30 найзнаковіших українських книжок за 30 років незалежності

Саме з таких міркувань ми ще більше ускладнили завдання, згадуючи найсильніші книжки в хронологічному порядку від 1991 до 2020 року. 

Тому пропонуємо поринути в цю подорож книжковим світом, де на вас чекатиме, сподіваємось, не одне відкриття, адже ми спеціально балансували цей перелік, щоби він не був банальним. Водночас, автор статті не був сам на сам із власним книжковим смаком: порадниками при виборі часто були книжкові премії: Літакцент року, Книжка року, Шевченківська та чимало інших. 

Також "щороку" у нас крім топової є низка вартісних рекомендованих книг. Але якщо ми щось пропустили - неодмінно пишіть про такі книжки в коментарях! Нехай інші дізнаються саме про ваші вподобання.    

Якщо вам зручніше дивитися відео, ніж читати статтю - радимо клікнути на цей ролик, він практично цілком відтворює статтю нижче. Для фанів відео-контенту. 
 

1991



Перший рік незалежності. І по-справжньому незалежна, сильна, навіть приголомшлива поетична збірка Юрія Андруховича "Екзотичні птахи та рослини". Завдяки гуртам "Мертвий півень" та "Плач Єремії" чимало віршів з неї стали загальновідомими. Це - розквіт Андруховича-поета і справді одна з найсильніших поетичних книг сучасності. 

Водночас - це частина мега-проєкту "Бу-Ба-Бу", тому не можу не згадати ще дві суміжні книги, так само варті уваги - це "Літаюча голова" Віктора Неборака та "Тінь великого класика" Олександра Ірванця. 

Рекомендоване: "Без нічого" Юрія Тарнавського, "Пісні Бітлз" Володимира Діброви, "Яловичина" Богдана Жолдака, "Тінь великого класика" Олександра Ірванця, "Вовча зоря" Євгена Пашковського, "Пропала грамота" (Позаяк - Либонь - Недоступ)

1992



Важко повірити, але на початку дев’яностих якимось дивом продовжували виходити вражаючої якості поетичні збірки. У дев’яносто другому це була збірка Івана Малковича під безпретензійною назвою "Вірші". Якщо Бу-Ба-Бу пропонували деконструкцію та провокацію, то Малкович дав нову щирість, увагу до фольклору та барокової української традиції. Книга водночас ніжна й сильна, ця збірка поезії є свідченням того, що навіть у часи політичних пертурбацій та соціальних катаклізмів поети здатні творити лірику рідкісної краси. 

Рекомендоване: "Листя землі" Володимира Дрозда, "Ангельська плоть" Павла Загребельного, "Рекреації" Юрія Андруховича, "Химера" Юрка Покальчука, "Жертовник" Юрія Бедрика, 

1993



Третій рік незалежності - і третя поетична збірка. Що ж зробиш - таким був початок дев’яностих. "Альпініст на міражі" Станіслава Вишенського став знаком повернення - поети, які утвердилися в авангарді ще в шістдесятих, стали розкриватися на повен голос. Український читач нарешті зміг оцінити, наскільки сильною та продуктивною була діяльність "поетичного підпілля" радянської України. Герметична, міфопоетична, відверто ускладнена - ця поезія стала знаковою серед утаємничених і досі залишається дуже впливовою. 

Рекомендоване: "Московіада" Юрія Андруховича, "Як собака під танк" Богдана Жолдака, "Бікфордів світ" Андрія Куркова 

1994



Роман "Стежка в траві. Житомирська сага" Валерія Шевчука є одним із центральних текстів сучасної української літератури. Це не найпопулярніший та не найзначиміший його текст, але він дуже сильний і показовий. 

Величезний текст обсягом близько тисячі сторінок, що поєднує декілька сюжетних ліній. 

Підліткова лінія покинутості, що передвіщала тематику Сергія Жадана, соціальний гіперреалізм та химерність стилю - ці фірмові фішки роблять цей дещо громіздкий текст на три романи в одному дійсно вартим уваги. 

Рекомендоване: "Тисячолітній Миколай" Павла Загребельного, "Чага" Тараса Мельничука, "Автостоп" Оксани Забужко, "Songe du vieil pelerin" Костянтина Москальця, Антологія української поезії "Молоде вино" 

1995 



"За хвилину до того, як випаде дощ, 
ти відчуєш, як шкіра вібрує під тиском 
Ще не випалих крапель, що ляжуть уздовж 
твого тіла і враз його стиснуть" 
- це були слова вже нової поезії, яка зрештою підкорила дев’яності й домінує понині. У цих ранніх рядках уже безпомильно можна визначити Сергія Жадана.

