Юрій Андрухович: Супільство потребує мерзотників, щоб почувати себе моральним

21 червня, 2017 середа
17:02

Український письменник Юрій Андрухович про нову книгу, жорстокість суспільства та своє ставлення до влади

Зміст

15 червня в рамках фестивалю Porto Franko разом з гуртом Karbido Ви презентували нову програму. Що в ній?

Так, це була прем’єра. Власне, програма називається “Літографії”. І ми могли її зіграти раніше, бо вона народилася ще у вересні минулого року, але ми весь час відкладали, адже нам хотілося вперше зіграти саме тут у цьому місті і саме під час цього фестивалю.

Чому? Я поясню. Основою цього концерту стали мої сім віршів, присвячених старому Станіславову. І “Літографії” відгриміли тут. Тепер мої друзі музиканти уже роз'їхалися, а я далі тут, бо я і живу у цьому місті (сміється).

Тепер на осінь ми очікуємо виходу альбому, він у нас фактично записаний і зведений, тільки видати наклад, - і можна починати вже якісь тури, концерти із цими “Літографіями”.

Ви стільки говорите й пишете про рідне місто. Як змінюється місто за роки проведення масштабного фестивалю? Наскільки фестиваль впливає на його жителів?

Місто змінюється, це однозначно. Не все на краще, проте тут побільшало просто такої міжлюдської симпатії, солідарності і привітності, особливо серед людей молодших. І це один із наслідків оцих культурних процесів. Так, фестиваль Porto Franko уперше тут відбувся 2010-го року і потім була пауза.

На мій погляд, то був дуже ризикований і дуже вдалий фестиваль, але він не міг знайти фінансової підтримки, і здавалося, що ця тема вже закрита, якщо не раз і назавжди, то принаймні надовго. І справді, виявилося надовго. Але потім відбувся минулого року, а тепер будемо сподіватися, що цьогорічний, а він на мій погляд з усіх наймасштабніший, матиме продовження і Porto Franko набиратиме сили.

Тут ми маємо зріз настільки цікавого нового в театрі, в музиці, у тій же літературі. Даруйте, може брутальне порівняння, це такий собі ярмарок, на якому повно всього, тут дуже широка пропозиція, і є попит.

Пане Юрію, ми всі чекаємо осені, бо восени з’явиться ваш новий роман.

Дозвольте спростувати. Ми з видавцем уже визначилися, що новий роман з'явиться на самому початку наступного року, тобто в січні.

Але раніше планувалася інша дата?

Була така версія, мабуть, пов'язана із Форумом видавців, потім ми ще міркували про листопад-грудень, приблизно так як “Лексикон” виходив (ред. - “Лексикон інтимних міст виходив”, роман Юрія Андруховича), і тут є об'єктивна обставина, яка в той же час є обставиною творчою, бо ми вирішили, що книжка має бути щедро проілюстрована, тому художнику треба відвести достатньо часу, щоб він міг з насолодою попрацювати над цим матеріалом.

У новому романі будуть описані судові справи різних періодів. Як вони об'єднані в одну книгу?

Я майже впевнений, що назва цього роману “Юстиція”. Я ще маю право це змінити, але мені здається, що десь існує це вже не залежно від моєї волі, уже хтось так називає цей роман.

Дійсно, історії, які я довигадував, але в основі своїй вони всі реальні, вони всі, як то кажуть, мали місце, у різні часи, у різних місцевостях, зокрема і тут (ред. - у Івано-Франківську), але географічно це обмежується десь Галичиною. За часом — найдавніші з них це 17 сторіччя, а найостанніша — це 70-ті роки минулого століття.

Але це не означає, що я даю якусь суцільну послідовну лінію, пов'язану з цими судовими справами. Це швидше вісім з половиною епізодів з історії правосуддя. І тут “правосуддя” треба брати в лапки. Це епізоди з історії суддівської сваволі, так можна назвати. З історії суспільної жорстокості стосовно до окремих індивідів.

