Рік звільнення Слов'янська

Навесні 2014 року терористи "ДНР" захопили Слов'янськ. Упродовж майже трьох місяців вони були господарями міста. Але рік тому лишили його під тиском українських військових. Звільнення Слов'янська стало початком низки перемог за міста Донбасу. Після нього наша армія звільнила Краматорськ, Костянтинівку, Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Рубіжне.

Як все починалось

12 квітня 2014 року два десятки озброєних людей захопили міську міліцію Слов'янська. Стрілянина йшла лише в повітря, терористи використовували димові шашки та сльозогінний газ. Над приміщенням міліції було встановлено російський прапор. Поруч з міліцією зібрався натовп, який вигукував сепаратистські гасла.

Згодом Слов'янськ став штаб-квартирою одного з ватажків терористів - Ігоря Стрєлкова-Гіркіна. Будівля міського управління СБУ здобула сумної слави тюрми нового "режиму". 

Упродовж трьох місяців українська армія та терористи вели запекле протистояння за місто. Станом на середину травня 2014 року Олесандр Турчинов звітував про знищення укріплень бойовиків та зачищення території на горі Карачун. Але її відвойовували знову.

Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков наголошував, що військові не обстрілюють житлові квартали.

Натомість бойовики гатили по українських військових. Постійно обстрілювали колони техніки та блокпости, намагаючись посунути лінію протистояння. Тричі саме тутешні бойовики втрапляли по українських гелікоптерах, що зняло будь-які сумніви, щодо неучасті професійних військових у війні. Зокрема, саме в Слов'янську загинув генерал-майор, начальник управління бойової та спеціальної підготовки Головного управління Національної гвардії України Сергій Кульчицький. Він та ще 11 військових знаходились у гелікоптері Мі-8, який збили бойовики 29 травня над горою Карачун.

День звільнення

4 липня 2014 року офіцери 25-ї бригади повідомили штаб АТО про те, що знаходяться на в'їзді в місто. Вони отримали команду рушати далі. Отримавши допомогу від 95-ї аеромобільної бригади, військові дійшли до центральної площі Слов'янська.

Вночі колона бронетехніки бойовиків намагалась прорватись в місто з Краматорська. Але вранці 5 липня 2014 року бойовики лишили Слов'янськ.

"Під покровом ночі колона частково пройшла повз 6-й блокпост, який знаходиться на горі Карачун, зверху, і перекривала направлення на Краматорськ тільки вогневим контактом. Саме тому з вимкненими фарами частина машин вийшла, в тому числі, покидавши важку зброю в Слов'янську", - розповів міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. 

Бойовики лишили місто, аби сконцентрувати свої сили в Донецьку та Луганську. Тоді радник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко казав, що звільнити обласні центри буде легше, ніж Слов'янськ. 

"Справа в тому, що в це місто (Слов'янськ, - ред.) існує лише чотири в'їзди, до того ж він розділений рікою. Тому Слов'янськ було досить легко забарикадувати, - сказав сказав він. - А от у Донецьк і в Луганськ є, напевно, по сотні в'їздів в кожен. Відповідно блокувати ці міста терористам не вдасться…Ми знищуємо терористів на відстані, економлячи сили і зберігаючи життя наших солдатів. Ніякий блокпост терористів не встоїть проти сил українських військ. Далі - справа часу".

Поки що цей час не настав. Але саме події в Слов'янську поклали початок Антитерористичній операції на Сході – 13 квітня 2014 року про це проголосила Рада з нацбезпеки та оборони. 14 квітня 2014 року відповідний наказ підписав виконуючий обов'язки президента Олександр Турчинов.

Що по собі залишили терористи

Українські військові винайшли цілі склади зброї, в тому числі окремі склади саме російської зброї. 

21 липня українські правоохоронці виявили перше серед трьох масове захоронення закатованих терористами громадян. 

Крім того, речник  інформаційного центру РНБО Андрій Лисенко розповів, що було знайдено могильники самих терористів. Деякі з них було заміновано.

"У Слов’янську виявлені звалища сотень тіл бойовиків, які були покинуті і присипані землею", - сказав Лисенко.

Але точну кількість загиблих під час військових дій та господарювання терористів досі неможливо встановити. Виконувач обов’язків міського голови Слов’янська Олег Зонтов нещодавно розповів Hromadske.tv, що важко відслідкувати несанкціоновані захоронення на міських цвинтарях. До того ж немає точної статистики щодо жителів, які вже повернулись додому, а які – ні.

Вже в липні минулого року в Слов'янську розпочалась ексгумація загиблих. Серед них ідентифікували трьох закатованих прихожан протестантської церкви Преображення Господнього – Альберта і Рувима Павенків, а також Віктора Бродарського. Їх разом із четвертим прихожанином Володимиром Величком терористи забрали вранці 8 червня прямо з богослужіння та в той же день розстріляли за підозрою в наданні допомоги українським військовослужбовцям.

В Слов'янську були заміновані окремі будівлі, а також шляхопроводи та околиці Слов'янську. Рахунок різних видів вибухівки та снарядів йшов на десятки.

Майже весь центр місто був в укріплених барикадах. На доти було перетворено навіть магазини та крамнички. Будівля управління СБУ вигоріла, банкомати не працювали.

Однією з найбільших проблем міста була вода. Після звільнення її завозили фурами, а рештки вологи в фонтані на міській площі використовували для технічних потреб. Був відсутній мобільний зв'язок. Терористи знищили телевежу на горі Карачун, отже, мовлення українських телеканалів також було припинено.

Розпочалась роздача гуманітарки. В порядку живої черги  люди отримували консерви, макарони під наглядом міліціонерів.

Місцеві вказували на велику кількість мародерів. Вони нападали на аптеки, продовольчі магазини та торгові точки з продажу техніки.

Під час перебування терористів в місті було пошкоджено 34 багатоквартирних будинки, з них 11 зазнали серйозного пошкодження. Було зруйновано пологовий будинок, дві загальноосвітні школи зазнали сильних зруйнувань.

Найбільш значущих зруйнувань зазнала околиця Слов'янська в районі Миколаївки. Тут від приватного сектору залишились руїни.

Чим живе місто

Сайт Слов'янської міскої ради сповнений патріотичних новин. В травні було відновлено міську стелу на в'їзді в місто. 

Працюють школи, одну з яких нещодавно відвідав президент Петро Порошенко. Відбуваються спортивні змагання, підбиваються підсумки місячників з благоустрою. Тобто триває звичайне мирне життя.

Самі місцеві на форумах констатують, що ті, хто колись мітингував за "ДНР",  лишились у своїх домівках. Про війну нагадує і знищення боєприпасів, яку планово здійснює місцева влада. Але в іншому… "Наче нічого й не було", - констатують учасники форуму.