Перша його збірка - "Цитатник", що стала результатом перемоги на легендарному конкурсі видавництва Смолоскип - вже в яскравий спосіб показала, хто тут кому Жадан. 

Рекомендоване: "Зимова повість" Олеся Ульяненка, "Оголені русла" Мар’яни Савки, "Арабески пам’яті" Тимофія Гавриліва 

1996



А дев’яносто шостий пішов іще далі. В цьому році побачила світ книга, без якої наш список був би неповноцінним. Мова йде про "Польові дослідження українського сексу" Оксани Забужко, книгу, яка досі збурює скандали в суч-укр-літ-процесі. 

Молоді покоління українців продовжують шукати її по книгарнях - чи то через те, що цю складну, відверту, інвективну книгу написала сильна поетка та докторка філософії, чи то через той самий СЕКС у заголовку.

Це монолог про природу українських чоловіків із погляду сильної, незалежної і дуже гордовитої української жінки. Мастрід, що вже витримав із десяток перевидань. 

Рекомендоване: "Сварга" Валерія Іллі, "Воццек" Іздрика, "Франко не каменяр" Тамари Гундорової, "Україна і Європа: праві і ліві" Мирослава Поповича, 

1997 



Єдиний український письменник, на твори якого автор статті регулярно натрапляє за кордоном -  то у Франції, то в Німеччині, то у Швейцарії - це Андрій Курков. Регулярно - тобто його романи дійсно є в багатьох книжкових крамницях. 

У дев’яносто сьомому побачив світ його роман, відомий тепер як "Пікнік на льоду" - про пінгвіна Мишка із збанкрутілого київського зоопарку та його моторошного господаря-віщуна. Естетика дев’яностих із неодмінним криміналом та чорним гумором. Мабуть, найбільш видаваний український роман за кордоном. 

Рекомендоване: "Рекреації" та "Московіада" Юрія Андруховича, "Із янголом на плечі" Івана Малковича, "Слово триваюче" Ігоря Калинця, "Іменник. Антологія дев'яностих", Антологія "Квіти в темній кімнаті"  

1998 



"Осінні пси Карпат" - збірка від класика української автентичної, аж хтонічної лірики Василя Герасим’юка. Поезія, аналогом якої в музичному світі є, схоже, блек-метал. Карпати, Гуцульщина, це місце поетичної сили Василя Герасим’юка, наснажують буквально кожну його поетичну збірку. Однак у цій атмосфера настільки густа, що її можна різати ножем: 

"Не видно сліду. Не крадуться тіні. 
Ніхто не скочить... І — по рукоять!
Але я знаю: є ще пси осінні — 
Вони мене почули і не сплять." 

Рекомендоване: "Острів КРК" Іздрика,  "Проповідь до магми" Анатолія Дністрового, "Інші дні Анни" Тараса Прохаська, "Мала українська енциклопедія актуальної літератури" (журнал "Плерома", №3)

1999 



Євген Пашковський пише настільки сильно, що відразу викликає в читача відчуття неповноцінності. Його книги - це водночас вивірений, густий потік свідомості, це водночас і верлібр, і проза світового рівня. 

Павло Загребельний колись казав: "Пашковський — один із найталановитіших митців не тільки в Україні, а й у цілій Європі. Якби його перекласти на світові мови, світ сильно здивувався б. Так писати — неможливо, так писати здатен тільки він". 

За роман "Щоденний жезл" Євген Пашковський 2001 року був нагороджений Шевченківською премією.  

Рекомендоване: "Їх немає" Юрія Тарнавського, "Човен" Миколи Воробйова, "Алерґія" Наталки Білоцерківець, "Шлюбні ігрища жаб" Андрія Кокотюхи, "Плач Єремії" Грицька Чубая  

2000



Ну і щоб уже остаточно "добити" читацьку допитливість безсмертною класикою дев’яностих... Саме міленіального року побачило світ перше книжкове видання роману "Сталінка" Олеся Ульяненка, ще одного шедевру житомирської прозової школи, до якої науковці та критики відносять також В. Шевчука, Є. Пашковського, В. Медведя, В. Даниленка та багатьох інших видатних українських митців. 

