий метод пропаганди, як "гнилий оселедець". Це коли вкидають дику інформацію типу сатаністів у ЗСУ і росіяни “жують” її місяцями, копаючись у деталях чи смакуючи свою ненависть до українських військових, але не розбирають чи є ця інформація правдою. Про "нацистів в Україні" працює за тією ж схемою, підкріплюючись іншими інструментами для демонізації українців. 

І такого є ще багато: більш дієвих, більш абсурдних інструментів, як от "абсолютна брехня" про біолабораторії в Україні.

"Ця брехня настільки жахлива, що ти мимоволі спочатку впадаєш у стан шоку, а потім починаєш говорити — а раптом воно таке насправді? І тут тебе починають бомбардувати з різних медійних майданчиків, що біолабораторії є, ось я показую вам документ... А це може бути креслення каналізації в його приватному будинку. Байден, Америка, вони хочуть знищити весь наш народ — і людина думає: ну це ж настільки жахливо, що дуже схоже на правду", – наводить приклад політолог.

Боротися з цією дикою пропагандою не так вже й важко: достатньо вимкнути, а критичне мислення включити при серфінгу інтернету чи споживання якоїсь іншої інформації. 

"Критичне мислення було геть-чисто вимито Радянським Союзом з голів радянських жителів. Відповідно потім цю естафету перейняла Росія. Критичне мислення — це коли ти дивишся одне джерело, дивишся друге джерело, дивишся третє, збираєш інформацію, перевіряєш факти, аналізуєш і далі робиш власні висновки. Але росіяни на це не мають ні часу, ні коштів, ні бажання, на жаль".

Для прикладу чудово підійде історія ексмера російського міста Чайковський, який добровільно пішов на війну в Україні, щоб "воювати з НАТО".

Еспресо отримало повне відео з допиту Олексія Третьякова, який потрапив у полон до ЗСУ. 

Зокрема, він розказує, як російська пропаганда вплинула на його рішення піти на війну:

"Альтернативних джерел інформації дуже мало. Я дивився інші канали, але мені не вірилося у те. А центральні канали документально все підтверджують, показують сюжети. Тому я прийняв рішення самому переконатися, чи дійсно тут присутнє НАТО...державне центральне телебачення говорить одне й теж кожного дня, що вся країна захищає свої інтереси від натівської присутності. А коли я сюди вже приїхав,  подивився, хоча й мало тут побув, що в Україні звичайні нормальні люди й ніякі батальйони НАТО тут не стоять, свастику на парканах не малюють".

При цьому, чоловік запевняє, що був проти російського вторгнення в Україну з самого початку, але теза про НАТО змогла зачепити якісь його страхи, тому своє рішення він змінив:

"Вторгнення я не підтримував. Я своїм родичам казав, що це неприпустимо у XXI столітті. Добросусідські відносини вибудовуються через торгівлю та взаємодію. Вважаю, що дружні відносини треба налагоджувати економічними та культурними зв'язками. Коли прозвучало, що тут нацизм і війська НАТО, то постали інші пріоритети".

Тотальна реклама

Годі й говорити про публічні простори на РФ, які обліплені "zетками" та георгіївськими стрічками. ще один виток – це реклама служби в російській армії та "справжньої мужицької справи" воювати, бо діди ж воювали. 

На вулиці висять банери з "героїчними" військовими РФ у повній амуніції, сучасною зброєю та непереможним виглядом. Вони закликають долучитися до "святої справи" – або боротьби з фашизмом, або з захистом Росії від підлого і жахливого Заходу, або ще щось. І мимоволі цивільний росіянин хоче себе відчути цим надуманим героєм та йде в армію –  чи то по контракту, чи в інший спосіб. Тим більше він хоче йти вбивати українців, бо крім образу російського Рембо, йому обіцяють дуже багато, а особливо грошей. Це за мірками РФ, звісно. Про те, що ж стоїть за такою рекламою буде трохи нижче, а поки розглянемо види реклами.

Крім вуличних банерів, реклама про "військову роботу в Україні" масово є в школах та навіть садках. Про неї говорять на обов’язкових уроках "розмови про важливе", армію піарять рекрути, що приходять на шкільні уроки й т.д. 

Є навіть мобільні агітаційні пункти. За даними на весну 2023 року, У Камишині Волгоградської області такий пункт відвідали 500 студентів. Пункти набору на військову службу відкриті також в Уфі, Желєзноводську, селі Убінське Новосибірської області, Курську та інших регіонах.

Рекламують службу й у центрах зайнятості. Крім візуальної реклами проводять зустрічі з безробітними, куди приходить комісар й розповідає про переваги військової роботи.

Лікарні. Усі поліклініки міста Хімки організували акцію: повна діагностика за одну добу для вступників на військову службу.

Під'їзди. Мерія Новосибірська розсилала вимогу розмістити рекламу служби в Україні.

Метро. На станції "Ботанічна" в Єкатеринбурзі з'явилися листівки з текстом "Мужики, час!" та номерами телефонів військкомату.

Військову службу рекламують навіть похоронні бюро в Росії, що у цьому випадку досить логічно.