На загал, мені хотілося розповідати про людей, яких засудили, переважно їх стратили, тобто вони отримували найвищу міру покарання. Не всі з них, щоправда, бо там є і такі, котрі помирали своєю смертю, якось із всього цього викрутившись.

Але що їх об'єднує — це таке однозначне масове моральне засудження. Суспільство, виявляється, потребує якихось останніх мерзотників, негідників для того, щоб звичайні обивателі могли почувати себе більш-менш у порядку зі своєю мораллю. От десь у такому сенсі можна говорити, окрім усього, що це роман, де вісім з половиною історій такого притчевого характеру про злочин і кару.

І як Ви назбирали всі ці судові справи, які ми скоро прочитаємо зі сторінок “Юстиції”?

Так, але спочатку це було переважно пов'язано із випадковими знахідками. Я ще не знав, що з цих історій колись виникне роман. Я писав кілька окремо взятих і з інтервалом у багато років, потім уже після третьої, чи й четвертої з них мені раптом сяйнула така думка, що вони вже складаються в певну сюжетну лінію і, можливо, з цього вийде роман.

І от починаючи з 2010-го року я побачив це уже як майбутню книжку. І з цього моменту, зізнаюся щиро, я перестав бути пасивним. Я перестав очікувати, що звідкись мені упаде чергова така історія, і почав сам шукати.

Три останні я шукав, працював у архівах, консультувався з правознавцями й з істориками. Тому читач зауважить, що той перший текст, який я написав 90-го року, і передостанній, який я написав цього року, відстань у двадцять шість років. І цей автор протягом цих років також якось змінювався.

У романі Ви вже показали, хоча ми ще й не побачили, що суспільство жорстоке.

Так, собі вже показав.

І що, справді, воно таке жорстоке? І наскільки текст покаже нам стан нинішнього суспільства?

У нас, здається, не проводяться опитування на тему, який відсоток наших співгромадян виступив би за повернення смертної кари. Я думаю, що ми жахнулися б, якби цей відсоток було заміряно правильно і ми побачили б реальну цифру.

Але мені не дає спокою те, що можна не лише жити і спати спокійно, коли когось страчують, а ще й при цьому отримувати задоволення від споглядання такого публічного видовища. Добре, в Середньовіччі так було, люди сходилися, вбрані у святковий одяг, подивитися як комусь відрубують голову і як бризне кров.

Але коли це вже було в ХХ-му столітті, коли в цьому місті (ред. - Івано-Франківськ) на публічний розстріл зійшлися тисячі очевидців, то це все ж таки якась пожива для думок. Невже людям справді не вистачає оцих гострих відчуттів, коли ближнього твого карають смертю?

А може це для кожного такий собі акт очищення і самоствердження? Мовляв, я не такий, я б такого не зробив, бо я кращий за іншого?

І це також. Крім того, людська природа вимагає справедливості. Ми всі бачимо, що світ навколо нас геть несправедливий, а ми хочемо її бачити й відчувати. І виходить, що коли якусь негідну особу знищують на наших очах, то ми маємо враження, ніби у світі стає більше справедливості, що світ очищується від злого.

Але парадокс у тому, що у кожній з цих історій ми бачимо: справедливості більше не ставало. Навпаки, жорстокість породжує несправедливість.

Тобто, це як механізм, який набирає все більших обертів?

Тому і назва “Юстиція”. Вона ж означає і систему правосудну, але вона також означає і справедливість як таку. І  в цьому також парадокс, коли одним словом називають речі, які взагалі стремлять одна від одної.

Цього року — 70 років “Розстріляному Відродженню”. Кого з письменників тієї когорти варто читати більше і кого нині мало в нашому літературному просторі?

Я не зовсім погоджуюся, що саме цей рік варто вважати таким роком сумного ювілею. Бо перші жертви серед письменників з'являлися значно раніше. Наприклад, денікінці розстріляли Василя Чумака в Києві.