"Сталінка" - це шедевр мізантропії та депресивної літератури. Це проза, яка не прикрашає життя, а показує його таким, яким би ми його воліли не бачити. Цей роман, який вражає безпомилково. 

Рекомендоване: "Діва Обида" Ігоря Римарука, "Знес паленого" Ірени Карпи, "Шевченко, якого не знаємо" Григорія Грабовича, "Від Малоросії до України" Миколи Рябчука, "Герой нашого часу" Леся Подерв’янського

2001 



Як ви переконалися, здебільшого в дев’яностих шедеври української літератури були дуже суворими і високочолими, включно з творіннями поетів, які хіба що імітували простоту. І от на початку нового тисячоліття двоє близнюків видають супер-драйвову й повну карколомних пригод та моторошних історій книгу. І про неї досі складно сказати - це такий високий постмодернізм, чи просто вдала спроба створити українську масову літературу. 

Як би там не було, "Кобзар 2000" братів Капранових, зараз відомих як авторів каналу імені Т. Г. Шевченка, спершу поклав на лопатки усіх суперників на елітарному конкурсі видавництва "Смолоскип", а згодом став бестселером.

Рекомендоване: "Літостротон" Віктора Неборака, "Келія чайної троянди" Костянтина Москальця, "Одісей, батько Ікара" Юрка Покальчука, "Імітація" Євгенії Кононенко, "Я — мене, мені…" Юрія Шевельова  

2002 



Слідом за новітнім "Кобзарем" пішов справжній підйом українського масліту. Наступною його ластівкою став легендарний "Культ" Любка Дереша. Це підліткова містична проза з прямими відсилками до Лавкрафта і купою мімімішностей типу героїні Дарці Борхес чи хронотопу школи-інтернату в глухому карпатському містечку. 

Автор, коли писав усе це, був іще неповнолітнім, а отже юнацької безпосередності та максималізму в книзі вдосталь. Ну і якщо ви раптом задаєтеся питанням, що "Культ" Дереша робить у цій статті - то або у вас немає душі, або в автора немає розуму. 
 
Рекомендоване: "Поет у повітрі" Василя Герасим'юка, "НепрОсті" Тараса Прохаська, "Кров по соломі" В’ячеслава Медведя, "Паралельний світ. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI—XVII ст" Наталії Яковенко
 
2003 


Кожен новий роман Юрія Андруховича все більше закохував у його прозу, але "Дванадцять обручів" - текст, який перевершує очікування. Безумно стильний, із дивовижно поетичними фрагментами, які показують читачу - як це, робити український постмодернізм. 

Хтось цінує Андруховича-поета, хтось віддає перевагу його прозі 90-х, однак "Дванадцять обручів" - ніби витримане вино, розкривається в деталях, даруючи читачам істинну насолоду при смакуванні. 

Свого часу роман став сенсацією не так завдяки дивовижній силі, як скандалу - декому з письменницького середовища не припав до душі образ поета Богдан-Ігоря Антонича, поданий Юрієм Андруховичем на сторінках роману. Утім, навіть скандальний ореол не псує враження від читання: це істинна втіха. 

Рекомендоване: "Місто уповільненої дії" Анатолія Дністрового, "Мальва Ланда" Юрія Винничука, "Історія культури початку століття" Сергія Жадана, "Інший формат. Олег Лишега" Тараса Прохаська, "Ексгумація міста" Світлани Поваляєвої 

2004 



Початок двотисячних, як ви можете переконатися, був багатим на знакові романи. "Солодка Даруся" Марії Матіос - не виняток, адже цей роман уже встиг стати класикою та "завсідником" різноманітних рейтингів суч-укр-літератури. До всього - він іще й здобув авторці Шевченківську премію. 

Сентиментальний і дуже потрібний для широких кіл українства роман про скалічені більшовизмом долі. Та масова література з високої полиці, яка, ґрунтуючись на українській прозовій традиції, повернула віру в сучукрліт багатьом скептикам. 

Рекомендоване: "Депеш мод" Сергія Жадана, "Променевість" Назара Гончара, "50 хвилин трави" Ірени Карпи,"Готель "Централь" Наталки Білоцерківець, "Запити філософських смислів" Сергія Кримського, "Примітивні форми власності" Андрія Бондаря

2005 



Чудовий приклад вартісної книги на багато поетичних збірок під однією обкладинкою - "Летюче Віконце" Василя Голобородька. Одна з найкращих книжок нашої літератури. 

