Македонцям квоти не потрібні

Коли 2 серпня 1944 року, у день знаменитого Ілінденського повстання, була проголошено Демократичну Македонію в складі Югославії - майбутню незалежну Республіку Македонію - ніякої літературної македонської мови просто не існувало.

На території майбутньої республіки говорили на слов'янських діалектах, але офіційною мовою на той момент була болгарська, а до цього - грецька, турецька, сербська.

Що сталося за наступні кілька десятиліть - крім кодифікації македонської мови? Цією новою літературною мовою не просто заговорили люди. Нею стало працювати радіо і телебачення Македонії. Нею стали виходити газети. Нею стали співати пісні.

Нею стали зніматися фільми. Вона стала мовою міжнаціонального спілкування - і тепер етнічні македонці стали спілкуватися з етнічними албанцями саме македонською, а не на сербською мовою.

Звичайно, я б збрехав, якби сказав, що македонці забули сербську або не розуміють болгарської. Смішно! Адже п'ять десятиліть головною мовою держави, в якій розвивалася македонська мова, була сербськохорватська - і левова частка медіа- продукції, пісень, фільмів була саме нею.

Так, македонці миттєво можуть перейти на одну з дуже близьких мов. Звичайно, я не буду стверджувати, що в ефірі македонських радіостанцій і зараз не звучать пісні сербських виконавців. Звучать. Ще як звучать. У Македонії ніхто не звертає на це ніякої уваги, тому що левова частка ефіру все одно належить рідній музиці.

Македонські виконавці не займають призових місць на "Євробаченні", але кожний, хто потрапляє на фестиваль, стає справжнім героєм македонської молоді. Жодному ведучому новин або розмовних програм ні на жодній з радіостанцій і на жодному телевізійному телеканалі Македонії не спаде на думку вести свій ефір сербською.

Македонців у світі півтора мільйони. Українців - 45 мільйонів. Мова, якою розмовляють в нашій країні, використовується в літературній і ділової формі вже багато століть.

І ось 16 червня 2016 року ми радіємо, тому що наш парламент нарешті встановив квотування ефіру - "кожна третя пісня буде українською"! Кожна третя ... Я, звичайно ж, теж вважаю це величезним досягненням - тому що воно є єдиною альтернативою брехливим відмовкам, цим постійним поясненням "не слухають", не "дають реклами", "не розуміють", єдиною зброєю проти цинічної внутрішньої інформаційної війни проти нашої країни, у якій повзуча русифікація - ну так же "проще, общепонятнее, лучше" - все ще залишається важливою частиною поглинання України.

Але коли я згадую про маленьку Македонію, почуття сорому і розпачу охоплює мене.