Щобільше, регіони Росії між собою конкурують за виконання плану мобілізацій населення на війну з Україною. Дехто готовий вигадувати нові виплати з власного бюджету, аби більше загітувати росіян.

Соцмережі

Що тут говорити, на весну 2023 року в соцмережі Вконтактє нарахували 75 тисяч оголошень із закликом вирушити на фронт. Це реклама від органів держвлади, державних компаній та установ, як от навіть дитячих садочків.

Весною також вийшло відео Міноборони РФ у ютуб про службу на контракті, у якій знецінюють професії охоронця чи таксиста й закликають стати "справжнім мужиком" й реалізувати себе в армії за щомісячні виплати від 204 тис. рублів.

Попри санкції, росіяни активно використовують тікток для пропаганди війни в Україні та військової служби. Раніше журналістам навіть вдалося дізнатися, що блогерам спеціально оплачували відео з підтримкою російської влади. У цій соцмережі можна й зустріти ролики від того ж Міноборони Росії про службу за контрактом.

Що насправді чекає росіян на війні

Коли українці активно почали виганяти росіян зі своїх територій, то наше суспільство побачило не страшного окупанта, а голодного, бідного та голого колективного "Чмоню" зі старим автоматом. Тут важливо зазначити, що яке б не було забезпечення в окупантів, не можна недооцінювати ту небезпеку, яку вони принесли у нашу країну. 

За півтора року ситуація кардинально не змінилася – росіянин на війні не герой з плакатів, а буквально м’ясо, яке не "бореться проти фашизму", а краде нормальний одяг та їжу по домівках українців. 

Фото: Скріншот з відео у Телеграм-каналі "Ищи своих"

Реальність від реклами дуже відрізняється. В Україні російських мобілізованих чи то контрактників (тут різниця невелика насправді) чекають бойові дії одразу після військкомату – без жодної підготовки.

Завдяки українським збройним силам, більшість окупантів додому вже ніколи не повернеться живими, не отримають ті розпіарені пільги та нічого не куплять з виплат за вбивства українців. Згідно з даними Conflict Intelligence Team (CIT), більшість мобілізованих змогли прожити на фронті в Україні менш як 5 місяців.

Якщо росіянин попадає на фронт, то він може забути про адекватне керівництво, хороше забезпечення та ротацію. Окупанти від психічних травм самі чинять самогубство. 

До прикладу, ми зібрали декілька доволі свіжих відео за серпень-вересень з окупантами, які показують реальний стан речей у російській армії (дивіться нижче). Це далеко не той бравий солдат з рекламних плакатів.

Перше відео від військових РФ з полку 1442, що воювало біля Кліщіївки. Там вбивці українців жаліються, що їхньої піхоти вже немає в живих, тому командування на штурми посилає всіх, без нормальних боєприпасів та зброї. Відмовитися від штурму страшно, бо позаду стоять так звані "заградотряды", які розстрілюють втікачів. 

Друге – вересневе відео від військових полку 1008, а конкретно військової частини № 29297, яка складається лише з мобілізованих. Вони звертаються до Путіна, аби він їм допоміг та змінив командування, адже їх там просто сприймаються як м’ясо для штурму. З причинно-наслідковими зв’язками у росіян також проблеми.

Третє відео з колишніми вагнерівцями, які залишилися воювати в Україні станом на 2 серпня також дуже показове. Вбивці говорять, що їх залишили навіть без їжі, що вже говорити про зброю та боєприпаси.

Четверте: поки російські пропагандисти знімають нові відео, де їхні солдати мріють про квартиру у "звільненому" Києві, підтверджуючи свої загарбницькі дії, то в реальності їх кидають ще навіть по дорозі на фронт. Окупантів залишили напризволяще без грошей, їжі та даху над головою й сказали добиратися до місця дислокації самим.

А ще російські солдати скаржаться на те, що їм не виплачують гроші. Замість обіцяних майже двох сотень тисяч рублів на місяць на рахунки окупантам надходять суми в рази менші. У 52 регіонах Росії та в окупованому Криму з початку березня 2023 року затримали або зовсім не виплатили зарплати військовим. 

Станом на вересень відомо, що окремі бригади РФ розпорядилися не виплачувати гроші військовослужбовцям, які знаходяться на лікуванні. 

Якщо росіяни думають, що отримуватимуть компенсації за своїх загиблих родичів на війні в Україні, то Кремль дещо змінив свою політику, адже ліквідованих ЗСУ окупантів дуже й дуже багато – Міноборони Росії залишає тіла загиблих на війні в Україні солдатів на полі бою, щоб не виплачувати компенсацію їхнім родинам. І це масове явище.

Пропаганда, реклама й обіцянки влади РФ роблять багато для залучення росіян до війська. Однак, з новими успіхами ЗСУ на фронті ця бульбашка лускає: 

З травня гарнізонні військові суди виносять близько ста вироків на тиждень (!) у справах "самоволки".

Загалом таких випадків 513. 58% (298) з них стосувалися тих, кого відправили на службу за мобілізаційним указом Путіна. Ще 39% (200) були контрактниками на час початку повномасштабної війни.