Хоча збірки, що сюди потрапили, автор укладав іще із шістдесятих років, знаково, що у середині двотисячних ця поезія стала дійсно загальнодоступною. 
Оксана Забужко вважає Василя Голобородька найреалістичнішим претендентом від України на Нобелівську премію з літератури. З нею складно не погодитися. 

Рекомендоване: "Весняні ігри в Осінніх Садах" Юрія Винничука, "З цього можна зробити кілька оповідань" Тараса Прохаська, "Післячорнобильська бібліотека" Тамари Гундорової, "Реквієм для листопаду" Дзвінки Матіяш 

2006 



"Оманливий оркестр" Миколи Воробйова - іще один недосяжної якості мастерпіс, книга виняткової краси та сили. Не зрозуміти що це - поезія, есеїстика, мемуари, дослідження повсякденності, нікому не адресовані листи... 

Та й не треба розуміти, ця книга - річ у собі, самозамкнений шедевр, ну, або принаймні фрагмент шедевра. 

"Тінь холоду - 
червона трава. 
Тінь снігу - 
чорні гілки. 
Тінь літа - 
діти в холодку", - ось лише один із багатьох надзвичайних віршів Миколи Воробйова. 

Рекомендоване: "Пісьма Братана" Жені Галяса, "Папороть" Василя Герасим’юка, "Слуга з Добромиля" Галини Пагутяк, "Згори вниз. Книга страхів" Тані Малярчук, "Його таємниця, або «Прекрасна ложа» Хвильового" Леоніда Плюща

2007 



"Цілодобово!" - збірка на трьох поетів наймолодшої генерації, які вже мали на той момент в активі по першій книзі, участь в міжнародних мистецьких проєктах та численні переклади іноземними мовами. Книга стала подією в літературному житті 2007-го не лише завдяки провокативним презентаціям в багатьох містах України - критики також оцінили рівень текстів. Мікс високого модернізму із супер-сучасними реаліями та сміливою образністю у Павла Коробчука, радісний урбаністичний абсурдизм Олега Коцарева, а також добірка автора цієї статті з промовистою назвою "Я Застудив Серце" несподівано для багатьох поєдналися у бадьорливий поетичний коктейль, що суттєво відрізнявся від типової поезії попередніх поколінь. 

Рекомендоване: "Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій" Оксани Забужко,  "Андріївський узвіз" Володимира Діброви, "Вступ до історії" Наталії Яковенко, "Жертва забутого майстра" Євгенії Кононенко, "Розмови з Богом" Богдани Матіяш 

2008 



Хто такий Іздрик і чим він видатний? Спів-видавець легендарного журналу "Четвер", потужний прозаїк та популярний поет, актор та музикант-авангардист, і це - далеко не все. Тож насправді збірка есеїв "Флешка" - це не найочевидніший вибір з-поміж його різноманітної творчості. 

Однак саме ця книга отримала перемогу в Книжці року 2008, до того ж - це рідкісний приклад якісної української есеїстики у нашому спецпроєкті. 
Флешка є майже також ж багатогранною, як і сам Іздрик - її пам’ять заповнена шкіцами, колажами та власне есеїстикою в різній формі. Хороший приклад непересічної літератури.  
 
Рекомендоване: "Ярмінок" Петра Мідянки, "Москалиця; Мама Мариця — дружина Христофора Колумба" Марії Матіос, "Писати мисліте" Івана Андрусяка, "Ольга Кобилянська: прочитання" Марка Павлишина.  

2009 



"Чорний ворон" Василя Шкляра - мабуть, найтиражніше видання за весь час Незалежності. Цей роман примушує засумніватися у твердженні, нібито в жанровій літературі не варто шукати шедеврів. 

Історичний роман про героїв Холодноярського повстання проти радянської влади у 20-х роках ХХ століття, заснований на архівних даних. Але водночас, попри серйозність теми - це доволі легка сюжетна проза, на що недвозначно вказує загальний наклад у сотні тисяч проданих примірників. 

