Сепаратисти мають зібрати підписи за свій референдум в Києві та Черкасах

- Чи сьогодні є можливість конституційним шляхом провести всеукраїнський референдум?

В нас діє закон про Всеукраїнський референдум. Але ж виникає кілька питань, чи можливо провести зараз референдум. Ну по-перше, які можуть бути питання цього референдуму. Якщо це питання загальнонаціонального масштабу, то треба уважно прочитати Конституцію і закони, хто уповноважений призначати такий референдум. Якщо йдеться наприклад про зміну форми державного устрою, я переконаний, що поки не будуть ухвалені зміни в чинний закон або не буде прийнятий новий закон про всеукраїнський референдум, який уможливіть призначати проведення, то сьогодні ніякий референдум проводити не має юридичного підґрунтя. Я відповідаю за свої слова.

- Нещодавно заступник голови Центральної виборчої комісії Андрій Магера заявив, що можна провести національно-консультативне опитування замість референдуму?

Він юрист, але я скажу, що він глибоко помиляється, або свідомо перекручує ситуацію. Справа в тому, що в Конституції у нас, ніяких дорадчих опитувань всеукраїнського масштабу не передбачено. Це по-перше.

По-друге, в чинному законі про всеукраїнський референдум також немає ніякої згадки про подібне опитування. 

По-третє, є рішення Конституційного суду України 2000 року, де сказано, що наслідки будь-якого референдуму всеукраїнського, є обов’язковими. Тобто ми маємо справу з так званим обов’язковим референдумом, не консультативним, а обов’язковим.

І по-четверте, термін - дорадче опитування громадян - вживався в нашому законодавстві до прийняття чинного, хоча й невдалого закону. Тобто до минулого року діяв закон України про всеукраїнській і місцевий референдуми 1991 року. І там була окрема стаття, де було написано «консультативний референдум (дорадче опитування)».

У свідомості будь-якого професійного юриста чітко зафіксовано, що існують два основних різновиди референдуму: імперативний, або зобов’язувальний (наслідки якого обов’язкові і ніякого затвердження, або підтвердження іншим органом не потребує), та консультативний референдум, або дорадче опитування (надання народом політичної поради владі, яка може її сприймати, або не сприймати). На сьогодні ніякого юридичного підґрунтя для якогось опитування немає. Тому я хочу дезавуювати заяву пана Магери. Я вважаю, що це безвідповідальна заява.

- Пан Магера також заявляв, що повноваження призначати референдум має лише президент, а не виконувач його обов’язків.

Це друга заява Магери, яка не відповідає дійсності. По-перше треба відкрити третій розділ Конституції. Там два суб’єкти призначення референдуму і один суб’єкт ініціювання. В ст. 73 сказано, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України. Тобто не може бути місцевого референдуму про зміну території України. І ця норма відтворена в чинному законі про референдум. В ст. 72 сказано, що всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

Так от цей референдум в Конституції, предмет його не визначений, в законі він визначений. І закон в цій частині піддавався і піддається найбільшій критиці. Тому що тоді цей закон писали під Віктора Федоровича Януковича. І написали кричуще неконституційну главу цього закону, де сказано, що на всеукраїнський референдум за народною ініціативою може бути винесений проект нової Конституції. От для цього цей закон і писався. Тож ця норма є, але вона очевидно неконституційна.

- Пане Володимире, скажіть, яким шляхом можна призначити місцевий референдум?

- Можна сказати одне – що закон про місцевий референдум у нас був 1991 року, і він називався «Про всеукраїнській і місцевий референдуми». Можливість проведення місцевих референдумів в Україні на рівні областей, районів, окремих населених пунктів передбачена Законом України «Про місцеве самоврядування», який був прийнятий в 1997 році. Проект закону про місцевий референдум, наскільки мені відомо, був у першому читанні у Верховній Раді прийнятий. Я не буду його коментувати, бо він, як і багато інших законів, є кон’юнктурним. І зараз багато хто з полегшенням здихає,  що цього Закону немає, тобто він не діє, бо інакше була б юридична підстава проводити в Донбасі: в Донецьку, Краматорську і т.д. Такий закон правильно прийняти, і нехай проводять референдуми. Не можна забороняти народу, громаді реалізовувати відповідні конституційні права. Але дуже важливо, який буде зміст цього закону. Не можна на місцевому локальному референдумі, навіть в межах міста Києва, ставити питання «чи підтримуєте ви внесення змін до Конституції в такій-то, такій-то частині. Тобто на локальному референдумі вирішуються локальні проблеми. В нас за інерцією з радянських часів вважається, що сільрада може обговорити Конституцію. А сільрада, або міськрада повинна обговорювати, як  сміття вивозити, як знаходити гроші, щоб дошкільні заклади, які знаходяться на їхній території, в певній мірі підтримати. Тому такий закон треба розробити і прийняти. Я повторюю, що хвіст не може крутити собакою, тільки собака крутить хвіст. Не може район вирішувати долю устрою всієї держави.