Хто і за що вбив Бориса Нємцова

Саме місце цього злочину чи не найбільш охоронюване у російській столиці, за сотню метрів від червоної площі, там традиційно сила силенна відеокамер і наглядачів з Федеральної служби охорони. Хіба що за кремлівськими стінами чи у самому кабінеті Путіна ще безпечніше. Схоже на таку собі ритуальну страту Кремлем свого запеклого ворога…

Про всі деталі та найімовірніші мотиви злочину йдеться в сюжеті Тетяни Шустрової для програми Еспресо.TV "Репортажі та розслідування".

Сторінка Бориса Нємцова в мережі “Фейсбук”… В умовах, коли російська влада не допускала опозиціонерів до участі у виборах, саджала їх до в'язниці, обмежувала появу у ЗМІ, забороняла мирні акції або зухвало зводила наклепи на пропагандистських ресурсах, саме соціальні мережі були тим майданчиком, де лідери опозиції, зокрема, і сам Нємцов, жили вільним від тиску та обмежень життям. Так вже сталося, що останнім часом опозиційна активність Нємцова була тісно пов'язана з Україною. Нємцов захоплюється силою духу українського народу, повсталого проти свавілля влади на “Революції гідності”, збирає свідомих росіян на мітинг проти військової агресії Росії в Україні, закликає владу припинити політичні переслідування. І, натомість, сам потрапляє до СІЗО за участь у мітингу “несистемної” опозиції.

"Они хотели меня запугать, они хотели меня прессовать, потому что помещение на 40 часов в каменную клетку в Новый год — это, конечно,  акция устрашения. В результате, не запугали они меня, у меня боевой настрой!" – заявляє Нємцов.

А ось — вітання вітання Нємцова українцям з нагоди Дня Незалежності: “Хотя за украинские флаги и символы в Москве сажают, миллионы россиян желают вам Мира, благополучия и успеха на вашем европейском пути”.

24-е серпня 2014-го року.  На цьому фото, опублікованому на сторінці Нємцова в "Фейсбуку", опозиційні діячі на Кам'яному мосту біля стін Кремля намагаються вивісити український прапор. Активістів, щойно вони розгорнули державний символ України, затримує поліція. Операція займає лічені секунди. П'ятеро росіян потрапляють до буцегарні.

І ось той самий Кам’яний, або як його ще називають – Москворецкий міст, уже взимку 2015-го. Місце, де 27 лютого життя Бориса Нємцова обірвалося від чотирьох зухвалих вистрілів у спину з пістолета «Макарова». 100 метрів від Кремля. Найбільш охоронювана локація російської столиці, нашпигована десятками відеокамер і контрольована сотнею поліцейських і службовців федеральної охорони.  Однак, цього разу їхня реакція чомусь не була блискавичною, а кіллеру вдалося залишити місце злочину. Згодом з’ясується, що з усіх камер працювала лише одна – всепогодна, розташована за кілометр від місця убивства. І лише домисли можуть допомогти розтлумачити її нечітке зображення.

Експерти стверджують: випустити 6 куль з «Макарова» за 4 секунди просто неможливо. Та навіть якщо вбивство справді сталося тоді, коли силуети були прикриті снігоприбиральною машиною, залишається питання – чому поліції знадобилося аж 12 хвилин, аби прибути на місце зухвалої розправи з лідером опозиції? Тоді, коли прапор вони змогли зняли за лічені секунди. Не вніс ясності й інший запис, уже з відео-реєстратора приватного авто, опублікований за кілька днів. На ньому видно автомобіль комунальної служби, людей на Москворецькому мосту, однак, що саме там відбувається – практично не зрозуміло. Для близьких Нємцова очевидно одне – 27-го лютого Росія вийшла на нову стадію політичної реальності, небезпечної для власних громадян.

Російська влада одразу ж поспішила висунути низку припущень, які варіювалися від ЦРУ до СБУ, і стосувалися навіть ревнощів в особистих стосунках.