Або от наприклад 20-ті роки. З одного боку, була така ніби свобода, розвиток творчості, з'являлися різні угруповування, але в той же час їх всих цькували. Багато хто з тих письменників і не до жив до 1937-го року.

Тут насамперед важливо усвідомити, яка була масштабність і цілеспрямованість цього. Як сам по собі факт буття українським письменником означав ледь не судовий вирок. А іноді це просто “особая тройка”, і сьогодні засуд, а завтра розстріл.

Тому і тема розстрілів у поезії така домінантна.

І ось Євген Плужник, він писав циклами про всі ці розстріли. Він у нас суттєво призабутий, але він великий поет, майстер короткої віршованої форми і пружного поетичного вислову. Сюди ж я б також згадав прозаїка Домонтовича, справжнє прізвище якого Петров.

Хоча він і не був розстріляний, але його можна розглядати в цьому всьому процесі також. Значно потужнішої популяризації заслуговує лідер футуристів Михайль Семенко.

Але також недостатньо добре ми собі уявляємо тих, кого нас змушують вивчати у шкільній програмі. Нам здається, що ми їх знаємо, але це не так. Я зараз говорю про Рильського і Сосюру. Ми не знаємо кращих віршів Тичини і українці їх не цитують.

Досі переважає в свідомості, що до Тичини не варто навіть заглядати, бо там тільки “дир-дир-дир”. Але я думаю, так чи інакше, це зміниться. Бо якщо поперло нашого читача на сучасній літературі, то він неминуче почне озиратися і на 20-ті роки минулого століття.

А що в нас тепер, письменники нині критикують владу?

На моє переконання, і письменники, і не письменники, просто зобов'язані критикувати владу. Розумієте, влада це певний привілей. Нікого туди не затягують силоміць, ці люди цього хотіли. І якщо її отримано, то треба постраждати. Тебе будуть критикувати - це норма. Якщо ти щось отримав, то будь ласка, зберися, бо будуть бити і часом навіть боляче. 

Письменники очевидно повинні бути в авангарді тих, хто не дає спокійно дихати владі. Як на мене, то різниця між хорошою і поганою владою ось в чому. Хороша та, яка критику ковтає, і принаймні не вбиває за неї і не заарештовує. Але дійсно погана та, яка не терпить.

То виходить, що в нас хороша влада?

Ось, складається враження, що я такий провладний письменник, а мені б цього дуже не хотілося б (сміється). Але раптом найближчими днями я дізнаюся, що вони починають застосовувати репресії, то для мене автоматично ця влада стане поганою.

Цей рік в українській літературі досить врожайний. У Олександра Ірванця вийшов роман “Харків 1938”, скоро з'явиться новий роман Сергія Жадана “Інтернат”, ми чекаємо на появу Вашої “Юстиції”.

Ми можемо говорити, що цей ринок розростається? Ми можемо говорити про збільшений попит саме на український письменників?

 У кожного являється уже свій читач. І його уже багато. Зараз для українського письменника такого першорядного уже не проблема продати в першому накладі десять тисяч примірників свого роману, а потім і в  другому і  в третьому накладі таку ж кількість книг, або й більше. Я зараз це все навіть скромно оцінюю. Є абсолютно нормальна ситуація, коли автор контактує зі своєю публікою.

То що, суспільство хоч і досі жорстоке, але вже багато читає?

 У суспільстві всього вистачає (сміється). З одного боку є потреба в смертній карі, а з іншого боку в красивій поезії, і це може все непогано одне з одним уживатися.

Чи збільшується присутність українських письменників на міжнародній літературній арені?

Я дивлюся на це оптимістично. Із перших років української незалежності, коли взагалі забовваніла якась перспектива, що взагалі колись українські книжки будуть виходити за кордоном. І це почало реалізовуватися жахливо повільними темпами. І тільки на початку 2000-х з'явилися закордонні видавці, які готові видавати наших авторів. Але я бачу цей прогрес. Тому дедалі більше наших авторів пробивають собі шлях до іноземного читача.

