Сімейні зв'язки Дмитра Медведєва в Україні

Ця історія стосується Броварів – невеличкого райцентру поблизу Києва. Однак, наприкінці 2013-го вона вийшла за рамки місцевої оказії. ЗМІ всієї країни наввипередки замайоріли гучними заголовками – "Броварська міськрада подарувала маловідомій фірмі свій річний бюджет". Звісно, 300 мільйонів гривень не були передані у руки бізнесменів буквально. Мова йшла про землю. 96 гектарів угідь державного підприємства "Радіопередавальний центр" дивним чином стали приватною власністю.

АНДРІЙ КАЧОР, ГРОМАДСЬКИЙ АКТИВІСТ, М.БРОВАРИ:

Колишня земля радіопередавального центру. Це було стратегічне підприємство в структурі Міністерства оборони. Тут стояли великі радіовежі, одні з найбільших в колишньому Радянському Союзі. А потім радіопередавальний центр начебто відмовився від цієї землі і її передали у приватні руки для ведення сільського господарства.

Громадський активіст, броварчанин Андрій Качор віри не йме – як таке могло трапитись. Разом із землею нові власники відчужили й радіовежу, одну з найвищих в Україні. У роки процвітаючого соціалізму ця велетенська споруда мовила на довгих хвилях і слугувала для глушіння західних радіо "Свобода" та ВВС. А в останні роки була популярною хіба що серед екстремалів-висотників, які безстрашно підкорювали 260 небезпечних метрів задля вдалого "селфі" або стрибка з парашутом. Цифрове та FM-мовлення витіснило старечі "радіоли"  із домівок українців. Однак, навіть попри зниження популярності сигналу, сам броварський "Радіопередавальний центр" залишався підприємством, забороненим до приватизації, а його вежа була стратегічним об’єктом. Могла мовити на всю Україну у випадку надзвичайної ситуації або війни. У керівника підприємства Сергія Буличова відповідь проста – збиткове підприємство відмовилось від землі, бо просто не могло її обслуговувати.

СЕРГІЙ БУЛИЧОВ, В.О. ДИРЕКТОРА ДП “РАДІОПЕРЕДАВАЛЬНИЙ ЦЕНТР”:

У нас в использовании было порядка 115 гектар земли. И земельный налог предприятие должно было платить порядка 150 тысяч гривен в месяц. То есть, порядок цифр 1,5 миллиона в год только земельного налога. Не имея доходов, предприятие было не в состоянии это выплачивать. У нас задолженность налога на землю была соизмерима больше 5-и миллионов гривен.
 

І тут справді є певна логіка. Єдиний замовник трансляції – "Національна радіокомпанія України" відмовилась від послуг Броварського РПЦ з 2013-го року. Як виживати далі – невідомо.

СЕРГІЙ БУЛИЧОВ, В.О. ДИРЕКТОРА ДП “РАДІОПЕРЕДАВАЛЬНИЙ ЦЕНТР”:

Это единственная статья дохода, которая могла быть у нас, как у радиопередающего центра. Потому что на диапазон частот, на который могли передавать наши передатчики, лицензию имеет только Национальная радиокомпания Украины. Это единственный заказчик возможный.

96 гектарів повернули державі. Як "сільськогосподарська" - рішенням міськради – земля була віддана 48-м особам для ведення приватного господарства. По 2 гектари кожному. А далі засвітилась сумнозвісна "карусель".

АНДРІЙ КАЧОР, ГРОМАДСЬКИЙ АКТИВІСТ, М.БРОВАРИ:

Потім всі ці приватні особи — в даному випадку 48 чоловік — якось випадково, за 1 день, оформляли в одного нотаріуса договори про продаж своїх ділянок одній фірмі. Або трьом, але пов'язаним одна з однією.
 

За лічені дні усі 48 ділянок викупило таке собі підприємство "Інтер-профіт". А міськрада Броварів під чуйним керівництвом мера Ігоря Сапожка, одразу ж проголосувала за передачу сільсько-господарських угідь під промислову забудову. Побачити тепер уже приватну землю нині – зась. По периметру її обнесли височезним парканом, - бідкаються активісти. Шоковані і екстремали – вежа щезла!
 

ТЕТЯНА ШУСТРОВА, ЖУРНАЛІСТ:

За ось цим парканом колись знаходилася 260-метрова вежа броварського "Радіопередавального центру". Зухвалим корупційним методом 96 гектарів державних угідь потрапили у володіння фірми “Інтер-профіт”. Вежу зруйнували тишком-нишком, буквально за одну ніч. А цільове призначення землі змінили на промислове.

В "Радіопередавальному центрі" кажуть – за подальшою долею землі не слідкували.