"Убийство могло быть провокацией для дестабилизации политической обстановки в стране. Кроме того, проверяется версия, связанная с украинскими событиями. Также тщательно отрабатывается и версия, что это убийство может быть связанно с исламско-экстримистским следом", - заявив Володимир Маркін, речник Слідчого комітету Росії.

Саме на цей слід передбачувано виводять і перші затримання у цій справі. 7-го березня ФСБ Росії повідомило: арештовані два підозрюваних у вбивстві – такі собі Анзор Кубашев і Заур Дадаєв.

23-річна українка Анна Дурицька якраз і була тією людиною, з котрою 55-літній політик провів останні хвилини свого життя. Вони були парою. Нємцов часто приїжджав до Анни у Київ, а коли дівчина навідувалась до Москви – зупинялася ось тут, у розкішних двоповерхових апартаментах Нємцова на вулиці Малій Ординці – з видом на Кремль. «Медова пастка» - так називають операції, організовані спецслужбами за участі жінок для вербування або ліквідації певних осіб. Однак, припущення про те, що Анна могла бути засланим агентом, одразу ж спростували близькі Дурицької в Україні.

"Чиста, велика любов моєї дитини, яка в молодому віці закохалася, і вважала, що це кохання всього її життя. Мені він подобався, як людина, і його відношення до неї. Нічого поганого сказати не можу", - розповідає Інна Дурицька, мати Анни Дурицької.

Знав про ці стосунки і народний депутат Остап Семерак, друг загиблого Бориса Нємцова. "Ми познайомилися в 98-у році. Дуже давно. 21:44 Під час його візиту в Київ я бачив, що він з нею спілкується. Але в нас були свої теми для спілкування, ми обговорювали щось своє, в своєму колі", - розповів він.

Після вбивства Анна кілька днів пробула у Москві, допомагаючи слідству у статусі свідка. За цей час дала лише 2 коротких інтерв’ю російським медіа. Говорить, що тієї ночі вони з Нємцовим вечеряли у ресторані, після чого вирішили пішки пройтися додому.

Дурицька розповіла, що не побачила звідки вийшов вбився, не побачила й самого вбивцю – лише авто світлого кольору. Повернувшись до Києва, Дурицька усіляко уникала спілкування з пресою. "Мы провели три дня в сотрудничестве со следственным комитетом. Она дала полные, всеобъемлющие показания в отношении последних нескольких часов, которые она провела с Борисом. Это были последние часы жизни моего друга и клиента, Бориса Немцова, и дорогого человека для нее. Она обеспечивает всестороннее содействие в расследовании", - розповідає Вадим Прохоров, адвокат Бориса Нємцова і Анни Дурицької.

Між тим, зухвале, звіряче убивство лідера російської опозиції викликало шок у всього цивілізованого світу. Лідери багатьох країн звернулися до офіційної Москви з вимогою знайти убивць і замовників. Президент Росії Володимир Путін одразу ж показово велів поліцейським чинам розкрити злочин, натякаючи, що сам – не мав підстав бажати Нємцову смерті.

"Cамое серьезное внимание следует уделить резонансным преступлениям, в том числе, и с политической подоплекой. Нужно избавить Россию от позора и трагедий, на подобие той, которую недавно мы все вместе пережили — я имею в виду дерзкое убийство Бориса Немцова в центре столицы", - заявляє президент Росії Володимир Путін.

Однак, факти свідчать про протилежне. Наскільки сильно Нємцов симпатизував Україні, настільки ж – зневажав Путіна. Його убивство сталося за день до запланованої на 1-е березня чергової всеросійської акції протесту, в якій очікувалась участь ста тисяч демонстрантів. Простий, відкритий, харизматичний Нємцов сам ходив вулицями Москви, їздив громадським транспортом, запрошуючи росіян долучитися до акції. Із закликом прийти на опозиційний мітинг 1-го березня політик звернувся і в ефірі радіостанції «Эхо Москвы», за дві години до смерті.