Рекомендоване: "Музей покинутих секретів" Оксани Забужко, Антологія "Українські літературні школи та групи 60—90-х рр. XX ст", "Досвід коронації" Костянтина Москальця, "Жінка його мрії" Олеся Ульяненка, "Барикади на хресті" Юрка Ґудзя

2010 



Сергій Жадан - автор декількох романів, але "Ворошиловград", поза всяким сумнівом - рідкісної краси перлина в цій скарбниці. Жорсткий реалізм Жадан тут міксує із меланхолійною поетичністю окремих фрагментів. 

А своїх класичних героїв - аутсайдерів, загублене покоління по-українськи, безбатченків, що намагаються опанувати власну землю - описує з невимовною любов’ю. Лайк, шер, респект. 

Рекомендоване: "Сльози речей" Андрія Содомори, «Вибране у шістьох томах» Мирослава Мариновича, "Українські мистці в Парижі 1900-1939" Віти Сусак 

2011
 


Книги Тараса Прохаська ми вже не раз вказували серед рекомендованих. Потужно стартувавши в дев’яностих, він регулярно вражав читачів новими збірками чи то есеїстичної прози, чи прозової есеїстики. 

Але однаково це були тексти, від яких неможливо відірватися. Це світ безчасся, який затягує. Історії, в яких не так важливі факти, що відбуваються з героями, не так важливий сюжет, як ті інтонації, деталі, нюанси, якими автор насичує свою оповідь. 

"Бо так Є" - це збірка вибраного, де є і роман "Непрості", і тексти з численних збірок короткої прози Тараса Прохаська.

Інше: "Час смертохристів" Юрія Щербака, "Річка Геракліта" Ліни Костенко, "Лексикон інтиміних міст" Юрія Андруховича, "Феноменологія досвіду" Вахтанга Кебуладзе, "Ран" Ірини Шувалової 

2012 



Поетична збірка "Великий міст" остаточно утвердила те, що для багатьох уже не було секретом: Олег Лишега - один із найвидатніших українських поетів усіх часів. Зі своїм одразу впізнаваним авторським стилем, із балансуванням на межі східної філософії та західної поезії високого модернізму. 

"Поки не пізно - бийся головою об лід. 
Поки не темно - бийся головою об лід. 
Пробивайся, вибивайся, ти побачиш прекрасний світ" - писав він свого часу. Ніби для кожного з нас. 

Рекомендовані: "Мистецтво рівноваги. Максим Рильський на тлі епохи" Віри Агеєвої, "Танго смерті" Юрія Винничука, "Діти застою" Василя Кожелянка, 

2013 



"Шидеври світової та вкраїнської літератури", два томи, які випустив Михайло Бриних під псевдо Доктора Падлючча, є літерою не те що низькою - але цілком собі претендує на народний статус. 

Це насправді непафосний, дотепний, але й ґрунтовний аналіз української та світової класики - від Панаса Мирного і Винниченка - до Фолкнера та Гемінгвея. При чому гумору та перченостей в цих книжках не менше, ніж у  якби літературознавці писали, як Подерв’янський. Шидеврально!

Рекомендоване: "Чотири романи" Валерія Шевчука, "Осоте" Мирослава Лаюка, "Подорожник" Івана Малковича

2014 



А зараз знову - про дуже популярний роман. "Фелікс Австрія" Софії Андрухович я чесно прочитав і чесно вважаю його хоч і не переламним шедевром, але зразком якісно зробленої літератури. Купа премій, яку отримав роман, а також екранізація не дадуть збрехати - його якість є загальновизнаною, як критикою, так і читачами. Схоже, в силу обставин це найвідоміший роман Софії Андрухович, однак її магнум опусом на сьогодні є "Амадока", книга, яку іще належить оцінити українцям.   

Рекомендоване: "373" Маріанни Кіяновської, "Месопотамія" Сергія Жадана, "Катівня. Виноградник. Дім" Катерини Калитко, "Маруся" Василя Шкляра, "Братик Біль. Сестричка Радість" Богдани Матіяш 

2015 



Прозова збірка "Старе золото" побачила світ уже після смерті автора, однак це видання точно утвердило б його в живому каноні не лише поетів, а й прозаїків. Цікаво, що проза Лишеги все ж відчутно відрізняється від поезії, яку дехто і так вважає прозою. 

Цю книгу сміливо можна рекомендувати не лише фанатам Олега Лишеги, але й будь-якій людині зі смаком до малої прози. Критики її також високо оцінили, тож вона увійшла до шорт-листів чималої кількості книжкових премій. 