Очевидно, міжнародні нагороди, які отримують наші літератори, теж є свідченням зацікавленості в українських письменниках і визнання їхнього рівня?

Так, але цих нагород мало бути, відверто кажучи, більше. Мені достатньо моїх нагород, але є ті письменники, хто заслуговує значно ширшого визнання.

А що нині варто почитати? Які є три-п’ять видань, які за версією Юрія Андруховича мають бути прочитані?

Я хочу відразу ж порекомендувати те, що ще недочитано в мене. І це “Харків 1938” Олександра Ірванця. І я зараз про нього згадую не тому, що Ірванець мій у літературі чи не найближчий компаньйон і співбубабіст, а я зараз говорю як читач. Мене цей роман затягнув.

Я зауважую, що починаю людям переповідати якісь уривки з цього роману. А це показник того, наскільки мене зачепило.

Звісно, я порекомендую той роман Сергія Жадана, якого ще немає. Він буде називатися “Інтернат” і скоро має з'явитися.

Я хотів би, щоб якомога більше читачів узяло до рук і заглибилося в прекрасну антологію української поезію ХХ століття, що увібрала поезію від Павла Тичини до Сергія Жадана, її видав Іван Малкович. Це унікальне видання на 2016 сторінок, але зручний формат, її можна навіть у кишені носити.

Якби я був українським космонавтом, то взяв би цю антологію з собою на Марс (сміється).

І на останок я скажу про роман, який створив мене. Я вперше його прочитав у років шістнадцять. Ця книжка стоїть на моїй полиці біля мого робочого місця і я коли своє пишу, то час від часу поглядаю на неї.

Здається, її досі немає в українському перекладі, а російською назва звучить так “Взгляни на дом свой, ангел”. ЇЇ написав американський геніальний прозаїк Томас Вулф, він того ж покоління, що й Гемінгвей, але на жаль досить молодим помер.

Ось, чотири видання назвав, які точно мають бути не лише на полицях, а  й прочитаними. 