СЕРГІЙ БУЛИЧОВ В.О. ДИРЕКТОРА ДП “РАДІОПЕРЕДАВАЛЬНИЙ ЦЕНТР”

- Вы знали о том, что земля в итоге будет "Интер-профиту" принадлежать? - Ну  нет. Откуда? Сейчас, за 2 года, уже многие знают, каким образом это произошло. Но предугадать летом 2013 года, что будут военные действия, если мы говорим о стратегическом назначении, никто не мог.

Однак, скидається на те, що якась інша, невидима радіовежа "глушить" бажання Сергія Буличова казати правду. Адже в списках 48-х осіб, котрі отримали по 2 гектари землі, дивним чином виявився брат керівника підприємства – Буличов Геннадій Олександрович. В цілому, прізвища "щасливих" власників угідь повторюються по кілька разів, що свідчить: до схеми залучили декілька потрібних родин. Кілька разів в наказах Держземагентства фігурує і прізвище Гунько. Як з’ясувалося, це і є керівник "Інтер-профіту", що й став кінцевим володарем 96-ти гектарів. На цій землі фірма збиралася побудувати завод для відомої фармацефтичної компанії “Байєр”. Однак, презентацію об'єкту на сесії міськради Броварів провела представник зовсім іншої компанії.

ЖАННА ДЕНИСОВА, ТЕХНІЧНИЙ ДИРЕКТОР ГРУПИ КОМПАНІЙ “ТЕХЕНЕРГОТРЕЙД”:

- Добрий ранок, пані та панове. Мене звуть Денисова Жанна Дмитрівна, я - технічний керівник групи компаній “Техенерготрейд”. І хочу вам представити до розгляду проект будівництва виробничо-логістичного комплексу в м.Бровари. Загальний обсяг інвестицій складає близько 560 мільйонів доларів. З яких міжнародна компанія “Байєр” вкладе 350 мільйонів. - А ви запитали у міста, коли придбали дані земельні ділянки, яким чином, що ви обікрали територіальну громаду на 96 гектарів?!

Згодом сама компанія “Байєр” заявила, що "Інтер-профіт" обдурив броварчан. Намірів будувати нове підприємство в Україні у них не було. А активісти, за гарячими слідами, вийшли на ланцюжок компаній, що виводять на кінцевого замовника оборудки — згадану Денисовою фірму “Техенерготрейд”. Її власником виявився такий собі Віктор Поліщук. І всі земельні махінації в Броварах відбуваються саме в його інтересах, - наполягають активісти. Адже він нині – найбільший забудовник міста.

АНДРІЙ КАЧОР, ГРОМАДСЬКИЙ АКТИВІСТ, М.БРОВАРИ

Всі ниточки сходяться до такого собі Віктора Поліщука. Це власник торговельно-розважального центру “Гулівер” в Києві, власник мережі “Ельдорадо” і, за версією "Форбс", вважається одним із сотні найбагатших людей України.

38-річний Віктор Поліщук справді виявився не багато-не мало – господарем найбільшої мережі магазинів побутової техніки "Ельдорадо", найбільшого в Україні бізнес-центру "Гулівер", а віднедавна — й невеликого, але дуже динамічного банку "Михайлівський". У 2013-у році його ім'я з'явилося у сотні найбагатших людей України за версією “Фокус” зі статками у 214 мільйонів доларів. Однак, попри таку бізнес-активність, сам Поліщук виявився особою таємничою. І знайти його справді непросто. Телефони низки його фірм мовчать. А інформаційний запит журналістів в банку "Михайлівський" просто проігнорували. Ми з’ясували, що офіс бізнесмена знаходиться в його ж таки бізнес-центрі "Гулівер". Тут, до речі, красуються й рекламні макети нових житлових комплексів Поліщука у Броварах. Там само, на віп-паркінгу "Гулівера" нам вдалося знайти 4 "мерседеси" і "рендж-ровери" з охорони Поліщука. Це справді неочікувано – за маленькою фірмочкою "Інтер-профіт", що заволоділа землею "Радіопередавального центру" насправді сховався таємничий олігарх. Прикриває його і керівник "Інтер-профіту" Анатолій Гунько, той, що засвітився у списках "48-и щасливчиків".

АНАТОЛІЙ ГУНЬКО, СПІВЗАСНОВНИК КОМПАНІЇ “ІНТЕР-ПРОФІТ”:

– Який стосунок ваша компанія «Інтер-профіт» має до компанії "Техенерготрейд"? – Ніякого. - А Віктор Поліщук – це хто? – Це засновник "Техенерготрейду", генеральний директор. – А до компанії "Інтерпрофіт" який стосунок він має? – Жодного не має. Це все вигадки Павла Різаненка.