"Важнейшая причина кризиса в том, что Путин начал эту безумную, агрессивную, убийственную – для нашей страны и для многих наших граждан – политику войны с Украиной. Присутствие российских войск хорошо задокументированно. Я не хочу лгать. Путин наш эксперт во лжи. Он патологический лжец. Я не хочу вам врать. Я хочу сказать вам правду. Это марш может повернуть ситуацию к миру. Этот марш может отрезвить Кремль", - заявляв Нємцов.

Однодумці загиблого опозиціонера стверджують, що в нинішніх умовах, коли нафта катастрофічно здешевіла, рубль знецінився, а економіка Росії занепадає – Путін справді боїться жорсткої критики на свою адресу. І тим паче російського «майдану», котрий легко міг організувати яскравий і харизматичний Нємцов.  

"Конечно, он представлял опасность для многих коррупционеров. Однако, политическую ответственность за происходящее, я абсолютно в этом убежден, несет российская власть лично во главе с Владимиром Путиным. Потому что именно Владимир Путин несет ответственность за ту атмосферу ненависти, которую разжигали в нашей стране на протяжении последних лет, особенно последних месяцев", - розповідає Ілля Яшин, російський опозиційний політик, друг Бориса Нємцова.

В 90-і Нємцова бачили наступником Єльцина на посту Президента. Пройшовши велику школу, від губернатора Нижньогородської області до першого віце-прем'єра і міністра палива та енергетики, Нємцов добре розумівся на державному управлінні ще тоді, коли про Путіна в Росії ніхто не знав. Був співголовою партії «РПР-Парнас», членом координаційної ради російської опозиції і депутатом Ярославської обласної думи. Чітко бачив усі промахи нинішнього господаря Кремля, і не боявся сміливо, і навіть зухвало викривати їх.

Корупційні викриття Нємцова про статки Путіна і його оточення вказують на спосіб життя кремлівського лідера, абсолютно тотожний звичкам біглого українського Президента Віктора Януковича. І це також рано чи пізно могло викликати хвилю народного гніву.

"Когда мы публикуем доклад, что у Путина часы за 500 тысяч долларов, что в 5 раз больше его годовой зарплаты. Когда Колесников обнародовал, что дворец Путина в Геленджике стоит 1 миллиард долларов — это никого не волнует. Миллиардные хищения никого не волнуют. Как вы думаете, сколько самолетов обслуживает Путина? 43!" – розповідав Нємцов.

Нємцов також готував доповідь – з документальними доказами перебування російських солдат в Україні. Їхню участь у війні на Донбасі російська пропагандистська машина усіляко приховувала. Оприлюднення ж такої  інформації могло завдати катастрофічного удару по рейтингах російського Президента. І саме тому ця доповідь також може бути однією з причин убивства Нємцова.

"Вбитий Борис Нємцов. Великий друг України і великий патріот Росії. Людина, яка як міст об'єднувала наші країни в таких стосунках, як я б хотів це бачити. Борис задекларував, що оприлюднить докази присутності російських військ в Україні. Хтось цього дуже боявся, а Борис не боявся. А кати і палачі боялись. Вони його вбили", - заявляв Петро Порошенко.

На те, що Нємцов розслідував смерті росіян в Україні, вказує і наспіхом написана ним записка, котру він нібито передав своїй помічниці Ользі Шоріній. В ній йдеться про спілкування із близькими 17-х убитих десантників з Іванова. Після смерті Нємцова слідчі провели в його квартирі обшук і вилучили комп’ютер з усією зібраною інформацією. Однак, як розповів нам колега убитого опозиціонера Ілля Яшин, уже за місяць світ побачить цю доповідь, адже багато матеріалів залишилися в його однодумців.

