Україна може приєднатися до НАТО, якщо союзники будуть готові виявити сміливість, а Зеленський пропонує обмін солдатів КНДР. Акценти світових ЗМІ 13 січня

Про це й не тільки писали світові ЗМІ станом на ранок 13 січня.

Україна може приєднатися до НАТО, якщо союзники будуть готові виявити сміливість

Наразі Росія знає, що все, що їй потрібно зробити, щоб перешкодити країні приєднатися до НАТО, – це вторгнутися і частково окупувати її – і це має змінитися, публікує Politico думку старшого наукового співробітника Інституту Гудзону Люк Коффі.

Хоча очевидно, що новообраний президент США Дональд Трамп хоче припинити війну Росії проти України, залишається незрозумілим, як він досягне цього у справедливий спосіб, що призведе до тривалого миру, зауважує Коффі.

"Кращим підходом, звичайно, було б надати Києву зброю і ресурси, необхідні для відновлення контролю над його міжнародно визнаними кордонами 1991 року. Проте через вагання і нерішучість Вашингтона США завжди надавали Україні допомогу, достатню для виживання, але не достатню для перемоги, – пише експерт. – Це не вина України. Це колективна провина Америки та її європейських союзників".

І тут він відзначає два важливі моменти, які потрібно врахувати, зважаючи зростання кількості спекуляцій щодо можливого врегулювання за участі Трампа: Україна повинна відчувати, що будь-яке врегулювання, яке покладе край війні, є справедливим, і вона також повинна відчувати себе захищеною від майбутніх російських атак.

Особливо важливим є останній пункт, оскільки історія вже показала: якщо в бойових діях буде тільки пауза, найімовірніше Росія повернеться і спробує завершити розпочате.

"Ось чому коментарі президента України Володимира Зеленського про припинення гарячої фази війни в обмін на членство в НАТО є такими важливими. І хоча дехто відкидає цю ідею, якщо Україна готова її розглянути, то і ми повинні", – вважає Люк Коффі.

Наразі існує багато припущень, що США можуть попросити Європу надати Україні післявоєнні сили безпеки, сподіваючись уникнути прямої участі в майбутніх конфліктах. Але ті, хто вважає, що це вбереже США від будь-якої майбутньої війни в Європі, є наївними.

Ідея про те, що французькі, британські чи німецькі війська можуть зазнати нападу з боку Росії без реакції НАТО, немислима, незалежно від того, чи діють ці війська в рамках місії НАТО, чи ні. Такий сценарій призведе до одного з двох результатів: прямого військового втручання США або кінця довіри до НАТО і, як наслідок, до самого Альянсу.

Саме тому, на думку експерта, вступ України до НАТО може стати найкращою пропозицією для встановлення тривалого і ефективного миру в Східній Європі. Членство країни в Альянсі не лише слугувало б надійним стримуючим фактором проти майбутньої російської агресії, але й забезпечило б значущий розподіл тягаря між членами НАТО.

Як зазначає Люк Коффі, навіть у випадку, якщо  в результаті післявоєнного врегулювання частина території України залишиться під фактичним російським контролем, для України все одно існує відповідальний, реалістичний і розумний шлях до вступу в Альянс. Він пропонує три ключові кроки, які необхідно зробити Україні та НАТО.

Що пропонує Люк Коффі

– По-перше, в рамках будь-якого мирного врегулювання український уряд має офіційно проголосити зобов'язання про "незастосування сили" для повернення окупованих територій і замість цього зосередитись на довгостроковій дипломатичній стратегії. Це не повинно бути проблемою, оскільки Зеленський вже пропонував таку можливість. Тим часом саме зобов'язання може бути змодельоване за зразком декларації Західної Німеччини 1954 року напередодні її членства в НАТО, в якій зазначалося, що вона "зобов'язується ніколи не вдаватися до сили для досягнення об'єднання Німеччини або зміни нинішніх кордонів Федеративної Республіки Німеччина, а також вирішувати будь-які суперечки мирними засобами.

– Далі, вся міжнародно визнана територія України, включно з тимчасово окупованими Росією регіонами, буде запрошена до НАТО, але лише ті райони, що не перебувають під російською окупацією, отримають гарантії безпеки за статтею 5. Стаття 6 Північноатлантичного договору 1949 року визначає зону відповідальності НАТО як "Північноатлантичний регіон на північ від Тропіка Рака", і, як наслідок, такі території США, як Ґуам і Гаваї, Фолклендські острови Великої Британії та острів Реюньйон у Франції не підпадають під дію статті 5. Таким чином, Україна буде не першим членом Альянсу, на частину території якого не поширюється положення про колективну оборону.