І все ж "Старе золото" - для поціновувачів високої літератури, а от для любителів жанрової варто рекомендувати цьогорічни роман "Аптекар" Юрія Винничука. 

Рекомендоване: "Метрофобія" Мирослава Лаюка, "2014" Владислава Івченка, "Від антології до онтології" Олени Галети.
 
2016 



Нон-фікшн - нечастий гість цього списку, однак в другій половині 2010-х дуже якісних та проривних книг такого типу з’являтиметься все більше. От наприклад "Самоперевершення" Тараса Лютого - це дослідження світового рівня про життя та творчість Фрідріха Ніцше. З цією тисячасторінковою роботою можна провести не один наснажений та інтелектуально насичений тиждень. 

Тарас Лютий не лише детально аналізує біографію, погляди та джерела натхнення Ніцше, але й роз’яснює буквально кожну його працю. Просто блискуче. 

Рекомендоване: "Забуття" Тані Малярчук, "Помирана" Тараса Антиповича, "І знову я влізаю в танк..." Оксани Забужко, "Брама Європи" Сергія Плохія. 

2017
 


Цього разу - про книжку дійсно епохальну. Різних антологій української поезії тільки в моїй бібліотеці знайдеться десятка з два. Але "Антологія української поезії ХХ століття: від Тичини до Жадана" - єдина в своєму роді.

Тут ви знайдете якісну поезію на будь-який смак, але, що важливіше, вона встановлює канон української поезії двадцятого століття. Від Тичини до Жадана - заголовок промовистий, однак повірте - творчості менш популярних, але не менш якісних поетів там також знайшлося чимало місця. 

Рекомендоване "Бабин Яр. Голосами" Маріанни Кіяновської, "Точка нуль" Артема Чеха,  «Поховання на могилі» Михайла Назаренка, "Люди в гніздах" Олега Коцарева, "Інтернат" Сергія Жадана.

2018 



Кінець 2010-х - час, коли всі посвячені остаточно виявили, що поети-двотисячники, в яких іще років десять тому багато хто сумнівався, диктують нові закони поезії. Наприклад, "Бунар" Катерини Калитко з блискучим оформленням Ілони Сільваші - це книга-круговерть із майстерно виписаних особистих історій, вкладених у довершену віршовану формі, і вона здатна переконати будь-кого в тому, що сучасна українська поезія нічим не гірша від класики будь-якого стилю. 

Рекомендоване: "Зимовий король" Остапа Сливинського, "365: книжка на кожен день, щоб справляти враження культурної людини" Ганни Улюри, "Повість про Миколу Зерова" Володимира Панченка, "Плинні ідеології" Володимира Єрмоленка

2019 



Фундаментальне дослідження Вахтанга Кіпіані "Справа Василя Стуса" - це справжній національний бестселлер зі стотисячними продажами, політично вибуховий інструмент і просто добре зроблена робота, яка відстоює ідеали справедливості. 

Василь Стус - це передовсім один із найпронизливіших та найсильніших наших поетів. Однак і в образі символа протидії режиму йому немає рівних: він свідомо йшов на муки та відчуження, прагнути добитися кращої долі для українців та своєї батьківщини. Протидії тому самому режиму, який досі продовжує уособлювати максимально відразлива особа нашої історії - Віктор Медведчук. 

Рекомендоване: "Доця" Тамари Горіха-Зерня, "За спиною" Гаськи Шиян, "Букова земля" Марії Матіос, "Цеглина" Тараса Федюка,  "65 українських шедеврів. Визнані й неявні" Діани Клочко 

2020



А за цю книгу авторка мало не отримала Шевченківську премію в свої двадцять вісім років. І ви знаєте - тут було що оцінити високому журі. 

Друга поетична збірка Олени Герасим’юк "Тюремна пісня" - це приклад того, коли за складні й неоднозначні теми війни та насилля держави над особистістю береться амбітна мисткиня із власним ґрунтовним досвідом та ще й непересічним талантом.  

Ця книга - один із численних нині прикладів творчості, натхненної україно-російською війною. Чи не найпоказовіший приклад, однозначно вартий вашої уваги. 

Рекомендоване: "Амадока" Софії Андрухович, "Культура принад і спротиву" Тараса Лютого, "Каїн" Володимира Єшкілєва, "Я змішаю твою кров з вугіллям" Олександра Михеда, "З присмеркового дзеркала" Михайла Слабошпицького.