"Немцов контактировал с десантниками, родственниками погибших российских солдат на территории Украины, которые жаловались ему на то, что Министерство обороны отказывается выплачивать компенсации родственникам убитых солдат. Их это, естественно, возмущало, но при этом они боялись говорить вслух, потому что им угрожали уголовными делами за измену родине и прочими неприятностями. Мы приложим все усилия для того, чтобы доклад увидел свет. Понятное дело, что не полностью мы получили материалы Немцова. Но даже та часть документов, которая оказалась в нашем распоряжении, - это значительные материалы, - они лягут в основу доклада", - розповідає Ілля Яшин.

"Давайте просто представим себе час дебатов моих с Путиным. Я хотел бы начать с очень простого вопроса, почему, например, российских солдат продолжают убивать, а вы, г-н Путин, будучи главнокомандующим, отрекаетесь от этих солдат, лжете, что они не участвуют в боевых действиях. Мы видим могилы этих солдат в Костроме, Пскове, Нижнем Новгороде, где я когда-то был губернатором. Почему, будучи главнокомандующим, вы отрекаетесь от своих солдат? Как вы можете быть главнокомандующим после этого?" – заявляв Нємцов.

Саме аби унеможливити подібні дебати господар Кремля і «прибрав» Нємцова, - переконана російська опозиціонерка Ольга Курносова, котра через переслідування залишила батьківщину і нині живе в Україні: " Это убийство — оно полностью контролировалось спецслужбами. И надо понимать, что такая фигура, как Борис — в его сторону без отмашки Путина никто даже не двинется, никто ничего предпринимать не будет".

Переконаний у причетності до вбивства спецслужб і редактор видання «Агентура.ру» Андрій Солдатов: "Я думаю, в этом есть очень много правды, потому что когда мы занимались проблемой слежки за лидерами оппозиции в 2012-13 годах, выяснялось, что телефоны находились под постоянным контролем, звонки постоянно сливались, происходило физическое наружное наблюдение, иногда демонстративное, иногда скрытое. Поэтому этот тезис очень серьезный. Мы предполагаем с большой долей уверенности, что за Немцовым велась слежка, мы не знаем, кто этим занимался – Центр Э, ФСБ, какие подразделения. Эти материалы безусловно должны быть доступны следствию, и следствие должно этими материалами перед обществом отчитываться".

І найцікавіше – свою загибель від рук Путіна передчував і сам Нємцов. В інтерв’ю російському виданню «Собеседник» на початку лютого він розповів: мама постійно просить його припинити лаяти Путіна, боїться що за таке – уб’ють. Три роки тому Путін заявляв що має відомості про підготовку нападу на опозиціонерів з боку провокаторів: "Ищут так называемую «сакральную жертву» из числа каких-нибудь заметных людей. Сами грохнут, а потом будут власти обвинять".

"Путин говорил о сакральной жертве. А я к этому отношусь очень серьезно. Если один из чекистов высокопосталенных, которому подчинены все спецслужбы, говорит о том, что готовится покушение на одного из лидеров оппозиции, это значит, что он обладает такой информацией. А во-вторых, если он не предотвращает такого рода покушение, а у него все возможности есть, то это значит, что он его и организовал", - заявляв Нємцов.

"Для мене очевидно, що вбивство це має політичний мотив. Хто по прізвищу, є замовником, виконавцем — сподіваюсь, буде встановлено. Більш ніж переконаний, що це була спецоперація, і це заставляє думати, що є малі шанси, що воно буде розкрите. Зрештою, згадайте всі попередні інші політичні вбивства в Росії — жодне з них не розкрите, жодне!" – вважає Остап Семерак.

Путін та його критики справді мають багаторічну історію дивних смертей та зухвалих вбивств, більшість з яких не були розкриті. Очевидно, це робиться не лише для того, аби усунути опонентів, але й щоб залякати інших, спраглих в Росії до змін. Трагічна доля Бориса Нємцова підтвердила: не важливо, наскільки ти популярний, і як тебе шанують у всьому цивілізованому світі, - якщо ти критикуєш Путіна, - тебе застрелять. І назвуть це провокацією проти влади.