Народний депутат Павло Різаненко для людей Поліщука – наче кістка в горлі. Парламентарій уже кілька років бореться з їхніми корупційними схемами в Броварах. І після повалення режиму Януковича йому вдалося отримати першу перемогу – скасувати через суд виділення землі Ріадіопередавального центру 48-м підставним особам.

ПАВЛО РІЗАНЕНКО, НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ УКРАЇНИ:

Я звернувся з позовом до Державного земельного агентства. Паралельно я подав позов на скасування цих наказів, за якими виділялась ця земля, так як були порушені мої інтереси як члена громади міста Бровари, щодо дотримання містобудівної документації, генерального плану, і це впливає на мої інтереси.

Київський Апеляційний адміністративний суд. Постанова від 4 вересня 2014-го року. Апеляційну скаргу Різаненка – задовольнити. Визнати протиправними та скасувати накази Головуправління Держземагентства у Київській області "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність 48-и земельних ділянок". Суди досі тривають, і громада Броварів зараз покладає великі сподівання на нового очільника Генпрокуратури Віктора Шокіна. Адже, як виявилось, земельні амбіції олігарха угіддями "Радіопередавального центру" не обмежились.

ПАВЛО РІЗАНЕНКО, НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ УКРАЇНИ:

Зараз йде розробка і бажання пана Поліщука і підконтрольного йому мера затвердити новий генплан. Чому таке бажання різко виникло?  Цього року восени вибори, і міського голови, і міської ради. І вони усвідомлюють, що після того всього, що наворотили і міська рада, і пан мер, щодо крадіжок землі і підігрування Поліщуку: і викрадення землі — цих 94-х гектарів, і всього іншого, то немає в них впевненості, що буде слухняна рада, що буде слухняний мер. Тому в них є дуже велике бажання прийняти новий генплан зараз.

Ми поцікавилися у мера Броварів, з чим пов'язана необхідність затвердження нового генплану.

ІГОР САПОЖКО, міський голова М.БРОВАРИ:

Чим кращий? Ну по-перше, минулим генеральним планом передбачалося будівництво багатоквартирного житла — дуже багато, в тому числі, в 6-у і 2-у мікрорайоні. 2-й мікрорайон на сьогоднішній день неможливо забудовувати з причин певного природного рельєфу.

Цікавий факт — розробку нового генплану Броварів на 2,5 мільйони гривень профінансувала пов'язана з Поліщуком фірма “Інтер-профіт”, та сама, що привласнила землі "Радіопередавального центру".

ІГОР САПОЖКО, МЕР М.БРОВАРИ:

Ми зверталися абсолютно до всіх організацій по можливості профінансувати внесення змін до генплану. І хто погодився, той погодився.

Керівник "Інтер-профіту" Анатолій Гунько також не бачить інтересів Поліщука у новому генплані.

АНАТОЛІЙ ГУНЬКО, СПІВЗАСНОВНИК КОМПАНІЇ “ІНТЕР-ПРОФІТ”:

Деякі речі робляться не просто з інтересу, а тому що вони є суспільно необхідними. На даний момент перемовини з “Байєром” зупинені в Україні. Але перший етап — є проект, ми почали його будувати.  Але зупинили пока. Тому що все, що будується — за кошти кредита. І “Ощадбанк” призупинив надання кредитів. Тому пока зупинено.

Як вдалося нам з’ясувати із власних джерел, взаємини Віктора Поліщука із "Ощадбанком" нині справді непрості. Адже і свій бізнес-центр "Гулівер" у середмісті столиці він будував на нібито кредитні кошти - “Ощадбанку” і “Укрексімбанку”. Вартість кредиту становила півмільярда доларів. Однак, зараз олігарх начебто ігнорує свої кредитні зобов’язання і не повертає банківські гроші. При цьому активно розвиває власний банк "Михайлівський". Цікаво, що зараз цей банк готується до поглинання збанкрутілого “Всеукраїнського банку розвитку”, котрим володів Олександр Янукович, син президента-втікача. Схоже, що Віктор Поліщук і сам був членом так званої "Сім’ї". Дивно інше — навіть після утечі Януковича, цей бізнесмен продовжує надзбагачуватися. Якась таємна сила ніби відкриває перед Поліщуком усі двері.

АНДРІЙ КАЧОР, ГРОМАДСЬКИЙ АКТИВІСТ, М.БРОВАРИ:

В нього є така не остання по важливості характеристика. Його називають членом родини прем'єр-міністра Російської Федерації Дмитра Медведєва. Через свою дружину. Тобто, дружина Віктора Поліщука — вона родичка Медведєва.