Теги:
Читайте також:
Київ
-6.8°C
  • Київ
  • Львів
  • Вінниця
  • Дніпро
  • Донецьк
  • Житомир
  • Запоріжжя
  • Івано-Франківськ
  • Кропивницкий
  • Луганськ
  • Луцьк
  • Миколаїв
  • Одеса
  • Полтава
  • Рівне
  • Суми
  • Сімферополь
  • Тернопіль
  • Ужгород
  • Харків
  • Херсон
  • Хмельницький
  • Черкаси
  • Чернівці
  • Чернигів
  • Біла Церква
  • USD 41.47
    Купівля 41.47
    Продаж 41.96
  • EUR
    Купівля 43.27
    Продаж 43.95
  • Актуальне
  • Важливе
2025, неділя
16 лютого
20:11
Ексклюзив
сектор Гази
"Реалізувати ідею створення двох держав": міжнародник Семиволос про вирішення питання з палестинцями у Газі
20:09
Огляд
Вибух на підстанції
Атака на Липецьк, вибух у Московській області та пожежа у Калузькій області РФ: де у ворога вибухало та палало цього тижня
20:04
OPINION
Криза дитячого читання як частина освітньої кризи
19:44
Оновлено
Мюнхенська безпекова конференція-2025
Мюнхенська безпекова конференція-2025. День третій. Головні події і заяви
19:43
Оновлено
Білий Дім
З'явився перелік питань Білого дому до країн ЄС щодо гарантій безпеки для України
19:21
Путін не хоче припинення війни, але трохи боїться Трампа, - Зеленський
18:49
Оновлено
Дональд Трамп
Трамп прагне припинити вогонь в Україні до 20 квітня, - Bloomberg
18:40
Інтерв’ю
Володимир Зеленський та Марк Рютте
Мудрість українців вплинула на політику США у цій війні, - Безсмертний
18:34
ЗСУ загиблі
Україна втратила на війні з РФ понад 46 тис. захисників, - Зеленський
18:14
Радослав Сікорський
Команда Трампа поділилася з союзниками в Європі "нестандартними", але обнадійливими планами щодо України, - Сікорський
18:04
Володимир Зеленський
Зеленський: я ніколи не прийму мирну угоду, укладену США та Росією без України
18:02
OPINION
блог Олександр Краєв
Чому ленд-ліз — дуже трампівська тема
18:00
Петро Порошенко
Вибори відбудуться 26 жовтня 2025 року. Не виключено, що усі одночасно, - Порошенко
17:53
ЗСУ
З початку доби на фронті сталося 79 боєзіткнень: найбільше боїв зафіксували на Покровському та Новопавлівському напрямках
17:43
Огляд
"Скат-350М"
Зупинити важко, але можна: що таке російський БПЛА "Скат" і як із ним боротися
17:25
Інтерв’ю
Зеленський Трамп
Угодою про ресурси Трамп визнав, що незалежна Україна відповідає інтересам США, - експерт Фрід
17:17
новини Львівщини
Росіяни вдарили з артилерії по Херсону, є постраждала
17:06
Українська урядова делегація прибула до Саудівської Аравії: готують візит Зеленського
16:38
По 100 людей на день: у 28-й бригаді приймають заявки від тих, хто відгукнувся на проєкт "Контракт 18-24"
16:36
Ексклюзив
"Тут може бути декілька висновків": колишній головний військовий прокурор Чумак про успіхи ЗСУ біля Покровська
16:28
окупанти Маріуполь
Окупанти розпочали демонтаж історичного центру Маріуполя під виглядом "відновлення"
16:07
OPINION
Жеваго, GPT чат-бот та санкції
15:53
Ексклюзив
інтерни на передовій
Не розумію, як у воюючій країні можуть бути платні військові кафедри, - волонтерка Корчинська
15:34
"Україна готова до створення спільних підприємств": Умєров зустрівся із гендиректором Rheinmetall Паппергером
15:26
президент Фінляндії Александр Стубб
Президент Фінляндії Стубб окреслив три етапи досягнення миру в Україні
15:23
Google
Google співпрацює з автократичними режимами в усьому світі, включно з Кремлем, - розслідування Observer
15:21
ожеледиця
Жовтий рівень небезпеки: ДСНС попередила українців про ожеледицю 17 лютого
15:04
Андрій Єрмак
Єрмак: доки ми не напрацюємо план, зустрічей з росіянами не буде
14:32
Аліса Вайдель
"Ми більше не конкурентоспроможні": кандидатка в канцлери Німеччини Вайдель пояснила, чому AfD хоче відновити зв'язки з РФ
14:21
ППО
Протягом тижня Сили ППО збили у небі над Україною 852 засоби повітряного нападу противника
14:18
зима_кіт
Коли в Україну прийде потепління: прогноз від Наталки Діденко
14:05
OPINION
Сценарію "посередині" для війни немає
14:01
Перший в Україні фільм про бойовий стрес: режисер та військовий Сергій "Гора" Нагорний презентував стрічку "Виднокрай"
13:55
напад з ножем
В Австрії сирієць влаштував різанину в центрі міста Віллах: загинув підліток, поранено 5 перехожих
13:53
Баскетболіст "Дніпра" Володимир Конєв
Баскетболіста збірної України Конєва затримав ТЦК під час виїзду на матч до Латвії
13:43
На Черкащині рятувальники зняли трьох людей з дрейфуючої крижини
13:21
ЗСУ звільнили село Піщане, що на південь від Покровська
13:19
Оновлено
БПЛА "шахед", безпілотник, дрон
У ніч на 16 лютого росіяни атакували Україну дронами: у Миколаєві пошкоджено ТЕС, без тепла 46 тисяч абонентів
13:08
Інфографіка
долар євро валюта обмін
Курс валют на 16 лютого: скільки просять за долар та євро в обмінниках
12:56
Окупанти обстріляли Білицьке на Донеччині
Окупанти обстріляли Білицьке на Донеччині: загинули двоє цивільних
Більше новин