– Нарешті, і це, мабуть, найважливіше, Альянс повинен буде внести зміни до статті 6, щоб виключити регіони України, які перебувають під контролем Росії. Цю поправку можна було б внести під час процесу підписання протоколу про приєднання, який проходить кожен член Альянсу перед тим, як прийняти нову країну, – і для цього також є прецеденти. Стаття 6 була змінена перед вступом Греції і Туреччини в 1951 році, а в 1963 році, після здобуття Алжиром незалежності, Північноатлантична рада визнала, що стаття 6 більше не застосовується до алжирських департаментів Франції.

"Однак є ті, хто не погоджується з цим процесом і стверджує, що країнам заборонено вступати до НАТО доти, доки не будуть вирішені будь-які територіальні суперечки. Але це поширена помилка, яка ґрунтується на поганому розумінні Дослідження щодо розширення НАТО, яке було опубліковане Альянсом у 1995 році", – пише експерт.

Уважніший погляд на цей документ, наголошує Коффі, насправді показує, що територіальні суперечки не обов'язково заважають країні приєднатися до Альянсу.  Звичайно, в ідеалі майбутнім членам Альянсу варто було б вирішити всі невирішені прикордонні суперечки перед вступом до нього. Але політикам доводиться діяти в реальному світі, а не в тому, в якому вони хотіли б бути. У Дослідженні з питань розширення чітко зазначено, що вирішення таких суперечок буде "фактором", а не "причиною" під час визначення того, чи буде надано запрошення, і є прецеденти вступу до НАТО країн, які мають прикордонні суперечки. Наприклад, Естонія, яка приєдналася до альянсу у 2004 році, досі не має юридично узгодженого кордону з Росією, а Хорватія, яка приєдналася у 2009 році, має невирішені прикордонні суперечки з Сербією.

"З часу першого розширення НАТО в 1952 році політика відкритих дверей значно посилила трансатлантичну безпеку. Але зловмисні дії Росії в Грузії, Україні та Молдові – і нездатність трансатлантичної спільноти дати їй відсіч – фактично надали Москві право вето на майбутнє членство в НАТО. Зараз Росія знає, що все, що їй потрібно зробити, щоб перешкодити вступу країни до НАТО, – це вторгнутися і частково окупувати її", – наголошує Люк Коффі.

Він переконаний, що тимчасове внесення змін до статті 6 позбавить Москву цього права вето - починаючи з України. Але, на його думку, питання лише в тому, чи вистачить лідерам по обидва боки Атлантики креативності та політичної волі, щоб це здійснити.

Зеленський пропонує обмін солдатів КНДР

Президент України Володимир Зеленський заявив, що готовий передати Пхеньяну двох полонених північнокорейських солдатів в обмін на українських військовополонених у Росії, повідомляє BBC.

"Для тих північнокорейських солдатів, які не захочуть повертатися, можуть бути інші варіанти", – сказав Зеленський і додав, що тим, хто хоче "наблизити мир, поширюючи правду про цю війну корейською мовою, буде надана така можливість".

Служба безпеки України повідомила, що один з двох солдатів сказав офіційним особам, що він думав, що їде в Росію для "навчання", а не для того, щоб воювати. У нього знайшли російський військовий квиток, виданий на ім'я іншої людини. Інший солдат не мав при собі жодних документів.

За інформацією СБУ, двоє чоловіків, які були захоплені в полон 9 січня, перебувають у Києві і отримують медичну допомогу. Вони розмовляють лише корейською мовою, і їх допитують за сприяння Національної розвідувальної служби Південної Кореї.

Як нагадує BBC, у суботу Зеленський опублікував фотографії двох захоплених солдатів, показавши одного з них з головою і підборіддям у пов'язці, в той час, як в іншого обидві руки були повністю забинтовані. Президент також поділився фотографією червоного російського військового квитка, в якому вказано місце народження – Туран, російська республіка Тува, яка межує з Монголією. А СБУ повідомила, що військовослужбовець, у якого знайшли посвідчення, розповів слідчим, що документ йому видали восени 2024 року в Росії. Він також розповів, що деякі бойові підрозділи Північної Кореї в цей час проходили тижневий вишкіл.

Як зазначили у розвідці, солдат, який мав при собі посвідчення, сказав, що він народився у 2005 році і служить у Північній Кореї стрільцем з 2021 року.

Окрім того, стало відомо, що другий ув'язнений дав деякі з відповідей у письмовій формі, оскільки, за інформацією СБУ, у нього була травмована щелепа. СБУ заявила, що він народився у 1999 році і з 2016 року служив у Північній Кореї як снайпер-розвідник.

Наприкінці минулого року Україна і Південна Корея повідомили, що Північна Корея відправила до Росії щонайменше 10 тисяч військових.

Національна розвідувальна служба Південної Кореї заявила в понеділок, що понад 300 північнокорейських солдатів загинули, воюючи на боці Росії, і щонайменше 2700 з них були поранені.