У це просто неможливо повірити – згідно біографії, яку Поліщук сам опублікував на “Вікіпедії”, його дружина — керуюча того самого бізнес-центру “Гулівер”, така-собі Лілія Різва, справді є племінницею  — не багато, не мало — Світлани Медведєвої. Як виявилося, народилася вона на Полтавщині, в Пирятинському районі. З сусіднього Кобеляцького району походить й рід Світлани Медведєвої, у дівоцтві — Линник. В середині минулого століття сім'я Линників переїхала до Ленінграду. Ось як у 2008-му році сам Дмитро Медведєв, тоді кандидат в Президенти Росії, розповідав про свою родину.

ДМИТРО МЕДВЕДЄВ, ПРЕМ'ЄР-МІНІСТР РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ:

Родители Светланы остаются в Питере. Ее девичья фамилия Линник. Спасибо братской Украине, где на Полтавщине вырос мой тесть. Так что ни я, ни жена не можем козырнуть голубыми кровями.

Та навіть попри такі значущі родинні зв'язки Віктор Поліщук увесь цей час сам залишався особою непублічною. І лише зрідка цікавість журналістів задовольняла його прес-секретар Олена Березовська. Та сама тендітна білявка, відома своєю близькістю до Віктора Януковича. Нині Березовська з Москви керує українофобським виданням “Україна.ру”. А коли ще жила у Києві — товаришувала і з самою Лілією Різвою — дружиною Поліщука і племінницею Медведєва. Ось їхні спільні фотографії з мережі фейсбук. Жінки займалися доброчинністю і навідувалися до дитячих будинків області. А ось — відео-звіт поїздки Олени Березовської разом із українськими дітьми в Росію, що вийшов в ефірі пропагандистського “Першого каналу”  у грудні 2013-го року:

"В Москву из Киева приехали украинские школьники, победители конкурса, посвященного преподобному Сергию Радонежскому. На часах 6 утра, а у 30-и украинских школьников сна, кажется, ни в одном глазу. Всю ночь готовились к встрече — рисовали плакат. «Не такая далекая от нас страна. Более близкая, чем все остальные. Мы нарисовали название общее — Украссия. В Киевских храмах мы были, а в Московский — перший раз."

А це — відео ще одного російського каналу, “5-го”. Тут розповідається нібито про інших дітей, учасників паломницького проекту. Однак, і їх чомусь змушували малювати дивакувату “Украсію”. "Страна Украссия. Ее нет на карте мира, только на этом листе бумаги. По пути из Киева в Москву ее придумали дети, даже флаг нарисовали — колобок в шапке-ушанке. Слева — калина, справа — бабалайка. Раньше была Киевская Русь, а сейчас можут быть Украссия у нас такая страна. В Москве все ребята впервые. В Россию они приехали в рамках детского паломнического проекта "Святыни Руси". 

Чому дітей повчають розповісти батькам в Україні про “російське чудо” – цілком зрозуміло. Адже ці поїздки відбувалися у самИЙ розпал Революції гідності, в грудні 2013-го. Очевидно, близька до Януковича Олена Березовська просто використала дітей, аби через них промити мізки батькам в Україні і вислужитися перед "покровителем", якому залишались лічені дні при владі. Цікавим є й інстаграм Березовської. Там вона слідкує за оновленням фотоальбому зірок естради і лише двох політиків — Рамзана Кадирова і того ж таки родича Поліщуків Дмитра Медведєва! На цій же фотографії — Олена Березовська в Броварах разом із мером міста Ігорем Сапожком. Саме його називають слухняним виконувачем вказівок молодого і гіпер-успішного олігарха Поліщука. Саме з голосу мера на сесії міськради 2 роки тому 96 гектарів землі Радіопередавального центру було передано 48-м підставним орендарям, котрі віддали угіддя пов'язаній із Поліщуком компанії “Інтер-профіт”.

АНДРІЙ КАЧОР ГРОМАДСЬКИЙ АКТИВІСТ, М.БРОВАРИ:

Враховуючи те, що відбувається в країні, як руйнували цей "Радіопередавальний центр" — стратегічне підприємство, - багато хто підозрює, що тут є якраз російський і кремлівський інтерес. І Поліщук — просто його ретранслятор в Україні. І це ще одна причина, щоб ці всі корупційні схеми зруйнувати, щоб  тут не було такого нахабного лобіювання інтересів держави-агресора.

Земельні афери, корупційні зв'язки, банк Януковича і родинні взаємини з Медведєвим. З огляду на все, в бізнесі успішного і таємничого Віктора Поліщука справді можуть крутитися гроші не лише "Сім’ї", але й безпосередньо Кремля. І все це — в умовах війни Російської Федерації проти України.