Ракетний Кім. Все про новий провокативний запуск Північної Кореї

Північна Корея запустила ще одну ракету на світанку у вівторок. Мешканці багатьох японських міст та містечок були змушені прокинутися від сповіщення про військову тривогу. Були ввімкнені сирени, також попереджувальне повідомлення люди отримували на мобільні телефони.

Це не перший пуск ракети над територією Японії. Вони вже відбувалися у 1998 та 2009 роках. Але тоді у Пхеньяні заявляли, що це ракети для виводу на орбіту супутників, а не зброя. Тепер же ситуація інакша.

Як і куди спрямували ракету

Балістична ракета "Хвасонг-12" була запущена о 5:57 за місцевим часом (0:57 з київським часом). Вона пролетіла над островом Хоккайдо та впала у море. Ракету запустили з місця неподалік від столиці КНДР Пхеньяну вранці, 29 серпня. Вона пролетіла 2700 км, досягнувши висоти близько 550 км.

Головний секретар японського уряду Йошіхіде Суга розповів, що ракета впала у море за 1180 км на схід від мису Ерімо, що на Хоккайдо.

А міністр оборони Японії Ітсунорі Онодера сказав, що військові не намагалися її збити. За його словами, ракета розпалася на три частини перед тим, як впасти у воду.

За даними Південної Кореї, пуск стався з локації, розташованої в районі головного аеропорту країни Сунан. Це, як пише The Guardian, дозволяє припустити, що в якості майданчика для запуску застосували злітно-посадочну смугу.

Військове загострення

Запуск відбувся на фоні проведення спільних військових навчань США і Південної Кореї, що у Пхеньяні завжди сприймають вороже. Японія також є союзником Сполучених Штатів, тож вибір мети для провокації не дивує.

"Хвасонг-12" - ракета середньої дальності. Вона здатна долати відстані від 3700 до 6000 км. Вперше Північна Корея продемонструвала її на параді на честь Дня Сонця 14 квітня 2017 року. Чотири саме таких ракети Пхеньян погрожує запустити в напрямку американського острова Гуам.

Під час попередніх ракетних випробувань КНДР запускала більш далекобійну ракету "Хвасонг-14". У вівторок, 4 липня одна з таких пролетіла 933 км за 39 хвилин - недалеко, але це тому, що її запустили дуже високо. Найвища точка траекторії знаходилась на відстані 2 802 км над рівнем моря.

Той пуск Кім Чен Ин "присвятив" американському національному святу Дню Незалежності, яке святкують 4 липня. А після цього почалось загострення протистояння між США та КНДР. На початку серпня президент Трамп сказав свою вже знамениту фразу про намір відповісти "вогнем та люттю" на погрози Північної Кореї.

Навіщо Пхеньян знову погрожує

Днями держсекретар США Рекс Тіллерсон похвалив КНДР за стриманість. Мовляв, те, що країна не проводить випробувань з липня - гарний знак. Але, схоже, у Пхеньяні вважають, що сісти за стіл переговорів американців змусять лише нові погрози.

Це логіка, яку навряд чи зрозуміють інші. На вимогу Японії та Південної Кореї ввечері 29 серпня Радбез ООН збереться, щоб обговорити новий пуск та можливу реакцію на нього. Цілком можливо, що на Пхеньян чекають нові санкції.

У Сеулі ж у відповідь на погрозу за кілька годин після випробування ракети провели демонстрацію потужності їхньої авіації. П'ять літаків F-15 скинули вісім потужних бомб на імпровізовану мішень. Це мало продемонструвати Кім Чен Ину, що буде з його бункером, якщо він спробує почати війну з південним сусідом.

У вівторок, вже після пуску, Північна Корея заявила, що "США мають знати: вони не зможуть ані залякати КНДР будь-якими економічними санкціями та воєнними погрозами і шантажем, ані змусити КНДР відступити з дороги, яку вона сама обрала".

Насправді, не схоже, аби Кі Чен Ин справді хотів війни. Усі пуски, включно з останнім, носять показово провокаційний характер. Але жодна ракета не була націлена так, аби нанести справжню шкоду та спричинити руйнування. Навіть погрози запустити ракети на Гуам, згідно з оприлюдненим планом, означають пуск чотирьох ракет, які мають впасти у море по периметру острова.

Ситуація навколо КНДР наближається до патової. США не збираються сідати з Пхеньяном за стіл переговорів, як то було в часи президента Картера. Режим Кімів не збирається відмовлятися від мови шантажу, вимагаючи до себе уваги та гуманітарної допомоги ООН. А тим часом мирні засоби тиску на КНДР вичерпуються.